Період Хейан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Історія Японії
Satsuma-samurai-during-boshin-war-period.jpg
Стародавність
Палеоліт
Період Дзьомон
Період Яйой
Період Ямато
  Період Кофун
  Період Асука
Період Нара
Період Хейан
Середньовіччя
Період Камакура
Період Муроматі
  Період Намбокутьо
  Період Сенґоку
Період Адзуті-Момояма
Новий Час
Період Едо
Період Мейдзі
Період Тайсьо
Сучасність
Період Сьова
Період Хейсей

Період Хей'ан (яп. 平安時代, — хей'ан джідай) — епоха в історії Японії (7941185). Почалася з встановлення столиці держави у місті Хей'ан (суч. місто Кіото) і закінчилася встановленням шьоґунату у місті Камакура. Особливостями епохи є зменшення ролі імператора у політичному житті країни, узурпація влади аристократичною родиною Фуджівара, поява езотеричних сект буддизму та формування нового соціального стану — самураїв.

Політика[ред.ред. код]

Регенство Фуджівара[ред.ред. код]

Самурайська диктатура[ред.ред. код]

Економіка[ред.ред. код]

Культура[ред.ред. код]

Нові течії буддизму[ред.ред. код]

У період Хей'ан в Японії набули поширення нові буддистські практики езотеричного буддизму. Серед них головними були махаяністські секти Тендай (天台, «Небесне узвишшя») і Шінґон (真言, «Істинне слово»). Перша була започаткована монахом Сайчьо у 806807 роках разом із будівництвом її центрального монастиря Енрякуджі на горі Хіей поблизу столиці. Друга секта постала зусиллями ченця Кукая у 816 році, який звів на горі Коя храмовий комплекс Конгобуджі. Обидва вчення були проекцією китайських і тибетських буддистських шкіл. Їх поширенню в Японії сприяли імпретори і урядові аристократи.

Розташування центру секти Тендай поблизу столиці перетворило її на найбагатшу буддійську общину тогочасної Японії. Монастир гори Хіей був своєрідним інтелектуальним центром — «середньовічним університетом» країни. Він також слугував місцем умикання непокірних службовців. Завдяки активним контактам з двором і урядом, монахи секти часто брали безпосередню участь у прийнятті політичних рішень.

На відміну від Тендай, центр секти Шінґон знаходилася задалеко від столиці. Однак популярність цієї течії буддизму була завойована у Японії подвижницькою діяльністю її монахів і учнів.

Наприкінці епохи Хей'ан у зв'язку із кризою центральної влади, розвалом економіки, постійними міжусобицями і війнами, у японському суспільстві поширилися есхатологічні вірування. Це відбилося на двох головних сектах країни, які вступили у затяжну кризу. Більшість храмів Тендай і Шінґон перетворилися на общини, які мали власні приватні володіння, армії озброєних монахів сохей, кліентеллу серед аристократів і уряду. Ці общини дедалі більше втручалися у політику, і все менше цікавилися релігійно-філософськими проблемами. Як наслідок, з кінця 12 — початку 13 століття ці секти були полишені багатьма провідними монахами того часу, які заснували нові «протестантські» школи буддизму, такі як Джьодо-шю і Нічірен-шю.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Рубель В. А. Японська цивілізація: традиційне суспільство і державність. — Київ: «Аквілон-Прес», 1997. — 256с.


Прапор Японії Це незавершена стаття про Японію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.