Хвиля (операція)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
План операцій «Бумеранг» та «Хвиля»

Операція «Хвиля» — комплекс заходів у рамках антитерористичної операції, оголошеної 19 лютого 2014,[1] головна мета якої — повна зачистка Майдану Незалежності та прилеглих територій від протестувальників. Керування операцією та проведення її здійснювало Міністерство внутрішніх справ України.

Особовий склад[ред. | ред. код]

Для виконання операції «Хвиля» керівництво МВС України планувало задіяти близько дванадцяти тисяч співробітників міліції (з них дві тисячі — співробітники підрозділу «Беркут») та близько десяти тисяч бійців Внутрішніх військ.

План операції[ред. | ред. код]

Операція «Хвиля» включала в себе наступні кроки:

Додаткові заходи[ред. | ред. код]

Проведення операцій «Хвиля» та «Бумеранг» мало супроводжуватися наступними додатковими заходами:

  • руйнування барикад протестувальників за допомогою спеціальної техніки;
  • припинення постачання електроенергії та води до місць проведення операцій;
  • блокування мобільного зв'язку;
  • блокування станцій метро «Хрещатик» та «Майдан Незалежності», підвалів та входів до будинків, розташованих біля місць проведення операцій, колекторної мережі;
  • блокування в'їздів до Києва та підходів до місць проведення операцій;
  • перевірка місць проведення операції на наявність вибухівок;
  • припинення трансляції опозиційних телеканалів у період проведення операцій;
  • логістичні заходи (організація пунктів дислокації особового складу й техніки, задіяного в операціях, місць утримання та засобів перевезення затриманих учасників протесту та спеціального транспорту для вивезення сміття з місць проведення операцій);
  • залучення нарядів ДСНС;
  • документування процесу проведення операцій.

Проблеми[ред. | ред. код]

Фактори, які ускладнювали проведення операції «Хвиля»:

  • недостатня кількість спеціальних засобів (світлошумових гранат) на озброєнні підрозділів МВС України;
  • недостатня кількість вогнестійких костюмів;
  • нестача транспортних засобів для перевезення затриманих учасників протесту — у розпорядженні МВС України знаходилося менше половини їх необхідної кількості;
  • проблеми, пов'язані з місцем утримання протестувальників;
  • відсутність єдиного командування силами, задіяними в операції (міліцією та Внутрішніми військами);
  • проблеми, пов'язані з місцем дислокації оперативного штабу;
  • відсутність єдиної системи зв'язку;
  • проблеми, пов'язані з блокуванням місць проведення операції.

Проблему нестачі світлошумових гранат вдалося вирішити шляхом закупівлі їх необхідної кількості у Міністерства внутрішніх справ Російської Федерації.

Результат[ред. | ред. код]

Подальше проведення операції було припинено Постановою Верховної Ради України «Про засудження застосування насильства, що призвело до загибелі людей», прийнятою на екстреному засіданні парламенту 20 лютого 2014.[2]

Критика[ред. | ред. код]

Російський спеціаліст, запрошений Адміністрацією Президента на нараду, закликав не здійснювати операції «Хвиля» та «Бумеранг» у запропонованому вигляді, оскільки, на його думку, це може призвести до великих втрат як з боку протестувальників, так і з боку правоохоронних органів. При цьому фахівець звинуватив розробників даних спецоперацій у некомпетентності.[3]

Наслідки[ред. | ред. код]

Під час подій на Майдані 18—20 лютого 2014 загинуло 73 протестувальники та 11 представників правоохоронних органів; пожежею знищено Будинок профспілок.[4]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Початок масових убивств на Майдані: 18-20 лютого 2014 року — УНІАН. Архів оригіналу за 23 листопада 2017. Процитовано 9 лютого 2017.
  2. ПОСТАНОВА Верховної Ради України «Про засудження застосування насильства, що призвело до загибелі людей» від 20 лютого 2014 (укр.). Архів оригіналу за 13 грудня 2016. Процитовано 9 лютого 2017.
  3. Для зачистки Майдану СБУ та МВС розробили дві спецоперації «Хвиля» і «Бумеранг» - Москаль. Архів оригіналу за 31 травня 2016. Процитовано 9 лютого 2017.
  4. Початок масових убивств на Майдані: 18-20 лютого 2014 року — УНІАН (укр.). Архів оригіналу за 27 листопада 2016. Процитовано 9 лютого 2017.

Посилання[ред. | ред. код]