Тривожний невроз

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Тривожний невроз — застарілий психіатричний діагноз, що позначає психічний розлад, обумовлений тривалим психічним перенапруженням або коротким за частотою, але сильним за інтенсивністю стресом. Характеризується, в першу чергу, підвищеною загальною тривогою, а також різними фізіологічними симптомами, пов'язаними з роботою вегетативної нервової системи.

Симптоми[ред. | ред. код]

Розлад проявляється психічними, соматичними і вегетативними симптомами. До психічних слід віднести такі симптоми, як тривога, страх, ажитація, пригніченість, нав'язливі думки, іпохондричні побоювання, розлади сну. До соматичних і вегетативних проявів відносять головні болі різної локалізації, запаморочення, функціональні порушення в роботі серцево-судинної системи (тахікардія, періодичні підвищення (іноді зниження) артеріального тиску, серцебиття, кардіалгія, порушення периферичного кровообігу), дихальні розлади (потреба глибокого вдиху, психогенна задишка), а також різні порушення з боку органів травлення (нудота). Для діагностуванні тривожного розладу використовується Шкала Занга для самооцінки тривоги.

Перебіг часто набуває хронічного характеру, при загостренні часто спостерігаються панічні атаки (вегетативні кризи), плаксивість, дратівливість. При тривалому хронічному перебігу трансформується в різні форми інших психічних розладів, таких як іпохондрія, ажитована депресія, невроз нав'язливих станів.

Лікування[ред. | ред. код]

Тривожний невроз лікується такими ж самими методами, як і інші неврози. При легкому перебігу рекомендується психотерапія, лікувальна фізкультура, релаксаційний масаж, загартовування. Мета психотерапевтичної роботи полягає в тому, щоб допомогти хворому усвідомити, осмислити зв'язок і значення того, що визначає його поведінку, але чого він раніше не усвідомлював. Центральним завданням психотерапії є не саме по собі усвідомлення суперечливості інтересів і потреб, а утворення на цій основі регуляції потреб, формування свідомого ставлення до них[1].

Література[ред. | ред. код]

  • Москалець В. П. Психологія особистості [текст] навчальний посібник. — М 82 К.: «Центр учбової літератури», 2013. — 416 с., 213 с.
  • Українська психологічна термінологія: словник-довідник. За ред. М.-Л. А. Чепи. — К., 2010. — 302 с. ISBN 978-617-571-040-0.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]