Ткач Сергій Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Ткач
Сергей Ткач пологовский маньяк.jpg
Народився 15 вересня 1952(1952-09-15)
Росія Росія, Кисильовськ, Кемеровська область
Помер 4 листопада 2018(2018-11-04) (66 років)
Україна Україна, Житомирська установа виконання покарань (№ 8), Житомир, Україна
Національність українець
Прізвисько Пологовський маніяк
Павлоградський маніяк
Маніяк-криміналіст
Покарання Довічне позбавлення волі
Дружина Олена Ткач
Діти донька Єлизавета (р.н. 24.12.2016)
Кількість вбивств Визнано судом: 37[1] (за іншими джерелами 36[2][3] та 29[4])

Ймовірно: 72
За словами Ткача: 100+[5]

Спосіб вбивств удушення, утоплення
Мотив сексуальний, бажання перевершити Чикатила, показати безпорадність криміналістів
Дата арешту 2005 (затриманий)

Сергій Федорович Ткач (15 вересня 1952, Кисильовськ, Кемеровська область — 5 листопада 2018, Житомирська установа виконання покарань (№ 8), Житомир, Україна) — серійний вбивця, який ґвалтував та вбивав дівчат та молодих жінок з 1980 до 2005 року. Затриманий у своєму будинку в м. Пологи в 2005 році. Після трирічного розслідування 23 грудня 2008 засуджений до довічного ув'язнення за 37 доведених убивств, всі або із зґвалтуванням, або із задоволенням статевої пристрасті в збоченій формі[4], та декілька десятків зґвалтувань.[1] Всього за неофіційними даними та за словами самого Ткача здійснив понад 100 вбивств, докази яких досі збирає прокуратура. Жертвами маніяка були в основному дівчата 8-17 років.[6][7]

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 15 вересня 1952 року у місті Кисильовськ, Кемеровської області. Служив у лавах Радянської армії, військово-облікова спеціальність — технік-геодезист.

Після армії працював в кемеровській міліції експертом-криміналістом, проте невдовзі був звільнений за службову фальсифікацію. Змінив багато місць проживання та роботи. Працював на заводах, шахтах, колгоспах. Був тричі одружений та має четверо дітей.[8]

Затриманий у 2005 році у м. Пологи, Запорізької області.

9 грудня 2015 одружився з росіянкою Оленою та в 64 роки знову став батьком. Олена Ткач молодша Сергія на 38 років, вона вперше побачила серійного вбивцю в 16 років по телевізору під час судового процесу, «зацікавилася», але лише в 2014 році почала його шукати. На другому тривалому побаченні Олена завагітніла, 24 грудня 2016 року в неї народилася донька Єлизавета, яку виховують батьки Олени в місті Рибінську Ярославської області. Порушується питання про обмеження або позбавлення жінки батьківських прав.

Вбивства[ред. | ред. код]

Перше вбивство Ткач здійснив у 1980 році в Сімферополі, після якого сам зателефонував у міліцію. Здійснював вбивства також у Дніпропетровській, Харківській та Запорізькій, Житомирській областях.[9]

Крим[ред. | ред. код]

Вперше скоїв убивство, за його свідченням, в 1980 році в Сімферополі, задушив і зґвалтував молоду жінку, потім сам подзвонив в міліцію, щоб «допомогти колегам по службі виявити труп». Черговий по РВВС відмовився назвати своє ім'я, і ​​Ткач повісив трубку. «Так почалася моя 25-річна біганина ...» - розповідав він.

Дніпропетровська область[ред. | ред. код]

31 жовтня 1984 року в місті Павлограді Дніпропетровської області була убита 10-річна Оля Дмитренко[10]. Її тіло з ознаками зґвалтування і задухи було знайдено 2 листопада на покинутому маслозаводі. У дівчинки зникли нотний зошит і годинник[11].

13 лютого 1985 року була вбита 8-річна Оля Шувалова[10]. Батьки бачили, як школярка зайшла в під'їзд, але до квартири так і не дісталася. Тіло дівчинки знайшли в той же день в підвалі будинку. Навесні того ж року в річці Вовча був виявлений труп 20-річної дівчини. Експерт-криміналіст встановив, що вбивця спочатку задушив свою жертву, а потім зґвалтував[11].

У жовтні 1987 року Ткач вчинив зґвалтування 11-річної Валі Осинної в селі Варварівка та 17-річної дівчини в Павлограді, в червні 1988 року — вбивство 9-річної і зґвалтування 12-річної дівчаток в місті Тернівці, в квітні 1989 року було дві 15-річні жертви в Павлограді. 28 липня того ж року 8-річна Оля Світлична поїхала на велосипеді в магазин по хліб і не повернулася. Під вечір в лісопосадці лише за 300 метрів від будинку було виявлено її тіло[12]. Цього ж літа в серпні Ткач вчинив ще одне вбивство 9-річної дівчинки[13].

У 1990 році — знову три жертви: дві дівчинки вбиті, одна зґвалтована[10], в 1993 році — чотири вбивства неповнолітніх, в 1995 році — три вбивства, в 1996 році — два вбивства, в 1997 році — три вбивства, в 1998 році — два зґвалтування і три вбивства, в 1999 році було виявлено два тіла[11].

Харківська область[ред. | ред. код]

У 1995 році скоїв вбивство в Харківській області, де нібито виявився випадково на одному з вокзалів. На відтворенні обстановки та обставин події Ткач розповів слідчим, що, добряче випивши, безцільно йшов тополиною алеєю повз цвинтар і випадково зустрів дівчинку.

Запорізька область[ред. | ред. код]

У 2000 році дружина Сергія Ткача Людмила отримала посаду заступника директора олійного заводу в Запорізькій області, куди вони перебралися з сім'єю [13]. У 2003 році в місті Пологи Ткач вчинив зґвалтування і одне вбивство. У 2004 році жорстоко розправився з двома дівчатками — Оленою Кириловою та Юлею Литовченко.

Влітку 2005 року[14] з'явилася перший свідок, який запам'ятав як виглядав злочинець. 18-річній Ользі Топаловій однією з небагатьох вдалося вижити після нападу, вона втратила свідомість і Ткач вирішив, що вона мертва і зґвалтував її. Дівчина розповіла, що нападник був з вусами і приїхав на велосипеді. За її описом був складений фоторобот передбачуваного злочинця. Після цього в Пологах були вбиті ще дві школярки: 14-річна Альбіна Ноздрина і Марина Михалюк.

Останньою жертвою стала дочка сусіда 9-річна Катя Харуджія. Після вбивства Ткач прийшов на її похорон[15]. Злочин було скоєно майже поруч з будинком — на березі місцевої річки, де дівчинка засмагала зі своїми друзями. Коли третьокласниця пропала, знайшовся свідок — місцевий житель і товариш по службі Сергія Ткача повідомив в міліцію про те, що бачив, як той купався з дівчинкою і її однолітками[12].

Інші вбивства[ред. | ред. код]

На думку дніпропетровського слідчого з особливо важливих справ Валерія Миргородського, який входив до слідчої групи, створеною Генеральною прокуратурою України для розслідування вбивств, скоєних Сергієм Ткачем, найбільшою складністю був фактор давності. З 1980-х років, коли в Павлограді були здійснені перші вбивства, на момент затримання Ткача пройшла майже чверть століття, і багато документів не збереглося. Зіставляючи явки з повинною, які давав підозрюваний, з нерозкритими кримінальними справами, що збереглися в архіві, слідчі виявили, що за багатьма епізодами справа навіть не порушувалася.

Так, Ткач зізнався, що в одному з сіл Павлоградського району він убив дівчинку і закопав у дворі покинутої хати. Тоді в порушенні кримінальної справи за фактом зникнення дитини було відмовлено. Через три роки, коли хтось купив цю хату і почав у дворі будівництво, її останки були знайдені та впізнані. Але і тоді справу не порушили: причину смерті визначити вже було не можна. Там же, в Павлограді, слідча група не знайшла і документальних слідів ще одного вбивства: труп дівчинки, знайдений в колодязі теплотраси через кілька місяців після її загибелі, міліція теж не вважала за кримінал.

За два роки проживання в Криму Ткач вчинив, за його власним зізнанням, п'ять вбивств. Але з 1980 по 1982 роки такі злочини не зареєстровані, хоча вбивця дуже докладно описав, як задушив і зґвалтував дівчинку приблизно років восьми в селі Червоному, а потім присипав землею і гілками, як вбивав дівчат недалеко від вокзалу, на плато в Сімферополі і біля телецентру. Можливо, жертви вижили після нападу злочинця і просто не подавали заяв до міліції. Убиті Сергієм Ткачем дівчата можуть також досі бути безвісти зниклими.

У Дніпрі, де він якийсь час жив і торгував на ринку кооперативними світильниками, злочинець теж залишив свій слід — убив трьох дівчаток в житлових масивах Сокіл і Перемога. Але тільки за фактом загибелі однієї з них — 16-річної студентки медучилища, яка, вирішивши скоротити дорогу, і пішла через Лоц-Кам'янське кладовище, — було порушено кримінальну справу. Вона так і не була розкрита.[16]

Затримання[ред. | ред. код]

Сергій Ткач був затриманий у своєму будинку на околиці міста Пологи в серпні 2005 року[17]. Зустрів оперативників словами: «Я чекав вас 25 років»[18]. Під час обшуку в його будинку були знайдені жіночі парасольки, сумки, туфлі, губні помади, дитячі зошити, ляльки, прикраси[11]. Бувши під слідством, він заявляв, що одним із стимулів вбивств для нього було бажання довести «повну профнепридатність оперативників». У 2012 році в інтерв'ю газеті «Сегодня» Ткач розповів[19]:

« Зараз знаю, що з 1985 року я перебував в оперативній розробці міліції Павлограда та області за цими злочинами. Мене неодноразово допитували також співробітники прокуратури області, міліцейські капітани. Може, вони нині по тутешніх поверхах ходять у званні полковників, їм зараз має бути соромно ... Тобто мене за підозрою в тих злочинах затримували, але я приносив (показує жестами гроші. - Авт.), Будував таку версію, що мене відпускали відразу. Потім я усамітнювався, пив ночами і розмовляв зі своїм собакою. І знову здійснював ... Я хотів остаточно показати МВС, що вони не вміють працювати, а тільки горілку жерти і затримувати п'яниць. Я бачив, звичайно, що там, на озері, кругом люди ... І що мене спонукало вбити дівчинку, не знаю, просто не знаю ... Я затягнув її під корч і втопив там. Звір, таких в природі немає, - так можу себе охарактеризувати. «

Засуджений в грудні 2008 року.

Смерть[ред. | ред. код]

Помер 4 листопада 2018 року, від серцевого нападу, в місці відбування довічного покарання.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Сергій Ткач — УНІАН Фото
  2. Man sentenced to life in prison for murdering 36 women — The Telegraph (англ.)
  3. Сергея Ткача: «Я убивал, чтобы превзойти Чикатило и показать никчемность оперативников» — Vlasti.Net
  4. а б Пологовский маньяк может стать самым кровавым в СНГ — Сегодня (рос.)
  5. Сергей Ткач ежемесячно убивал не меньше трех девушек — Gazeta.UA (рос.)
  6. Сто жертв маньяка-криминалиста
  7. «Я зверь, а не человек!», Комсомольская правда Украина (рос.)
  8. Маньяк, погубивший больше ста человек, мечтает, чтобы о нем сняли кино — Комсомольская Правда
  9. Пологівський маніяк — Газета по-українськи
  10. а б в «когда меня ни за что приговорили к расстрелу, было ощущение, словно смотрю со стороны какой-то фантастический фильм… ». crime.fakty.ua (рос.). Процитовано 16 жовтня 2020. 
  11. а б в г Честный детектив. Маска смерти. 
  12. а б Прямой эфир 25.09.2013 — Без вины виноватые: они сидели за серийных убийц | Прямой эфир с Андреем Малаховым. Процитовано 16 жовтня 2020. 
  13. Следсвие вели...Превзойти Чекатило. 
  14. «Я зверь, мне нужна клетка». www.infox.ru (рос.). Процитовано 16 жовтня 2020. 
  15. Право.ru: законодательство, судебная система, новости и аналитика. Все о юридическом рынке.. ПРАВО.Ru (рос.). Процитовано 16 жовтня 2020. 
  16. «кровавый серийный убийца сергей ткач даже в сизо не изменяет своей привычке маскироваться и появляется на допросах то с бородкой, то с усами, то гладко выбритым». crime.fakty.ua (рос.). Процитовано 16 жовтня 2020. 
  17. Огонек: Душегуб. korrespondent.net (рос.). Процитовано 16 жовтня 2020. 
  18. Любовь к серийному маньяку: Елена Ткач не скрывает своих чувств. vesti.ru (рос.). Процитовано 16 жовтня 2020. 
  19. Маньяк Ткач больше не признается и ждет четвертого пожизненного приговора. criminal.segodnya.ua (рос.). Процитовано 16 жовтня 2020.