Тайрона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Розселення тайрона

Тайрона або чибча-тайрона (taironas/tayronas) — група індіанських племен, що існувала на території сучасної Колумбії з I ст. н. е. Мали складну суспільно-політичну організацію (постала у XV ст. як конфедерація), розвинену культуру, виробництво, торгівлю, землеробство. Була підкорена іспанськими конкістадорами напочатку XVII ст. після 75-річної війни. Сьогодні племена коги, вйюа, араукани, іка, канкуамо вважаються нащадками тайрона.

Поняття[ред.ред. код]

Сам термін «Тайрона» досить довго викликав суперечки серед археологів і антропологів. Він вперше з'явився в роботі іспанського хроніста Антоніо де Еррера. Сам він не бував у Сьєрра Невада.

Ця назва відноситься до долини річки Дон Дієго і її західних і східних приток, в якій на момент іспанського завоювання жило плем'я тайро, а найбільше місто долини носив ім'я Тайронака, тому й долина часто називалася в іспанських документах долина Тайрона (Valle de Tairona). Тепер же під цією назвою об'єднують індіанські культури західних і північних схилів Сьєрра-Невади, а також прилеглої до них прибережної смуги.

Історія[ред.ред. код]

Статуї тайрона

Племена тайрона близько 200 року н. е. зайняли території, що відповідають сучасним землям північного заходу Сьєрра-Невада-де-Санта-Марта на півночі Колумбії. Спочатку оселилися на узбережжі, були потім розширюється місце свого проживання у гірській місцевості, де звели свої міста. До 900 року відбувається поступовий розвиток.

З 900 року, а особливо у XV ст. починається стрімкий розвиток. Водночас тайрона не намагалися розширювати межі своїх земель, мирно співіснували з ісіма сусідами.

Першій контакт тайрона з європейцами відбувся у 1498 році, тоді були встановлені торговельні відносини з Іспанією, від імені якої виступав конкістадор Фернандо Гонсалес Ов'єдо. У 1525 році проти них виступив іспанський конкістадор Родріго де Бастідас, що заснував місто Санта-Марта, але не досяг підкорення тайрона. З цього моменту до 1599 року тривалі постійні військові сутички, в ході яких тайрона декілька разів спалювали місто Санта-Марта. Для підтримці вони встановили союзницькі відносини з французькими та англійськими піратами.

У 1599—1600 роках проти тайрона почалася потужна військова кампанія на чолі із губернатором Санта-Марти Хуаном Гіралєм Велоном. Йому вдалося завдати поразки тайрона та захопити більшість касиків. В цій ситуації тайрона відступили у гори. У 1602 році повстання тайрона вимушен був придушувати Гарсія де Лерма. Загалом напади тайрона на іспанців у лісах та горах тривали до 1650 року.

Демографія[ред.ред. код]

Іспанські хроністи та конкістадори вказують на значну щільність населення, існування сотень великих і малих міст, кілька тисяч великих будинків у найбільших містах Бонда, Посігейка, Тайронака (засновано бл. 800 року, сьогодні має назву Сьюдад Пердіда), Рікегуейка. Кожне з них в середньому мало 3 тис. мешканців.

Мова[ред.ред. код]

Відносилася родини чибчанських мов. Тому часто їх називають чибча-тайрона.

Політично-соціальна структура[ред.ред. код]

Державність[ред.ред. код]

Столицею було місто Тайронака (засновано бл. 800 року, сьогодні має назву Сьюдад Пердіда), яке розташовувалося у верхів'ях річок Кордова та Мендігуака. Фактично тайрона не створила монолітної держави, це було нецентралізоване об'єднання, пов'язане племінною спорідненістю, являла собою конфедерація родів. На верхівці розташовувалася знать, що утворювала вищу ради, з якою рахувався головний вождь (його іспанці називали касік), нижче розташовувався вождь з нижчим статусом, оскільки мав обмежений територіальний характер. Той теж знаходився під впливом знаті. Фактично в кожному місті був свій касік, втім загалом визнававши владу головного касіка. Водночас часто касіки могли підкорятися могутньому жерцю, який мав політичну та сакральну владу.

Водночас процес державності знаходився у розвитку: в X—XV ст. існують складні вождества з трирівневої ієрархією поселень, у XVI ст. територія регіону була поділена між декількома такими вождіствами, а влада вождя при цьому була спадковою. Вождь поєднував військову, політичну та судову функцію. Часто остання була найголовнішою.

Верстви[ред.ред. код]

найбільші привілеї мали касіки, їх родичі жрецтво, знать (chagualas). Середню ланку становили голови поселень (mandadores) та їх заступники pregoneros.

Особливе становище мали жерці (наома), шамани (mohanes) та провісники. При цьому перші користувалися більшим впливом ніж світська та військо знать. Шамани відповідали за природні сили, матеріальний і духовний добробут суспільства. На них обучали в спеціальних будинках (без жінок та обмеженним денним світлом), яке тривали з 16 до 20 років. Полягало у визначені волі богів та майбутнього по зіркам та польоту птахів.

Найнижчий статус мали торгівці та ремісники. На селі зберігалася родова громада. Значну частину складали простолюдини-землероби.

Військо[ред.ред. код]

Відрізнялися войвничість, жагою до свободи, її збереження за будь-яку ціну від загарбників. Їх головною зброєю були луки, стріли, пращі з камінням, видувні трубки або духові рушниці зі тонкими стрілами, дротики і кийки. Застосовували вогняні стріли: бавовону намотували на накінечник, підпалювали та пускали у ворога. Накінечки роби з дерева або хребта ската, він зазвичай був отруєний. Тайрона у сусідів мали славу найкращих і найвправніших лучників.

Економіка[ред.ред. код]

Землеробство[ред.ред. код]

На характер обробки землі вплинуло те, що тайрона мешкали в ізольований частині, що є частиною Анд. Їх місцевість закліматичними умовами докорінно відрізнялася від сусідніх племен та народів. В значній мірі на неї впливав клімат Карибського регіону. Тут розташовуються річки Ранчерія, Сезар, Арігуані, Бонда, Паломіно, Бурітака, висота гір середня — близько 2000 м над рівнем моря, клімат доволі вологий.

Як техніки застосовували тераси, які дозволяли високо підійматися у гору, охоплювати значні площі та при цьому перешкоджали ерозії ґрунту. Іншим засобом, що застосовували землероби тайрона, були штучні зрошувальні канали (іригація), які пов'язувалася з чисельними річками.

У тайрона набуло значного розвитку вирощування маїсу, овочів та фруктів (насамперед відомі були плантаціями юки та авокадо), батат, перець, бобові культури, маніону, бавовоник, поширено річкове та прибережне рибальство (у великій кількості заготовляли сушену рибу), полювання на оленів та птахів. Їх область була потужним місцем виробництво меду. Вони тримали значні пасіки, в яких кількість вуликів доходило до 8000. З фруктів та маїсу робилися алкогольні напої.

Корисні копалини[ред.ред. код]

Землі тайрона не були багаті на сіль. Вони її добували випарюючи морську воду, отримували таким чином сіль з океану. В значній кількості добували мідь, кварц, сланець, граніт, жадеїт.

Обробка металів та каміння[ред.ред. код]

Було досить широко поширено ливарство, особливого розвитку воно досягло у 2-й пол. XV-напочатку XVI ст. Технічна оборобка металів представлявло собою ковку, лиття у відкритих і закритих формах, тиснення, сплав. При литті застосовували моделі (форми) для виробів. Продукція представляла собою різні інструменти, накінечники для стріл та дротиків, маски тварин, прикраси для головних уборів, диски, дзвіночки.

З каміння робили побутові, військові та ритуальні сокири, мотиги, ковальські інструменти, стамески, шліфувальні та полірувальні камені, кульки для намиста, сережки. Робилися рельєфні витвори для будівель та великого посуду, на яких зображували людей або тварин, зазвичай птахів і пум.

Ювелірне мистецтво[ред.ред. код]

Знані як майстри з обробки золота та коштовного каміння. Основою було золото, також використовували сплав міді й золота відомий як тумбага.

Золота підвіска

В перший період (з 200 до 900 роки, або Науанге) для знаті виготовлялися золоті нагрудні знаки з різьбленням міфічних та героїчних подій тайрона. Крім того, на них зображували птахів, сонце, змій з двома головами, а з тумбаги — пекторалі та кільця для носа. Їх прикрашали точками, колами, трикутниками, схематичними тваринами, двоголовими зміями.

Для другого періоду (з 900 року, Класичний Тайрона) характерно створення золотих діадем на лоб, підвісок й пекторалів у форми птаха з розкритими крилами або сонця, намиста, сережки, гребені з пір'ям зі вставленими серболіками, яшмою та смарагдами, циліндричні кільця для носа. Для шаманів створювалися прикраси з зображенням напівтварин-напівлюдей у великих головних уборах.

Гончарство[ред.ред. код]

Матеріал для гончарства являв собою бруд та глину.

Розрізняють 3 різних види кераміки за кольором: чорним, червоним або жовто-коричневим, що датуються періодом з 900 до 1650 року. Створювалися вони спочатку під впливом культури Неуанге. Кераміка прототайрон (або протоісторична) охоплює період від 200 до 900 року.

Червона (або Тайрон I) характеризується доволі грубими формами, великими вазами, урнами та чашками, тарілки та миски присутні в невеликій кількості. Великі ємності зверху прикрашені обличчями людей, прикрашені червоні плямочками, точками.

Чорна кераміка (або Тайрон II) більш якісна, урочиста, зовнішня сторона блискуча, у них є підставка та витягнута шия (довжина різниться), посуд кулястої форми або з ручками. Розписано антропоморфними фігурами, проте значно яскравіше ніж в червоній кераміці, в більш ошатному вбрані та головних уборах.

Керамічна Окарина з зооморфною фігурою

Жовто-коричнева кераміка (або Класичний Тайрон) представлена вусикоими ємностями заввишки в 1 м циліндричної та сферичної форми, з антропоморфними і зооморфними фігурами. Перелік виробів перевищує дві попередні кераміки, зокорема в цьому стилі виготовлявся посуд (побутовий, святковий та ритуальний), музичні інструменти, якість їх також більш досконала.

Ткацтво[ред.ред. код]

Займалися насамперед виготовленням одягу з бавовони, також створювали різного розміру килимки, на яких зазвичай зображували геометричні фігури та пум, орлів і змій. Вироби з тканин доповнялися вставками з золотих виробів, кристалів кварцу, обробленої яшми, корала, вправлених в золото. Крім того, створювалися гамаки, різні намети.

Іншим матеріалом, з якого тайрона ткали речі були пташині пір'я. Вони працювали втехніці мозаїки з пір'я (на відміну від ацтеків у тайрона вона булижче була до ткацтва ніж до живопису). Застосовувалося перо папуг, індиків. Ними прикрашалися церемоніальні шати, накидки, плащі, діадеми володарів та головні убори знаті, з них створювалися опахала.

Торгівля[ред.ред. код]

Торговельні відносили були доволі жваві як між містами тайрона, так й іншими племенами. Процес торгівлі представляв собою обмін товарами. Тайрона експортували вироби з золота, бавовону, морську сіль, рибу, фрукти і мед. Натомість отримували вироби з бавовони, коштовне каміння (смарагди та нефрит) та золото. Значні обсяги торгівлі тайрона були з муїсками.

Для поліпшення торгівлі було розбудовано чисельні шляхи та створені підвісні мости. Якість шляхів тайрона була така, що нагадувала асфальтовані дороги.

Культура[ред.ред. код]

Архітектура[ред.ред. код]

Оселі зводилися на штучних терасах, до яких йшли дороги або кам'яні ступені. Будинки були зведені переважно з масивної деревини або представляли собою глинобитні хатини з солом'яними дахами конічної форми з діаметром 4-12 м. Двері прикражали низками равликів, що висіли на ниткам (робилися з ліан) й видавали гармонійне звучання. Меблі представляли собою циновки, зроблені з очерету або пофарбовані килимки з бавовняної тканини.

Оселя тайрона

Дослідники вирізняють три стилі таких терас тайрона для будинків:

  • складається з простого круглого кам'яного кільця майже без будь-якого розміру, не дуже добре з'єднані один з одним і утворюють переривчасту поверхню. Вони знаходилися в місцях на деякій відстані від центру поселення.
  • складається з 2 кілець: зовнішнього — тонкої, симетрично різьбленої плити, що розташовані вертикально глибоко вкопані, добре з'єднані разом. Друге кільце всередині перших плит знаходиться горизонтально на рівні підлоги кімнаті. Іноді присутня третья група кілець, що розташована у шаховому порядку. Загалом конструкція виконана у вигляді круглої ступінчастої піраміди, яка є основою для усієї будівлі, доступ до якої, можливий з двох протилежних дверей.
  • третій тип схожий на другий, але відрізняється більш досконалою роботою. Горизонтальні плити внутрішніх кілець тонкіше та утворюють ідеальне коло. Зовнішні кільця висічені з шести сторін, що дозволяла утворювати не лише двері, а й округлі вікна. Зустрічається лише в найбільшнаселених районах.

Існували в тайрона також суцільно кам'яні будинки: прикладом є старовинне поселення відоме як Бурітака 200. Тут з каменю зроблено усе — сходи, стіни, платформи, канали, дренажні системи.

Основу міст складали центральні площі, що мали трикутну форму. До них велик широкі та прямі вулиці. Оселі поділялися на звичайні (для ремісників та торгівців) та великі (для знаті). В останніх могло поміститися з конфортом до 300 осіб.

Скульптура[ред.ред. код]

Були відомі як майстри з оборобки каміння. Створбвали різних ідолів, церемоніальних стовпів, масок у вигляді кажанів.

Одяг і прикраси[ред.ред. код]

Основу одягу складали довгі бавовоняні сорочки, при цьому плечі залишалися відкритими. У жінок додавалося широка тканина на кшталт шарфу або хустки, яку вони накидували зверху на голову чи плечі, мали також спідницю. При цьому тайрона, що мешкали у горах мали сорочки, накидки, а прибережні лише настегнову пов'язку, прикрашену малюнком або золотом. При цьому не існувало заборони на носіння золотих або інших прикрас, окрім знаті, на це мали право усі тайрона.

Прикраси складалися з золотого кільця для носа, що мало форму кільця або напівмісяця, нагрудних різьблених знаків, намиста з кулонів та бісеру, браслетів та підвісок (останні два носили переважно жінки).

Усі тайрона, особливо знаті, полюбляли себе розвиписувати спеціальною червоною іарбою — annatto.

Поховання[ред.ред. код]

Небіжчиків тайрона ховали на спеціальних кладовищах. Могили були прямокутними, зверху вкриті майолікою, орнаментом з огранованого каміння. Заможні та знатні будували гробниці з бічними камерами. Померлих спалювали, а попіл клали в керамічні урни (інколи туди клали сидячих мерців), які заривали у могили або ставили в гробницях.

Також існували поховання в склепах, де пов'язані трупи «всідалися на лавки» зі стрілами і луками в руках, а їхні тіла одягалися і прикрашалися золотом, намистом з каменів, кістки, мушель, навколо них розставлялися посудини з питвом та їжею.

Міфологія[ред.ред. код]

Про вірування замало інформації. Відомо, що тайрона поклонялися божествам у чолвоічій та жіночій подобах, зіркам. найголовнішою була Гаутеован, мати всіх речей, творець соня, Пейко, хто навчив всьому народ тайрона. Також поклонялися дитини, народженої від діви, яка залишилася під землею, вірили у потайбічне життя. Серед міфі тайрона присутній міф про великий повінь (на кшталт біблійного потопу).

Присутні численні релігійні церемонії, що супроводжувалися співами та танцями під музику. Практикувався ритуальний гомосексуалізм в храмах та поклоніння фалосу.

Джерела[ред.ред. код]

  • PRECOLOMBIA Introducción al estudio del indígena Colombiano. Autor: Teresa Arango Bueno Ed. Sucesores de Rivadeneyra S. A. 1954
  • Bray W. Gold, stone and ideology: symbols of power in the Tairona tradition of Northern Colombia // Gold and Power in Ancient Costa Rica, Panama and Colombia. Washington, 2003. P. 301—344.
  • Herrera de Turbay, Luisa Fernanda 1985 Agricultura aborigen y cambios de vegetación en la Sierra Nevada de Santa Marta. Publicación de la Fundación de Investigaciones Arqueológicas Nacionales; no. 27, Fundación de Investigaciones Arqueológicas Nacionales Banco de la República (FIAN), Bogotá.
  • Alejandro Dever: Social and Economic Development of a Specialized Community in Chengue, Parque Tairona, Colombia. University of Pittsburgh 2007
  • Langebaek C. H. Indios y españoles en la antigua Provincia de Santa Marta, Colombia: Documentos de los siglos XVI y XVII. Bogotá, 2007.
  • Oliver J.R. Gold Symbolism among Caribbean Chiefdoms: Of Feathers, Gibas, and Guanín Power among Taíno Elites // Precolumbian Gold: Technology, Style and Iconography. British Museum, London, 2000. P.196-219.