Пон-дю-Гар

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Пон дю Гар

43°94′73″ пн. ш. 04°53′55″ сх. д. / 44.58694° пн. ш. 4.89861° сх. д. / 44.58694; 4.89861 Координати: мінути широти >= 60
Координати: секунди широти >= 60
{{#coordinates:}}: недопустима широта
Статус Світова спадщина ЮНЕСКО
Статус спадщини пам'ятка історії класифікованаd[1], Grand site de Franced, світова спадщина ЮНЕСКО, пам'ятка історії зареєстрованаd[1] і пам'ятка історії зареєстрованаd[1]
Країна  Франція
Регіон Лангедок-Руссільйон
Розташування регіон Лангедок-Руссільйон
департамент Гар
Тип будівлі акведук
Матеріал shelly limestoned
Площа 0,3257 га і 691 га
Висота 48 м і 49 м[2]
Засновано 1 століття
Сайт pontdugard.fr
Пон-дю-Гар. Карта розташування: Франція
Пон-дю-Гар
Пон-дю-Гар (Франція)
Мапа

CMNS: Пон-дю-Гар у Вікісховищі
Пон-дю-Гар. Карта розташування: Франція
Пон-дю-Гар
Пон-дю-Гар (Франція)



Пон-дю-Гар (фр. Pont du Gard, букв. «Міст через Гар») — найвищий давньоримський акведук. Побудований через річку Гардон (яку раніше називали Гар) у французькому департаменті Гар поблизу Ремулена. Пам'ятка Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО1985 р.), Гарській міст являє собою масивний арочний акведук завдовжки 275 м і висотою 48 м. Він був споруджений приблизно 2000 років тому як складова частина 50-кілометрового водогону, який постачав питну воду в найдавніше на сьогоднішній французькій території римське місто Нім (Nemausus). Пон-дю-Гар будувався як вийнятково технічна споруда для постачання водою, і не має жодних ознак архітектурного оздоблення, можливо саме тому не зберіглись до нашого часу дані про точну дату будівництва мосту та людину, що його спроектувала.

Будова акведуку

Міст-акведук Пон-дю-Гар має три яруси:

  • Нижній ярус, загальною довжиною 142 м., складається з шести великих арок 22 метри заввишки та 6 метрів завширшки, та оснащенний водорізами, щоб зменшити опір води. В 1747 до нижнього ярусу було добудовано новий міст Анрі Пато. Нині цей міст є пішохідним.
  • Середній — загальною довжиною 242 м., з 11 таких самих арок 20 метрів заввишки та 4 метри завширшки. Ширина арок другого поверху порівняно з першим є меншою, що й дозволяло дуже довгий час використовувати міст як переправу для пішоходів.
  • А верхній — загальною довжиною 275 м., з 35 арок меншого розміру 3 метри завширшки та 7 метрів заввишки, тут і проходив канал, яким протікала вода. Сам канал завдовжки 1.2 метри та заввишки 1.8 метрів з крутим спуском 0.4 %, може спокійно вміщувати людину. Починаючи з другої половини 19 століття, коли були побудовані сходи на верхній ярус канал став доступним для відвідувань.

У міру наближення до берега ширина арок зменшується. Конструкція мосту була заснована на дуже точній підгонці кам'яних блоків, причому вапняний розчин не застосовувався, на деяких каменях досі можна помітити відмітки з буквами та цифрами, що вказували на їх місцерозташування. Неозброєним оком також можна побачити необтесане каміння, що виступає зі стін арок, воно використовувалось для підтримання будівельних лісів. Пон-дю-Гар перетинає річку по невеличкій кривій, але цьому феномену досі немає єдиного пояснення.

Історія

Гравюра Пон-дю-Гару Чарльза-Луї Клерісау, 1804, на якій видно застарілий стан мосту на початку 19 століття

Довгий час вважалося, що Пон-дю-Гар був споруджений для постачання водою міста Нім за наказом Марка Агріппи, зятя імператора Октавіана Августа (близько 19 р до н. е.). Новітні дослідження свідчать про те, що будівництво велося між 40 та 60 р до н. е., і тривало пять років, тоді як на будівництво всього акведука, що йде з Юзесу в Нім пішло 15 років.

Пон-дю-Гар є найвидовищнішою та найбільш збереженою частиною акведука, протяжність якого складає близько 50 км. Початок акведука знаходиться за 20 км від Німу поблизу міста Юзес, а кінець - на вулиці Лампез у місті Нім, де досі можна побачити залишки розподільчого резервуару (Castellum divisorium), де вода розподілялась по різним каналам, що вели в публічні бані, фонтани та в приватні будинки заможних жителів. Щоденно канал міг постачати 20 000 кубометрів води. Різниця висот між Юзесом та Німом складає 12 м, тож щоб вода текла під силою земного тяжіння нахил каналу складає в середньому 25 см на км. На переважній частині шляху акведук пролягає під землею і лише в деяких місцях по аркадам акведуків, які частково були зруйновані з часом місцевими жителями, і каміння з яких, досі можна знайти в стінах будинків прилежних районів.

Розподільчий резервуар(Castellum divisorium)

Сам акведук постачав воду в Нім протягом приблизно 500 років з піками споживання в 2 та 3 століттях, і припинив свою роботу в 6 столітті через нашарування вапняку на стінках каналів, відвід води місцевими жителями та занепад Римської імперії.

Через припинення роботи акведука Пон-дю-Гар в середні віки використовувався як віадук через річку Гар. До 14 століття через міст могли переходити лише пішоходи, а навантажені повозки мали йти в брід, що було можливим лише в сухі сезони, коли річка Гар майже висихала. Але починаючи з середини 14 століття в нижній частині аркад були зроблені вибоїни, висотою 1,7 метрів що майже доходили до середини опор,які відтепер дозволяли проходити по мосту також повозкам. І хоча життя мосту було відновлено, виникла реальна загроза цілісності конструкції Пон-дю-Гару.[3]

Канал, що постачав воду по верхньому ярусу Пон-дю-Гар

З 1696 до 1702 вибоїни в арках були частково зароблені, замість них біля колон були зведені платформи з балюстрадою, що своєю основою спирались на трикутні водорізи. Але це не вирішило проблему переправи високогабаритного транспорту, такого як наприклад повозки з військовою технікою, гарматами та іншим. Тому було вирішено спорудити новий міст. І з 1743 по 1747 відомий французький інженер та спеціаліст з гідравліки Анрі Піто повністю укріпив основи арок другого поверху та звів новий міст через Гардон, прикріплений до першого рівня оригінального Пон-дю-Гар. У 1745 до одної з арок була прикріплена мармурова табличка з латинським надписом:

AQUEDUCTUM STRUXERANT ROMANI PONTEM ADDITIT OCCITANIA ANNO MDCCXLV CURA. D. HENR. PITOT E REGIA SCIENTIARUM ACADEMIA

- Під керівництвом Анрі Піто, члена Королівської академії наук, Окситанія (історична назва регіону, до складу якого входить регіон Лангедок) 1745 року звела міст поруч з акведуком побудоаним римлянами.

Новий міст за розмірами повністю співпадає з римським і так само виготовлений з місцевого каміння, через це здалеку зовсім не помітно новобудови. Цей міст довго використовувася для переправи дорожного транспорту, він також становив частину траси місцевого значення A 9, але після того як був збудований новий міст через Ремулен, став використовуватись як пішоходний міст для туристів.

1840 року Проспер Меріме, відомий французький письменник, а також генеральний інспектор історичних пам'яток (починаючи з 1834), вніс Пон-дю-Гар до списку найголовніших історичних памя'ток Франції, завдяки цьому міст зазнав декількох реконструкцій: з 1842 по 1846 під керівництвом Шарля-Огюста Кестеля, коли зокрема були побудовані сходи на останній поверх та з 1855 по 1859 під керівництвом Жан-Шарля Лесне.

1985 Пон-дю-Гар потрапляє до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

В 1988 та особливо в 2002 акведук став свідком великих повеней, що зчесали більшість рослинності з кам'янистих берегів Гару, але при цьому не завдали шкоди самій конструкції акведука.

Туризм

Зворотнє зображення мосту класичної епохи на банкноті в 5 євро дуже нагадує Пон-дю-Гар[4]

Згідно з даними 2006 року Пон-дю-Гар щорічно відвідують 1.2 мільйони відвідувачів, що ставить його на 39 позицію, серед найбільш відвідуваних туристичних місць Франції[5] та на перші місця серед французьких пам'яток античності. Пон-дю-Гар знаходиться в 27 км. від Німу та в 21 км. від Авіньйону. До Пон-дю-Гар можна добратись машиною по трасі A9, або ж залізницею: станції TGV є в Німі та Авіньйоні, дорога з Парижа в Нім на TGV забирає 2 год. 50 хв.[6] Після 2000 року територія навколо Пон-дю-Гар стала доступною лише для пішоходів, а також була оновлена туристична інфраструктура. Відтепер тут існує музей, що розповідає про історію акведуку, ігровий центр для дітей, а також маршрути природними зонами цього краю, що славиться своїми оливками та рожевим вином. Протягом усього літнього сезону Пон-дю-Гар підсвічується вночі.

Джерела

Примітки

  1. а б в base Mériméeministère de la Culture, 1978.
  2. (unspecified title) — С. 142. — ISBN 0-394-33966-5
  3. logadap.nexenservices.com/pdgp/spip.php?article32, Cтаття про Пон-дю-Гар в Середні Віки.
  4. jean-francois.mangin.pagesperso-orange.fr/romains/z_gard.htm Коротка інформація про акведук з Юзеса в Нім та про Пон-дю-Гар
  5. tourisme.pro/tourisme+france.html, Список найвідвідуваніших туристичних об'єктів Франції
  6. www.pontdugard.fr/page.php?rub=344&langue=GB

Координати: 43°56′50″ пн. ш. 4°32′08″ сх. д. / 43.9473° пн. ш. 4.5355° сх. д. / 43.9473; 4.5355