Тлалоке
Тлалоке (науатль Tlalohkeh, дос. «власники Тлалока») — в ацтекській міфології, помічники Тлалока, відповідальні за розподіл дощу на землі[1]. Тлалоке були душі дітей віком до 8 років, які приносили жертви в Тлалокані, і якщо діти плакали, це був добрий знак того, що настав час піднятися разом з Тлалоком.
При собі тлалоке тримають горщики, прикрашені маскою із рисами Тлалока, а в іншій руці — палиці[1]. Коли Тлалок наказує їм, тлалоке повинні були розбити свої горщики палицями, і від удару з'являється звук який люди вважають громом. Блискавка ж з'являється із середини цього горщика[2].
Щоб захистити посіви, люди закликали тлалоке, щоби ті відлякали шторм з градом що міг знищити посіви. Для цього люди розсипали попіл із домашньої печі у дворі свого будинку. Тлалоке також викликали задля дощу під час посухи[3].
Богів дощу вшановували у шістнадцятому місяці — Атемузтлі, адже здебільшого в цьому місяці починався грім[4], а в горах скупчувалась вода[5].
Шостого місяця відбувався фестиваль на честь тлалоке у місті Мекстлі-Теноктітлан. Усі чоловіки брали участь у підготовці до свята, ходили за запашними рослинами, до фонтану, плели циновки, а також тренувались у веслуванні та порались із каное. Священники приводили на свято жерців та лордів, щоб приносити жертви та данину тлалоке. Жертви тлалоке також приносили у сподіванні виграти у конкурсі з веслування що мав місце на цьому святі[6]. Коли церемонії біля вівтарів і в храмі Тлалока були закінчені, жерці принесли жертви в тлалоке в глиняному горщику, що був пофарбований у синій колір з чорними смугами[7].
Перелік тлалоке[ред. | ред. код]
- Опочтлі (науатль Opochtli, дос. «лівша, лівий»), на півночі.
- Наппатеуктлі (науатль Nappateuctli, дос. «чотири рази повелитель»), на сході.
- Яукеме (науатль Yauhqueme, дос. «сукня з перикона»), на заході.
- Томіяутекутлі (науатль Tomiyauhtecuhtli, дос. «володар наших колосків»), на півдні.
Їхньою сестрою є богиня води Чалчіутлікуе. Вона має владу над водою у морях та річках; створює у них бурі та вихори; топить кораблі, човни та інші судна, що пливуть водою[8].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Fernández, Adela (1992). Dioses prehispánicos de México: mitos y deidades del panteón náhuatl (вид. Primera ediicón). México, D.F: Panorama Editorial. ISBN 978-968-38-0306-1.
- ↑ Gariba, Ángel María (1965). Teogonía e historia de los mexicanos : tres opúsculos del siglo XVI. México, D. F.: Porrúa (“Sepan Cuantos...”; 37). ISBN 978-9700756189.
- ↑ Yólotl González Torres (1991). Diccionario de mitología y religión de Mesoamérica (ісп.). Larousse. с. 77. ISBN 978-970-607-039-5.
- ↑ Bernardino de Sahagún (1829), с. 72
- ↑ Bernardino de Sahagún (1829), с. 177
- ↑ Raziel Garcia Arroyo (1969). с. 60-63
- ↑ Raziel Garcia Arroyo (1969). с. 70
- ↑ Bernardino de Sahagún (1829), с. 9
Джерела[ред. | ред. код]
- Bernardino de Sahagún (1829). Historia general de las cosas de Nueva España (ісп.). Архів оригіналу за 24 березня 2024.
- Raziel Garcia Arroyo (1969). Macuilli tlachtli. Cinco deportes mexicanos. Five Mexican sports. Cinq sports mexicains. Архів оригіналу за 13 лютого 2024.
