Тренчин

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Тренчин (значення).

Тренчин словац. Trenčín|населення_рік=
герб прапор
Вигляд на місто з граду. Вигляд на місто з граду.
Основні дані
48°53′39″ пн. ш. 18°02′26″ сх. д.
Країна	Словаччина
Регіон	Тренчин
Столиця для	Тренчинський край, Тренчин, District Trencsénd і Trencsén Countyd
Межує з — сусідні нас. пункти Замаровце, Грабовка (округ Тренчин)  ?
Перша згадка	1111
Площа	81,99 км²
Населення	54 104
· густота	659,80 осіб/км² осіб/км²
Висота НРМ	211  м
Водойма	Ваг
Назва мешканців	словац. Trenčan
Міста-побратими	Кран-Жевріє, Угерске Градіште, Злін, Тарнів, Казалеккіо-ді-Рено, Бекешчаба, Крагуєваць
Телефонний код	032
Часовий пояс	UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів	TN
Код місцевої адміністративної одиниці (NUTS)	SK0229505820
GeoNames	3057140
OSM	r1799254  ·R
Поштові індекси	91101
Міська влада
Мер міста	Річард Рибнічек
Вебсайт	trencin.sk
Мапа
Тренчин Тренчин (Словаччина)
Тренчин у Вікісховищі

Тре́нчин (словац. Trenčín, угор. Trencsén, нім. Trentschin, лат. Laugaricio або Trentsinium/Trincinium, грец. Leukaristos) — місто в західній Словаччині на річці Ваг. Столиця Тренчинського краю. Тренчин відомий своїм середньовічним замком, який розташований на горі над містом.

Історія

• IV тисячоліття до н.е. — найстаріші сліди поселення на території теперішнього Тренчина.
• Біля 179 — в Лаугаріціо, яке було на території теперішнього Тренчина був розташований римський легіон. Залишився римський напис на скелі біля Тренчянського Граду пов'язаний з Маркоманськими війнами.
• 1018 — після облоги приєднується до Угорщини.
• 1335 — Право в Тренчині
• XIV століття — розквіт Тренчина за панування Матуша Чака, резиденцією якого є Тренчинський замок.
• 1412 — король Сигізмунд I Люксембург надає Тренчину право вільного королівського міста.
• XVII століття — місто переживає облогу турецьких військ, але залишається нескореним.
• XVIII століття — перебудова Тренчина в бароковому стилі.
• XIX століття — розквіт міста повʼязаний з виробництвом і побудовою залізниці.
• 30 серпня 1944 — після початку Словацького національного повстання місто було зайнято німецькими військами. В місті було створено штаб СД, Гестапа та вʼязницю. Також з нього було вивезено вʼязнів до Маутгаузену.
• 30 квітня 1944 — війська 2-го українського фронту та румунські війська здобули контроль над містом.
• Після Другої світової війни місто помірно розвивається, будуються нові райони, розвивається інфраструктура.

Заклади, установи

У м. Тренчин розташований Центр передового досвіду НАТО з питань знешкодження боєприпасів, які не спрацювали (англ. The Explosive Ordnance Disposal (EOD) Centre of Excellence (EOD CoE)), він офіційно акредитований в НАТО у 2011 р.

Транспорт

У місті є залізнична станція «Тренчин».

Населення

Статистика населення (10 років)

Рік:	1995	2005	2015	2025
Кількість осіб:	58 872	56 750	55 698	54 104
Різниця:		-3,60 %	-1,85 %	-2,86 %

Статистика населення

Рік:	2024	2025
Кількість осіб:	54 130	54 104
Різниця:		-0,04 %

Спорт

У Тренчині базуються:

• ХК «Дукла»;
• ФК «Тренчин».

Пам'ятки

• Костел св. Марії (Тренчин)
• Костел св. Франциска
• Каплиця св. Михайла
• Монастир піаристів
• Лютеранська кірха
• Ратуша
• Будинок ката
• Синагога в Тренчині
• Ансамбль Площі Миру

В цьому місці мала свої володіння графиня Елізабет Баторі, найвідоміша серійна вбивця в історії Угорщини.

Тренч'янський Град

Тренч'янський Град

Замок, що є третім за величиною на території Словаччини, розташований у найвищій частині міста. Він поділений на верхню і нижню секції і посилено фортифікований. Верхня частина складається з декількох будівель палацового типу, що оточують середньовічну вежу, досі є найвищою точкою міста. На пагорбах під замком розташована парафіяльна церква, до якої ведуть древні щаблі, що йдуть в довколишні вулиці. У старому місті розташований великий сквер з церквою в стилі бароко, різноманітні магазини і міська вежа.

Міста-побратими

• Кран-Жевріє, Франція
• Угерске Градіште, Чехія
• Злін, Чехія
• Тарнів, Польща
• Казалеккіо-ді-Рено, Італія
• Бекешчаба, Угорщина
• Крагуєваць, Сербія

Посилання

• Trenczyn // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 470. (пол.)