Ізабель Аджані

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ізабель Аджані
Isabelle Yasmine Adjani
Isabelle Adjani 21102011103900.jpg
голова журі Каннського кінофестивалюd
Ім'я при народженні Ізабель Ясмін Аджані
Дата народження 27 червня 1955(1955-06-27)[1][2][…] (67 років)
Місце народження XVII округ Парижа, Франція[1][4]
Громадянство Франція Франція
Професія акторка, співачка, кінопродюсер
Alma mater Курси Флоран[5]
Роки активності від 1969
Член у Комеді Франсез[d]
Діти Barnabé Nuyttend і Gabriel-Kane Day-Lewisd
IMDb ID 0000254
Нагороди та премії
Кавалер ордена Почесного легіону
Орден Мистецтв та літератури
5 премій «Сезар», премії Каннського та Берлінського кінофестивалів
isabelleadjani.fr
q: Висловлювання у Вікіцитатах
Commons-logo.svg Ізабель Аджані у Вікісховищі

Ізабе́ль Ясмі́н Аджані́ (фр. Isabelle Yasmine Adjani; нар. 27 червня 1955, Париж) — французька акторка, співачка і продюсер, володарка багатьох престижних кінопремій.

Біографія[ред. | ред. код]

Ізабель Аджані на Берлінському кінофестивалі, 2010 рік

Ізабель Аджані народилася 27 червня 1955 року в Парижі (за іншими даними — в Баварії) в родині німкені та алжирця турецького походження.

Як акторка Аджані дебютувала в 1969 році у фільмі «Маленький вугляр» (Le petit bougnat) — причому знімалася вона під час літніх канікул. Потім вона працювала в театрі «Комеді Франсез», де ще в 17 років була відмічена критикою. Відомість акторці принесла головна роль у фільмі Франсуа Трюффо «Історія Аделі Г.». За цю роль Аджані була номінована на «Оскар». Після цього Ізабель знімалася у найкращих режисерів — Поланського, Бессона, Беккера. І майже усі ці ролі були трагічними.

У 1981 році 26-річна акторка отримала свій перший «Сезар» за роль у фільмі «Одержима бісом» (режисер — Анджей Жулавський). Ця ж роль разом з роботою у фільмі «Квартет» Джеймса Айворі принесла Ізабель ще одну нагороду — Срібну премію за найкращу жіночу роль Каннського кінофестивалю. В 1983 Аджані отримує свій другий «Сезар» за «Убивче літо» режисера Жана Беккера.

У 1988 році Ізабель Аджані дебютувала як продюсер у фільмі Бруно Нюйттена «Каміла Клодель». В цьому ж фільмі вона зіграла головну роль, яка принесла її третій «Сезар» та нагороду за найкращу жіночу роль на Берлінському кінофестивалі. За цю ж роль Аджані була номінована на «Оскар», але він їй знову не дістався.

У 1993 році роль королеви Марго в однойменному фільмі режисера Патріса Шеро принесла Аджані ще один «Сезар» — четвертий. Вп'яте акторка отримала цей приз у 2010 році за фільм Жана-Поля Лілієнфельда «Останній урок».

Ізабель Аджані на Каннському кінофестивалі, 2009 рік

Громадська та інша діяльність[ред. | ред. код]

Ізабель Аджані очолює ряд громадських рухів, бореться проти голоду і расизму, захищає Салмана Рушді, демократію в Алжирі. Вона — голова комісії з авансів при Національному кіноцентрі Франції, яка займається розподілом фінансових коштів, що спрямовуються на розвиток національного кінематографу. У 1997 році вона очолювала журі ювілейного 50-го Каннського кінофестивалю.

Крім зйомок у фільмах Адждані грає на сцені театрів, записує музичні альбоми. 1983 вона записує свій перший музичний диск. Кліп починаючої співачки знімає також починаючий тоді режисер Люк Бессон. З короткого досвіду співпраці пізніше народиться абсолютно культова Підземка, що остаточно і назавжди закріпила зоряний статус Аджані.

Особисте життя[ред. | ред. код]

Ізабель Аджані жодного разу не була заміжньою, проте має двох синів: від оператора і режисера Бруно Нюйттена та англійського актора Деніела Дей-Льюїса. 2004 року Аджані збиралася вийти заміж за відомого французького музиканта і композитора Жана-Мішеля Жарра, проте весілля так і не відбулося.

Фільмографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]