Хамар-Дабан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Хамар-Дабан
Chamar Daban.png
CMNS: Хамар-Дабан на Вікісховищі

Хамар-Дабан (бур. Һамар дабаан, хамар — «ніс» або hамар — «горіх», дабаан — «перевал, хребет» [1]) — гірський хребет на півдні Східного Сибіру в південному Прибайкаллі, здебільшого в межах Республіки Бурятія, Росія.

Географічна характеристика[ред. | ред. код]

Хамар-Дабан — складений ранньопротерозойськими комплексами хребет на південь від озера Байкал шириною 50-60 км, що простягнувся з південного заходу на північний схід більш ніж на 350 км. На заході водороздільний хребет Хамар-Дабана починається біля правих нижніх приток річки Зун-Мурен, далі простягається на південний схід до верхів'я річок Хангарул і Сніжна, де на схід від Хангарульского хребта повертає на схід і, далі від середньої течії Сніжної, йде в напрямку північного сходу до річки Селенги.

Хамар-Дабан розташований на території семи районів Бурятії, злегка захоплюючи Слюдянський район Іркутської області. Вододільні хребти є природними межами цих адміністративних утворень. Уздовж північних відрогів по березі Байкалу і лівому березі річки Селенги проходять Транссибірська магістраль і федеральна траса Р258 «Байкал».

Схили Хамар-Дабана, що примикають до південно-західного берега Байкалу, є найвологішим місцем Прибайкалля (близько 1300 мм опадів на рік)[2] і відрізняються багатою рослинністю; на гірських масивах осьової частини хребта переважає рослинність Альпійських луків. Ліси переважно хвойні — сосна звичайна, модрина, сибірська сосна, ялиця, зустрічаються реліктові тополині ліси, березники. Більш верхні висотні яруси займають альпійські луки та чагарники, кедровий сланець і карликова береза.

Клімат північної частини Хамар-Дабана — байкальський, помірний і вологий, з опадами до 1300 мм на рік. Середня температура січня становить -16-18° C[3]. Південний макросхил характеризується різко континентальним кліматом.

Природоохоронні території[ред. | ред. код]

У центральній частині Хамар-Дабана розташований Байкальський біосферний заповідник. На захід від нього, в Закаменському районі Бурятії, знаходиться Сніжинський біологічний заказник (площа — 238,48 тис. га). Західна частина Хамар-Дабана, в межах Тункінського району Бурятії, входить до Тункінського національного парку.

Фауна[ред. | ред. код]

Основні мешканці:

Вершини[ред. | ред. код]

Найвищою точкою Хамар-Дабана вважається гора Ханула (2371 м), проте у верхів'ях Утуліка є дещо вища вершина — Утулікська Підкова (або Субутая, 2396 м). Найбільш популярним і доступним об'єктом є Пік Черського (2090 м). Щорічно його відвідують тисячі туристів. У центральній частині, в Байкальському заповіднику, виділяється вершина Сохор (2316 м).

Озера та ріки[ред. | ред. код]

На Хамар-Дабані багато різноманітних озер. Одне з найбільших і найпопулярніших — Соболине озеро. Менші озера — Патове озеро, озеро Серце, Чортове озеро.

Основні великі річки, освоєні для водного туризму:

В культурі[ред. | ред. код]

Хребту Хамар-Дабан присвячена однойменна пісня Юрія Візбора, написана в 1962 році.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Мельхеев, 1969, с. 99
  2. Сороковикова Л. М. и др.  // География и природные ресурсы : журнал. — 2001. — Т. 4. — С. 54—59. Архівовано з джерела 2 жовтня 2013.
  3. Синюкович В. Н., Чумакова Е. В.  // Известия Иркутского государственного университета. — 2009. — Т. 2, № 2. — С. 117—133. Архівовано з джерела 2 жовтня 2013.

Література[ред. | ред. код]

  • Мельхеєв М. М. Топоніміка Бурятії: Історія, система й походження географічних назв. — Улан-Уде : Бурятське книжне вид-во, 1969. — 185 с.
  • Хороших П.П.  // Природа : журнал. — 1951. — № №3. — С. С. 55-58.
  • Рослинність хребта Хамар-Дабан / Галазій Г. І. — Новосибірськ : Наука, 1988.

Посилання[ред. | ред. код]