Тараненко Лілія Іванівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тараненко Лілія Іванівна
Народилася 23 лютого 1923(1923-02-23)
Гуляйполе, Катеринопільський район, Київська область
Померла 15 червня 2012(2012-06-15) (89 років)
Ягідне, Артемівський район, Донецька область, Україна
Поховання Опитне
Місце проживання Науково-дослідна станція питомниководства інституту садівництва Української Академії аграрних наук (УААН), Донецька область.Бахмутський район, селище Ягідне,;
Країна СРСР СРСР,  УРСР, Україна
Національність українка
Діяльність агрономка
Alma mater Saratov State Agrarian Universityd
Галузь мічурінська агробіологія, селекція плодових, сільськогосподарські науки
Заклад Український науково-дослідний інститут садівництва НААН України
Вчене звання заслужений агроном України
Відома завдяки: Селекція плодових культур,український селекціонер, вчений-агроном, старший науковий співробітник Бахмутської (раніше-Артемівської, Донецька обл.) дослідної станції питомниководства інституту садівництва Української академії аграрних наук (УААН)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тараненко.

Тараненко Лілія Іванівна (23 лютого 1923, с. Гуляйполе, нині Звенигородський район, Черкаська обл. — 15 червня 2012, с. Ягідне, Бахмутський район, Донецька обл.) — видатна українська селекціонерка, вчена-агрономка, старша наукова співробітниця Бахмутської (раніше — Артемівськ, Донецька обл.) дослідної станції Інституту садівництва Української академії аграрних наук (УААН), заслужена агрономка України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Лілія Іванівна Тараненко народилась 23 лютого 1923 року в Україні — селі Гуляйполе Катеринопільського району Київської області (нині — Черкаська область).

У 2-річному віці, після розлучення батьків, разом з матір'ю, переїхала на проживання до батьків матері в місто Саратов. У 1940 році закінчила середню школу.

У 1940—1945 роках навчалася у Саратовському сільськогосподарському институті. Під час війни два з половиною роки працювала: разом з іншими студентами рятувала врожай у Республіці німців Поволжя, копала бронетанкові рови, півроку трудилася в радгоспі трактористкою[1].

Наукова робота[ред. | ред. код]

З 1945 по 1947 р.р. Тараненко Л. І. працювала лаборанткою кафедри селекції Саратовського сільськогосподарського інституту.

У 1945—1949  р.р. навчалася в аспірантурі Саратовського сільськогосподарського інституту, була активною і послідовною популяризаторкою мічурінського вчення, що викликало проти неї, вченої-початківця, кампанію жорсткого переслідування послідовниками помилкового вчення «лисенківщини». Вона була звинувачена в «космополітизмі», що унеможливило подальше продовження власних наукових досліджень за темою дисертації. В цей же період життя додалися проблеми вже політичного походження, адже вона була онукою репресованого і розстріляного 1937 року «ворога народу». Зазнав репресій і вітчим Лілії Тараненко, який відбував покарання на Біломорсько-Балтійському каналі та Колимі[2].

У 1949 році Лілія Іванівна Тараненко вимушена була повернутися в Україну, де «лисенківщина» ще не була так широко вкорінена.

З грудня 1949 року Л. І. Тараненко була призначена на посаду старшої наукової співробітниці Донецького опорного пункту садівництва (потім — Бахмутська (Артемівська) науково-дослідна станція Інституту садівництва Української Академії аграрних наук), в якій Лілія Іванівна працювала протягом 62 років, практично без перерв, до самого останнього дня свого життя.

Тараненко Л. І. — авторка 21 виведеного сорту кісточкових порід (черешня, вишня[3], слива, терен, алича, персик, абрикоса, яблуня, айва), з яких 19 районовані в Україні та 6 — в Росії. В одному з найскладніших, за кліматичними умовами, регіоні країни селекціонерка створила цілу серію чудових по морозостійкості та посухостійкості сортів плодових, які не поступаються за якістю південним. Сорти кісточкових порід Тараненко вирощуються в Середній Азії, на Кавказі, їх випробували в Польщі, Угорщині, Франції, Китаї, США[4]. Але більше 10 сортів, що були отримані в останні роки життя Лілії Іванівни, були передані нею на державні сортовипробування і доля їх невідома.

Тараненко Л. І. — авторка понад 100 наукових робіт[1] з селекції плодових культур і садівництва, авторка широко відомої в наукових колах і серед селекціонерів «Методики прискореної селекції плодових культур».

15 червня 2012 року, на 90-му році життя, Лілія Іванівна Тараненко завершила свій життєвий шлях. Похована в селищі Опитне Бахмутського району Донецької області.

Нагороди і відзнаки[ред. | ред. код]

  • Заслужена агрономка України
  • Лауреатка «Золотої медалі» Ерфуртської міжнародної сільськогосподарської ярмарки[5] (Німеччина) за ряд сортів авторської селекції, експонованих на ній.

Сорти селекції Тараненко Л. І.[ред. | ред. код]

  • ЧЕРЕШНЯ: Рання розовинка, Джерело, Валерія, Ярославна, Прощальна, Леся, Донецька красуня, Василіса, Дончанка, Аннушка, Аеліта, Етика, Катюша, Донецький вуглик, Сестричка, Амазонка, Студентка
  • ВИШНЯ: Чудо-вишня, Шпанка донецька, Нічка, Донецький великан, Ксенія, Зваба, Слов'янка
  • СЛИВА: Синичка, Ренклод ранній, Ренклод Карбишева, Венгерка Донецька рання, Донецька консервна
  • ТЕРЕН: Терен донецький великоплідний
  • АЛИЧА: Надрання, Чорнушка, Дончанка рання, Машенька, Генерал, Тетяна, Сливоподібна, Бархатна, Гармонія, Найдьониш, Лимонна, Сонячний зайчик
  • АБРИКОС: Син Табарзи, Морозотривкий, Донецький солодкоядерний
  • ПЕРСИК: Донецький жовтий, Сіянець Старка;
  • АЙВА: Донецька грушоподібна
  • ЯБЛУНЯ: Кальвіль донецький

Вибрані статті[ред. | ред. код]

  • Кісточкові культури: клімат і грунти / Л. І. Тараненко // Земля моя годувальниця. — 2012. — № 1 (4 січ.).
  • Селекция и сортоизучение сливы и алычи крупноплодной: итоги и задачи / Л. И. Тараненко, А. И. Сычев // Садоводство и виноградарство. — 1996. — №1. — С. 18—20. — (рос.).
  • Селекция сливы в Донбассе / Л. И. Тараненко // Селекция и технология возделывания плодовых культур. — М., 1978. — С. 23—28. — (рос.).
  • Селекция черешни в Донбассе / Л. И. Тараненко // Садоводство и виноградарство. — 1999. — № 6. — С.13—15. — (рос.).
  • Південні культури просуваються на північ / Л. І. Тараненко // Дачник. — 2008. — № 3.
  • Черешня очень раннего срока созревания / Л. И. Тараненко, А. И. Сычев // Садоводство и виноградарство. — 1990. — № 6. —С. 34—35. — (рос.).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Голобородько, Олександр (6 березня 2014). Експеримент тривалістю життя. Процитовано 10 березня 2022.
  2. ↑ «Опытная» бабушка. События (рос.) . 28 грудня 2011. Архів оригіналу за 1 березня 2019. Процитовано 17 березня 2022.
  3. ↑ Мазур, Петр. Дюки — лучшие качества вишни и черешни (рос.) . Процитовано 10 березня 2022.
  4. ↑ Тараненко Лілія Іванівна, вчений садівник і селекціонер з України. Процитовано 10 березня 2022.
  5. ↑ З історії Інституту. Інститут садівництва Національної академії аграрних наук. Процитовано 10 березня 2022.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Життя і доля видатного селекціонера Лілії Іванівни Тараненко : [автобіографічні нотатки] // 2000 (Донецьк). — 2012. — № 3 (20—26 січ.).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тараненко_Лілія_Іванівна&oldid=39329459