Перейти до вмісту

Тюльпан Грейга

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Тюльпан Грейга
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Однодольні (Monocotyledon)
Порядок: Лілієцвіті (Liliales)
Родина: Лілієві (Liliaceae)
Підродина: Lilioideae
Триба: Lilieae
Рід: Тюльпан (Tulipa)
Вид:
Тюльпан Грейга (T. greigii)
Біноміальна назва
Tulipa greigii
Синоніми

Tulipa altaica var. karatavica Regel
Tulipa greigii var. flava Regel
Tulipa karatavica (Regel) Vved. ex Lipsch.

Тюльпа́н Гре́йга[1] (Tulipa greigii) — багаторічна рослина роду тюльпан родини лілійних.

Історія

[ред. | ред. код]
Жовтоквіткова форма тюльпана Грейга у Празькому ботанічному саду
Срібна монета Казахстану 2017 року номіналом у 500 тенге із зображенням тюльпана Грейга
Тюльпан Грейга на поштовій марці СРСР 1960 року

У 1868 році Едуард Регель описав цей вид за зразком, зібраним в горах Каратау спочатку як різновид тюльпана алтайського (Tulipa altaica var. karatavica), а потім, в 1873 році — як самостійний вид. Названий на честь Самуїла Олексійовича Грейга — президента Російського товариства садівників.

Цибулина подовжено-яйцеподібна, 2-4 см в діаметрі, з червонувато-бурими шкірястими лусками. Стебла до 50 см заввишки, товсті, потужні, часто пофарбовані антоціаном в рожевий або коричнево-бордовий колір; запушені густими короткими, волосками, що стирчать. Листки — зазвичай, 4, рідше — 3 або 5, з темно-фіолетовими плямами. Квітконос пухнастий, 10 — 50 см заввишки. Квітка одиночна, келихоподібної або чашоподібної форми, до 10-12 см заввишки, зовнішні листочки оцвітини загострені в пухнастий кінчик. Забарвлення — найчастіше червоне, іноді помаранчеве, яскраво-жовте, світло-кремове. Дно у червоних форм — чорне або жовте, нерідко у світлих форм на внутрішній стороні листочків оцвітини — червоні або малинові плями. Тичинкові нитки і пильовики — жовті, чорнуваті або темно-бордові. Зав'язь блідо-зелена, зазвичай у вигляді рівного по всій довжині циліндра, 3,3 × 0,6 см завдовжки. Рильце велике, значно ширше зав'язі, світло-жовте. У деяких форм зав'язь під рильцем поступово звужується. Плід — коробочка, до 11 см завдовжки і 4 см завширшки, але бувають і менших розмірів. Насіння світло-коричневе, кривувато-яйцеподібне, 1,3 × 0,7 см. Число нормально розвинених насінин — до 313. Розмноження — насіннєве, дуже рідко вегетативне.

Цвіте з початку квітня до початку червня, плодоносить в червні-липні.

Екологія

[ред. | ред. код]

Росте на підгірних рівнинах і шлейфах гір, на глинистих, кам'янисто-щебенистих схилах передгір'їв або невисоких гір, до 2400 м над рівнем моря, у щебенистих і суглинистих степах.

У природних популяціях нерідкі спонтанні гібриди з тюльпаном Кауфмана (Tulipa kaufmanniana) і тюльпаном Альберта (Tulipa alberti).

Поширення

[ред. | ред. код]

Тюльпан Грейга — ендемічна рослина Середньої Азії. У дикому вигляді роосте тільки на півдні Казахстану (Жамбильська, Південно-Казахстанська і Кизилординська області) та на прилеглих територіях Узбекистану, Таджикистану і Киргизстану.

Охоронні заходи

[ред. | ред. код]

Вид перебував у Червоній книзі СРСР. Наразі занесений до Червоних книг Казахстану, Киргизстану, Таджикистану та Узбекистану.[2]

Культивування

[ред. | ред. код]

Вперше введений в культуру в Санкт-Петербурзі Е. Регелєм в 1872 році. Вирощується в ботанічних садах країн колишнього СРСР та Західної Європи.

У природі існує багато форм цього виду, що розрізняються величиною вегетативних органів, формою і забарвленням оцвітини, тичинкових ниток і маточки. Широка видова мінливість здавна використовувалася селекціонерами, але поширенню в культурі заважало слабке насіннєве розмноження. Однак після того, як були отримані внутрішньовидові та міжвидові гібриди, ситуація покращилася, особливо перспективними виявилися гібриди з тюльпаном Кауфмана. В результаті були отримані сорти з високим коефіцієнтом розмноження.

Використання

[ред. | ред. код]

Цибулини їстівні. У узбецькій і казахській народній медицині застосовуються пелюстки (при головному болю) і плоди (при легеневих захворюваннях). Широко використовується в селекції. У 1877 році удостоєний диплома першокласного сорту в Голландії. Перші 15 сортів були отримані вже в 1889 році, до кінця 1960-х років — 286 сортів.

У 1960 році різновиди і гібриди, у яких переважають характерні особливості тюльпана Грейга були виділені в окремий клас «Тюльпани Грейга».

Однією з відмінних рис тюльпнів Грейга є характерна для них крапчатість листя, що надає їм особливу декоративність. Листя по верхній стороні прикрашені коричнево-фіолетовими плямами різної форми і інтенсивності; на початку вегетації дуже яскраві, поступово бліднуть в процесі цвітіння, у багатьох рослин після цвітіння зникають зовсім.

За термінами цвітіння — ранні і середньоранні. Цвітуть слідом за тюльпанами Фостера, в кінці квітня — початку травня, їх квіти довго не в'януть.

Призначення тюльпанів цього класу універсальне, через те, що сорти цього класу відрізняються великою різноманітністю: за забарвленням і формою квітки, висотою рослини, формою і забарвленням листя, термінами цвітіння. Сорти придатні для вигонки і зрізки.

Культивари

[ред. | ред. код]

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. С. Мельник. Методика проведення кваліфікаційної експертизи сортів декоративних видів рослин на придатність до поширення в Україні. — Міністерство аграрної політики та продовольства України. Український інститут експертизи сортів рослин, 2016. — С. 26.
  2. Tulipa greigii Regel. Плантариум. Процитовано 19.11.2017. (рос.)

Література

[ред. | ред. код]
  • Бочанцева З. Тюльпаны. Морфология, цитология и биология. — Ташкент : Изд-во АН Узбекской ССР, 1962. — 408 с. (рос.)
  • Головкин Б. Н., Китаева Л. А., Немченко Э. П. Декоративные растения СССР. — Москва : Мысль, 1986. — С. 49. (рос.)
  • Введенский А. И. Род 272. Тюльпан — Tulipa. // Флора СССР : в 30 т / В. Л. Комаров. — М.—Л. : Изд-во АН СССР, 1935. — Т. IV. — С. 320—464. (рос.)
  • Введенский А. И., Ковалевская С. С. Род Tulipa L. // Определитель растений Средней Азии. — Ташкент : ФАН, 1971. — Т. 2. — С. С. 94–109. (рос.)

Джерела

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]