Пливе кача по Тисині

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Пливе кача по Тисині»
Пісня
Жанр рекрутський, тужливий, поховальний
Мова українська (лемківський діалект)
Автор слів народна пісня, поезія
Капела ім. Ревуцького — Гей, пливе кача по Тисині, 2013, London. Церква на Duke st.

«Пливе́ ка́ча по Тиси́ні…» — українська лемківська[1] (за іншими даними, закарпатська[a]) тужлива народна пісня. Стала широковідома після її виконання під час реквієму за загиблими учасниками Революції гідності.

Пісня «Плине кача…» включена до протоколу параду ЗСУ до Дня Незалежності 24 серпня 2014-го (у виконанні академічного хору ім. Ревуцького).

Походження[ред. | ред. код]

За свідченнями фольклориста Івана Хланти, пісню «Пливе кача по Тисині» вперше записав композитор і фольклорист Дезидерій Задор у 1940-х роках у селі Воловець Закарпатської області[2]. Пісня була опублікована у збірці «Народні пісні підкарпатських русинів» в Ужгороді у 1944 році[3].

На думку дослідника Василя Сокола, пісня має літературну історію. Народний поетичний твір був істотно перероблений закарпатським письменником і перекладачем Василем Ґренджою-Донським[4]

У найближчій історичній перспективі належала до репертуару воїнів УПА під час Другої світової війни та збройної боротьби 1950-х років.

Історія записів і виконання[ред. | ред. код]

Рання історія[ред. | ред. код]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg «Піккардійська терція» — альбом «Ельдорадо», 2002
Nuvola apps kaboodle.svg Хор КПБА (регент — Надія Купчинська, соліст — Микола Христян), 2014
Nuvola apps kaboodle.svg Мар'яна Садовська — концерт на підтримку рідних українських політв’язнів, 2018

Першою виконала пісню «Гей, пливе кача по Тисині» на професійній сцені у 1960-х роках солістка Закарпатського народного хору Віра Баганич[5], а в 1972 році записала її на платівку фірми «Мелодія»[6].

Нове публічне життя прийшло до пісні 1986-го року: вона увійшла до репертуару львівського ВІА «Ватра» (спершу в сольному виконанні О. Білозір, пізніше в дуеті з В. Морозовим)[7]. 1988 року пісню записав канадсько-український гурт «Черемшина» і вона увійшла в альбом «Cheremshyna (volume 3)». Гурт додав до оригінального виконання Закарпатського народного хору простий вокаліз, покликаний торкнутися серця слухачів і допомогти зрозуміти біль матері, яка втратила коханого сина[8].

Сучасність[ред. | ред. код]

Мар'яна Садовська виконує пісню у супроводі індійської фісгармонії

2000 року пісню включено до циклу «Наші партизани» спільного альбому Тараса Чубая та гуртів «Плач Єремії» і «Скрябін»[9]. Великої популярності пісня здобула після виходу 2002 року в аранжуванні і виконанні «Піккардійської Терції» альбому «Ельдорадо»[10].

Крім «Піккардійської Терції», пісня також відома у виконанні різних гуртів та хорових колективів, таких як капела ім. Ревуцького, а також хор Київської православної богословської академії, семінаристи якої були безпосередніми учасниками подій у центрі Києва. Також ця пісня виконувалася на міжнародному фестивалі «Virgo Lauretana» в Італії[11]. Шанувальникам рок-музики відома за інструментальним виконанням Лютомисла[12]. Пісню виконав данський неофолк-гурт «Die Weisse Rose» під час свого концерту у Києві 2015 року, вона увійшла у їхній концертний альбом «White Roses In Bloom In Kyiv»[13].

Події Революції Гідності[ред. | ред. код]

Вшанування пам'яті «Небесної сотні».
Київ, Майдан Незалежності, 23 лютого 2014 року.

Версія 2002 року у виконанні «Піккардійської Терції» була запропонована як реквієм під час перших панахид на Майдані Незалежності за загиблими героями Революції гідності. Композиція прозвучала у січні 2014-го, на похороні загиблого білоруса Михаїла Жизневського. Його друзі знали, що пісня «Гей, пливе кача» є його улюбленою і тому ввімкнули її під час прощання з ним[14]. Через сильне смислове й емоційне навантаження цієї пісні її продовжили співати в пам'ять за загиблими, трохи з часом вона стала неофіційним гімном, який співали в пам'ять за загиблими активістами Євромайдану (Небесної сотні)[15] та іншими загиблими під час війни на сході України.

За свідченням ведучого сцени Майдану Володимира Гонського, пісня мала потужний емоційний вплив на учасників панахид, аж до травматичного включно (серцеві напади, шоковий стан, істерики).

«…кожна мати розуміє, що виховує сина не для того, щоби відпускати на війну, будь-який чоловік не хоче загинути на чужині, сестра чи брат не готові втрачати найближчих. Сьогодні вже важко уявити собі прощання з Героями якимось іншим твором. Людина, яка написала цю пісню, перепустила її через серце. Тому зараз із автором в унісон плачуть сотні тисяч людей…»

Інші виконання[ред. | ред. код]

Пісня виконувалась у телевізійному шоу «Голос країни» (5-й і 6-й сезони). У виборі наосліп її виконали Дарина Степанюк та учасниця суперфіналу Інна Іщенко. Входить до репертуару фіналістів шоу X-Фактор тріо «Тріода».

Звукозаписи[ред. | ред. код]

Фільми[ред. | ред. код]

Пісня на SoundCloud[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Про депортацію лемків у Радянському Союзі не можна було говорити — історик, Роман Кабачій, Радіо Свобода, 08 лютого 2016
  2. Гнатів, Сможаник, 2014, с. 80-83
  3. Народнѣ пѣснѣ Подкарпатскихъ Русиновъ, 1944, с. 51
  4. Сокіл, 2014, с. 821
  5. Закарпатську співачку, яка відкрила українцям баладу «Гей, пливе кача по Тисині», нагородили почесною відзнакою
  6. Віра Гамага стала Заслуженою. «Час Закарпаття»
  7. Оксана Білозір, Віктор Морозов — Пливе кача (1989)
  8. The Story of the Song "Plyve Kacha Po Tysyni". Cheremshyna Ensemble (en). 2016-06-23. Процитовано 2019-08-09. 
  9. Тарас Чубай, Скрябін — Наші партизани. Discogs (en). Процитовано 2019-08-09. 
  10. а б Піккардійська Терція — Ельдорадо. Discogs (en). Процитовано 2021-01-02. 
  11. 54-й хоровий фестивалі Virgo Lauretana в Італії «Гей, пливе кача по Тисині»
  12. Lutomysl — Пливе Кача По Тисині…. Discogs (ru). Процитовано 2019-08-09. 
  13. а б Die Weisse Rose — White Roses In Bloom In Kyiv. Discogs (en). Процитовано 2021-01-02. 
  14. У «Пливе кача» міститься історичний код нації. Збруч. Процитовано 2017-03-23. 
  15. На Майдані прощаються із загиблими героями. 
  16. Закарпатський Народний Хор — Untitled. Discogs (en). Процитовано 2021-01-02. 
  17. Cheremshyna — Cheremshyna Volume 3. Discogs (en). Процитовано 2021-01-02. 
  18. Віктор Морозов, Оксана Білозір — Віктор Морозов, Оксана Білозір. Discogs (en). Процитовано 2021-01-02. 
  19. Оксана Білозір, Іван Попович — Оксана Білозір / Пісні І. Поповича. Discogs (en). Процитовано 2021-01-02. 
  20. Тарас Чубай, Скрябін — Наші партизани. Discogs (en). Процитовано 2021-01-02. 
  21. Mariana Sadovska — Songs I Learned In Ukraine. Discogs (ru). Процитовано 2021-01-02. 
  22. Angela Gaber Trio — Opowieści Z Ziemi. Discogs (ru). Процитовано 2021-01-02. 
  23. Тріода — Душа українського народу (2014). Архів оригіналу за 19 квітень 2017. Процитовано 9 травень 2017. 
  24. Dagadana — Meridian 68. Discogs (ru). Процитовано 2021-01-02. 
  25. Switchback (5) — Live In Ukraine. Discogs (ru). Процитовано 2021-01-02. 
  26. Susanna Jara — Rusyn Takes. Discogs (en). Процитовано 2021-01-02. 
  27. Запрошує Віра Баганич — 27 Квітня 2017 — Закарпатський організаційно-методичний центр культури. zakfolkcenter.at.ua. Процитовано 2021-01-02. 
  28. Хемій М. Цікаве про Карпатську Україну від київських музейників // Мукачево.net. — 2014.

Коментарі[ред. | ред. код]

  1. Як стверджує історик та журналіст, автор книжки про депортацію українців з Польщі на південь України «Вигнані на степи» Роман Кабачій, частина території в Перечинському та Великоберезнянському районах сучасної Закарпатської області є історичними землями Лемківщини (Джерело: Про депортацію лемків у Радянському Союзі не можна було говорити — історик, Роман Кабачій, Радіо Свобода, 08 лютого 2016).

Література та джерела[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]