Теорема Гауса
Класична електродинаміка |
---|
![]() |
Електрика · Магнетизм |
Коваріантне формулювання
|
Теорема Гса — один з основних законів електродинаміки, що входить в систему рівнянь Максвелла.
В системі СІ теорема Гауса має вигляд:
- ,
де D — вектор електричної індукції, — сумарний електричний заряд в об'ємі, оточеному поверхнею S:
де — густина заряду.
В гаусовій системі одиниць СГСГ теорема Гауса формулюється
- ,
де — напруженість електричного поля.
Теорема Гауса і закон Кулона[ред. | ред. код]
Теорема Гауса була отримана в 1835 Карлом Фрідріхом Гаусом, який виходив із закону Кулона. В сучасній електродинаміці зазвичай застосовують протилежний підхід — за основу приймаються рівняння Максвела, одним із яких є теорема Гауса, а закон Кулона виводиться як наслідок.
Експериментальна перевірка справедливості закону Кулона з високою точністю набагато складніша від експериментальної перевірки теореми Гауса.
Вивід закону Кулона[ред. | ред. код]
Для того, щоб отримати закон Кулона з теореми Гауса, розглядають точковий електричний заряд у вакуумі. На поверхні сфери радіусом , в центрі якої розташований заряд, електричне поле повинно мати однакове значення, виходячи із міркувань симетрії. У вакуумі вектор електричної індукції дорівнює напруженості електричного поля (система СГС). Тому, застосовуючи теорему Гауса:
- .
Звідси основне твердження закону Кулона:
В системі СІ , де — електрична стала. Теорема Гауса записується:
- .
Звідси:
- .
Теорема Гауса в диференціальній формі[ред. | ред. код]
Теорему Гауса можна записати у вигляді диференціального рівняння в часткових похідних, враховуючи формулу Остроградського-Гауса (система СГС):
- .
Оскільки це співвідношення справедливе для будь-якого об'єму, рівними повинні бути й підінтегральні вирази:
- .
В системі СІ цей вираз має вигляд:
Теорема Гауса для полів у середовищі[ред. | ред. код]
Теорема Гауса, як одне з основних рівнянь електродинаміки, загалом, справедлива і для середовища, у своїй основній формі. Наприклад, використовуючи систему СГС:
- ,
якщо під Q розуміти всі заряди, враховуючи мікроскопічні. Однак, присутність зовнішнього заряду призводить до перерозподілу мікроскопічних зарядів у речовині. Тому, якщо внести зовнішній заряд q в діелектрик, то деякі із мікроскопічних зарядів, змістившись, покинуть той об'єм, по якому проводиться інтегрування, інші — увійдуть у цей об'єм зовні — речовина поляризується.
Для врахування цих ефектів в електродинаміці суцільних середовищ усі заряди розділяються на вільні та зв'язані. Вільними вважаються ті заряди, які можна привнести зовні, зяряджаючи тіла, зв'язаними — електричні заряди електронів та ядер речовини, які в зовнішніх полях зміщуються, одні відносно інших, створюючи поляризацію:
- ,
де — густина зв'язаних зарядів, — густина вільних зарядів. Густина зв'язаних зарядів пов'язана з поляризацією: .
Тоді теорема Гауса записується у вигляді
- .
Вводячи вектор електричної індукції
- ,
отримуємо теорему Гауса для діелектричних середовищ:
- ,
або в диференціальній формі
- .
Магнітне поле[ред. | ред. код]
Магнітні заряди (монополі) поки що експериментально не спостерігалися, тому магнітний потік через замкнену поверхню завжди дорівнює нулю:
Див. також[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Сивухин Д.В. (1977). Общий курс физики. т III. Электричество. Москва: Наука.