Пливе кача по Тисині

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Вшанування пам'яті «Небесної сотні».
Київ, Майдан Незалежності, 23 лютого 2014 року.

«Плине́ ка́ча по Тиси́ні…» — українська лемківська[1] (за іншими даними закарпатська[2][a]) тужлива народна пісня. Стала широковідома після її виконання під час реквієму за загиблими учасниками Революції гідності.

Пісня «Плине кача…» включена до протоколу параду ЗСУ до Дня Незалежності 24 серпня 2014-го (у виконанні академічного хору ім. Ревуцького).

Походження

Пісня має літературну історію. На думку дослідника Василя Сокола, народний поетичний твір був істотно перероблений закарпатським письменником і перекладачем Василем Ґренджою-Донським[3].

Поетика твору надзвичайно архаїчна. Зокрема, образ смерті (чи переходу у потойбіччя) як птиці-качки, що перетинає водне плесо, існує у різних модифікаціях у кельтських та фіно-угорських епічних творах (у тому числі в «Калевалі»). Належить до рекрутських пісень.

У найближчій історичній перспективі належала до репертуару воїнів УПА під час Другої світової війни та збройної боротьби 1950-тих років.

Пісня і події Євромайдану

Нове публічне життя прийшло до пісні у 1990-х роках, зокрема її включено до циклу «Наші партизани» сольного альбому Тараса Чубая. Проте ліпше виконана версія у виконанні «Піккардійської Терції» (2002) була запропонована як реквієм під час перших панахид на Майдані Незалежності за загиблими героями Революції гідності. Композиція прозвучала у січні 2014-го, на похороні загиблого білоруса Михаїла Жизневського. Його друзі знали, що пісня «Гей, пливе кача» є його улюбленою і тому ввімкнули її під час прощання з ним[4]. Через сильне смислове і емоційне навантаження цієї пісні її продовжили співати в пам'ять за загиблими, трохи з часом вона стала неофіційним гімном, який співали в пам'ять за загиблими активістами Євромайдану (Небесної сотні)[5] та іншими загиблими під час війни на сході України.

За свідченням ведучого сцени Майдану Володимира Гонського, пісня мала потужний емоційний вплив на учасників панахид, аж до травматичного включно (серцеві напади, шоковий стан, істерики).

Крім «Піккардійської терції», пісня також відома у виконанні різних гуртів та хорових колективів, таких як «Плач Єремії», Капела ім. Ревуцького, а також хор Київської православної богословської академії, семінаристи якої були безпосередніми учасниками подій у центрі Києва. Також ця пісня виконувалася на міжнародному фестивалі «Virgo Lauretana» в Італії[6]. Шанувальникам рок-музики більш відома за інструментальним виконанням Лютомисла.

«…кожна мати розуміє, що виховує сина не для того, щоби відпускати на війну, будь-який чоловік не хоче загинути на чужині, сестра чи брат не готові втрачати найближчих. Сьогодні вже важко уявити собі прощання з Героями якимось іншим твором. Людина, яка написала цю пісню, перепустила її через серце. Тому зараз із автором в унісон плачуть сотні тисяч людей…»[7]

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg «Піккардійська терція» — альбом «Ельдорадо», 2002
Nuvola apps kaboodle.svg Хор КПБА (регент - Надія Купчинська, соліст - Микола Христян)  — 2014

Текст пісні


Плине кача по Тисині, Ой, плине кача по Тисині.
Мамко моя, не лай мені, Мамко моя, не лай мені.

Залаєш ми в злу годину, Ой, залаєш ми в злу годину.
Сам не знаю, де погину, Сам не знаю, де погину.

Погину я в чужім краю, Погину я в чужім краю.
Хто ж ми буде брати яму?
Хто ж ми буде брати яму?


Виберут мі чужі люде, Ой виберут мі чужі люде, Ци не жаль ти, мамко, буде?
Ой, ци не жаль ти, мамко, буде?

Ой як ж мені, синку, не жаль?
Як же мені, синку, не жаль?
Ти на моїм серцю лежав, Ти на моїм серцю лежав.

Плине кача по Тисині, Ой, плине кача по Тисині.
Мамко моя, не лай мені, Мамко моя, не лай мені.



(альтернативна версія тексту)

Гей, плине кача по Тисині, Плине кача по Тисині.
Мамко ж моя, не лай мені, Мамко ж моя, не лай мені.

Гей, залаєш ми в злу годину, Залаєш ми в злу годину.
Сам не знаю, де погину, Сам не знаю, де погину.

Гей, погину я в чужім краю, Погину я в чужім краю.
Хто ж ми буде брати яму?
Хто ж ми буде брати яму?




Гей, виберуть ми чужі люди, Виберуть ми чужі люди, Ци не жаль ти, мамко, буде?
Ци не жаль ти, мамко, буде?

Гей, як би ж мені, синку, не жаль?
Як би ж мені, синку, не жаль?
Ти ж на моїм серцю лежав, Ти ж на моїм серцю лежав.

Гей, плине кача по Тисині, Плине кача по Тисині.

Зауваги

  1. Як стверджує історик та журналіст, автор книжки про депортацію українців з Польщі на південь України «Вигнані на степи» Роман Кабачій, частина території в Перечинському та Великоберезнянському районах сучасної Закарпатської області є історичними землями Лемківщини (Джерело: Про депортацію лемків у Радянському Союзі не можна було говорити – історик, Роман Кабачій, Радіо Свобода, 08 лютого 2016).

Примітки

Посилання

Див. також