Монте-Пердідо

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку


Монте-Пердідо
Monteperdido y Cilindro.jpg

42°40′26″ пн. ш. 0°02′00″ сх. д. / 42.67388888891677823° пн. ш. 0.03333333336111077987995444° сх. д. / 42.67388888891677823; 0.03333333336111077987995444Координати: 42°40′26″ пн. ш. 0°02′00″ сх. д. / 42.67388888891677823° пн. ш. 0.03333333336111077987995444° сх. д. / 42.67388888891677823; 0.03333333336111077987995444
Країна Flag of Spain.svg Іспанія
Регіон Арагон
Тип гора
матеріал вапняк
Висота 3355 м
Висота відносна 966 м
Ідентифікатори і посилання
Peakware 207
GeoNames, Global Geosites 3113777
Монте-Пердідо. Карта розташування: Іспанія
Монте-Пердідо
Монте-Пердідо
Монте-Пердідо (Іспанія)
CMNS: Монте-Пердідо на Вікісховищі
Монте-Пердідо
Pyrénées - Mont Perdu [1]
Світова спадщина
Panorámica del Marboré, el Cilindro y el Monte Perdido.jpg
42°40′26″ пн. ш. 0°02′00″ сх. д. / 42.67388888891677823° пн. ш. 0.03333333336111077987995444° сх. д. / 42.67388888891677823; 0.03333333336111077987995444
Країна Франція Франція
Тип Змішаний
Критерії iii, iv, v, vii, viii
Об'єкт № 773
Регіон Європа і Північна Америка
Зареєстровано: 1997 (21 сесія)
Внесено зміни 1999

CMNS: Монте-Пердідо на Вікісховищі

Мо́нте-Пердíдо (ісп. Monte Perdido, араг. Punta de Treserols / Mont Perdito) чи Мон-Пердю́ (фр. Mont Perdu, обидві назви означають «втрачена гора») — третя за висотою гірська вершина в Піренеях (після піку Ането та Посетса), що знаходиться на півночі іспанської провінції Уеска на кордоні з французьким департаментом Верхні Піренеї. Висота 3355 м, поруч розташовані вершини Сірк-де-Гаварні (Cirque de Gavarnie) та Сірк-д'Естобе (Cirque d'Estaubé). Гора входить до складу національного парку Ордеса-і-Монте-Пердідо, розташованого в західних Піренеях. На західному схилі гори бере початок річка Сінка, що відноситься до басейну річки Ебро.

Короткий опис[ред. | ред. код]

Захід на гору простіший з іспанського боку. Стежка починається від населеного пункту Торла, йде долиною Ордеса і перед вершиною підіймається до Сірк-де-Соасо. Взимку для підйому необхідні льодоруб та альпіністські кішки.

На кліматичні умови регіону впливають океан з півночі та середземноморський клімат з півдня. Середньорічна температура становить 5 °C, середня температура лютого — −5 °C, липня — 12 °C. Середньорічна кількість опадів — 1600 мм. Флора району складається з більш ніж 1500 видів, 50 з яких ендемічні для Піренеїв. Серед представників фауни — альпійський бабак, горностай, європейська козуля, піренейська козиця, вимираючий піренейський козеріг, піренейська хохуля. Багато птахів: бородань, яструбовий орел, тундрова куріпка, звичайний орябок, звичайний глушець, альпійська галка, болотяна гаїчка, звичайний підкоришник, червонокрилий стінолаз, звичайна кам'янка, горихвістка чорна, альпійська тинівка, гірський щеврик і сніговий в'юрок. У висотних районах водиться ящірка Archaeolacerta bonnali.[2]

Перші сходження[ред. | ред. код]

  • 6 серпня 1802 року відбулося перше задокументоване сходження на вершину Мон-Пердю, яке здійснили місцеві селяни з поселення Бареж Рондо та Лоран разом з арагонським пастухом. Родно та Лоран були послані з метою розвідати маршрут для французького науковця Луї Рамона де Карбонньєра, який 10 серпня 1802 року разом з ними здійснив друге сходження[3].
  • 1830 — вершину підкорила перша жінка, Анна Лістер.
  • 1888 — відбулося перше сходження з північного боку гори. Його здійснили провідники Селестен Пассе та Франсуа Берна-Саль, а також піренеїст Роже де Мон[4]. Північний схил гори Мон-Пердю вище озера Тюкруї зараз займає льодовик.

Французький науковець Луї Рамон де Карбонньєр, який одним з перших побував на вершині Мон-Пердю, відгукувався про цю гору, як про «найпрекраснішу вапнякову вершину Європи».[5]

Об'єкт Світової спадщини[ред. | ред. код]

1997 року ця вапнякова гора була занесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО у складі об'єкта площею 30,6 тис. га, також включає два найбільших у Європі каньйони (на іспанському боці) і три великих льодовикових цирки (у Франції). Пасторальні ландшафти району (селища, поля і ферми, гірські пасовища та дороги) ілюструють спосіб господарювання, типовий у минулому для гірських районів Європи.[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. * Назва в офіційному англомовному списку
  2. Pyrénées - Mont Perdu Evaluation (en). UNSECO IUCN. Архів оригіналу за 2012-04-14. Процитовано 2010-01-09. 
  3. Henri Beraldi, Cent ans aux Pyrénées, tome I, p.75. Опис цього сходження під назвою Voyage au sommet du Mont-Perdu, par L. Ramond було опубліковано в №° 83 часопису Journal des Mines місяця термідора XI року за революційним календарем.
  4. Henri Beraldi, Cent ans aux Pyrénées, tome V, p.132
  5. Monte Perdido (en). SummitPost. Архів оригіналу за 2012-04-14. Процитовано 2010-01-09. 
  6. Pyrénées - Mont Perdu (en). UNESCO World Heritage Centre. Архів оригіналу за 2012-04-14. Процитовано 2010-01-09.