Флойд Паттерсон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Флойд Паттерсон Boxing pictogram.svg
зображення
Загальна інформація
Повне ім'я Флойд Паттерсон
англ. Floyd Patterson
Прізвисько Джентельмен боксу (англ. The Gentleman of Boxing)
Громадянство Flag of the United States.svg США
Народився 4 січня 1935(1935-01-04)
Вако, Північна Кароліна, США
Помер 11 травня 2006(2006-05-11) (71 рік)
Нью-Палц, Нью-Йорк, США
Проживання Бруклін, Нью-Йорк, США
Вагова категорія Важка вага
Професійна кар'єра
Перший бій 12 вересня 1952
Останній бій 20 вересня 1972
Боїв 64
Перемог 55
Перемог нокаутом 40
Поразок 8
Нічиїх 1
Не відбулося 2
Аматорська кар'єра
Боїв 44
Перемог 40
Нокаутів 37
Поразок 4

Флойд Паттерсон (англ. Floyd Patterson, 4 січня 1935, Вако, Північна Кароліна, США — 11 травня 2006, Нью-Палц, Нью-Йорк, США) — американський боксер-професіонал, олімпійський чемпіон 1952 року, чемпіон світу в суперважкій вазі.

Біографія[ред. | ред. код]

Флойд Паттерсон перейшов в категорію важковаговиків в травні 1956 року. 30 листопада він переміг Арчі Мура в поєдинку за чемпіонський титул, який поступився Інгемару Йоханссон в 1959-му. Однак уже в червні 1960 року він повернув собі титул, відправивши Йоханссона в глибокий нокаут у п'ятому раунді. Флойда Паттерсона тренував один з найбільш харизматичних персонажів в історії сучасного боксу — Кас Д'Амато, який пізніше взявся за підготовку Майка Тайсона і виростив з нього наймолодшого чемпіона світу.

Паттерсон через скромність отримав прізвисько — «Джентльмен боксу»[1]. Відправивши Інгемар Юганссона в глибокий нокаут, він замість тріумфування і всілякої демонстрації переваги кинувся допомагати йому прийти в себе. Паттерсон виріс в бідній сім'ї, в одному з найбідніших районів Нью-Йорка — Бедфорд-Стайвесант. Відсутність агресії постійно служила йому недобру службу на рингу і поза ним: програші супроводжувалися періодами важкої депресії та напади страху перед майбутніми боями. Кас Д'Амато зізнавався, що майже абсолютна нездатність до агресії, у випадку з Флойдом, є проблемою, яку йому як тренеру не вдалося подолати. «Я не великий чемпіон — я просто чемпіон», нерідко повторював скромняга Паттерсон, схильний до самоаналізу, за який, до речі, європейські журналісти прозвали його «Фрейд Паттерсон» (натякаючи на доктора Зигмунда Фрейда).

Паттерсон був технічним боксером і чудово володів технікою захисту «Пік-а-бу(peek-a-boo)», яку згодом застосовував Майк Тайсон. Його коронним ударом був амплітудний хук зліва, названий за хльостку і стрімку манеру «ударом кенгуру». З огляду на технічний рівень Паттерсона, можна стверджувати, що причинами здебільшого програних боїв в кар'єрі Флойда була відносно невелика для його категорії вага (близько 86 кг) та складності в психологічній підготовці, пов'язані з його м'яким характером.

У 1962 році Паттерсон поступився чемпіонським титулом Соні Лістону. Один з найскладніших боїв в його кар'єрі, враховуючи той факт, що Лістоном в той час можна було залякати навіть самого сміливого боксера-професіонала. Агресивний і крижаний спокій Лістона наводив панічний страх цього «сталевого» боксера «з поглядом ката». Треба відзначити, що Мухаммед Алі пізніше знайшов можливість деморалізувати Лістона і побити його так, що останній відмовився від продовження бою.

З Мухаммедом Алі Флойд Паттерсон зустрічався на рингу двічі — в 1965 і 1972 роках. Він двічі програв — в першому випадку технічним нокаутом в 12 раунді. Після другого програшу Мухаммеду Алі Паттерсон прийняв рішення піти з професійного рингу. На той момент йому було 37 років.

В останні роки життя Флойд Паттерсон страждав від хвороби Альцгеймера, а також від раку простати. Він помер в 2006 році, у віці 71 року[2]. Похований Паттерсон на кладовищі New Paltz Cemetery в окрузі Ульсер штату Нью-Йорк.

Цитаты[ред. | ред. код]

  • «Мене називають боксером, який падав частіше за інших. Але ж і вставав — частіше за інших», — цитата Паттерсона

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]