Пливе кача по Тисині

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Капела ім. Ревуцького — Гей, пливе кача по Тисині, 2013, London. Церква на Duke st.

«Пливе́ ка́ча по Тиси́ні…» — українська лемківська[1] (за іншими даними закарпатська[2][a]) тужлива народна пісня. Стала широковідома після її виконання під час реквієму за загиблими учасниками Революції гідності.

Пісня «Плине кача…» включена до протоколу параду ЗСУ до Дня Незалежності 24 серпня 2014-го (у виконанні академічного хору ім. Ревуцького).

Походження

Текст і ноти зі збірки «Народні пісні підкарпатських русинів», Ужгород (1944)

За свідченнями фольклориста Івана Хланти пісню «Пливе кача по Тисині» вперше записав композитор і фольклорист Дезидерій Задор у 1940-х роках у селі Воловець Закарпатської області[3]. Пісня була опублікована у збірці «Народні пісні підкарпатських русинів» в Ужгороді у 1944 році.[4]

На думку дослідника Василя Сокола пісня має літературну історію. Народний поетичний твір був істотно перероблений закарпатським письменником і перекладачем Василем Ґренджою-Донським[5].

Поетика твору надзвичайно архаїчна. Зокрема, образ смерті (чи переходу у потойбіччя) як птаха-качки, що перетинає водне плесо, існує у різних модифікаціях у кельтських та фіно-угорських епічних творах (у тому числі в «Калевалі»). Належить до рекрутських пісень.

У найближчій історичній перспективі належала до репертуару воїнів УПА під час Другої світової війни та збройної боротьби 1950-тих років.

Виконання пісні

Nuvola apps kaboodle.svg Зовнішні відеофайли
Nuvola apps kaboodle.svg «Піккардійська терція» — альбом «Ельдорадо», 2002
Nuvola apps kaboodle.svg Хор КПБА (регент - Надія Купчинська, соліст - Микола Христян)  — 2014

Першою виконала пісню «Гей, пливе кача по Тисині» на професійній сцені у 1960-х роках солістка Закарпатського народного хору Віра Баганич[6], а в 1972 році записала її на платівку фірми «Мелодія»[7].

Нове публічне життя прийшло до пісні 1986-го року: вона увійшла до репертуару львівського ВІА «Ватра» (спершу в сольному виконанні О. Білозір, пізніше в дуеті з В. Морозовим)[8]. 1988 року пісню записав канадсьско-український гурт «Черемшина» і вона увійшла в альбом «Cheremshyna (volume 3)». Гурт додав до оригінального виконання Закарпатського народного хору простий вокаліз, покликаний торкнутися серця слухачів і допомогти зрозуміти біль матері, яка втратила коханого сина[9].

2000 року пісню включено до циклу «Наші партизани» спільного альбому Тараса Чубая та гуртів «Плач Єремії» і «Скрябін»[10]. Великої популярності пісня здобула після виходу 2002 року у аранжуванні і виконанні «Піккардійської Терції» альбому «Ельдорадо»[11].

Крім «Піккардійської терції», пісня також відома у виконанні різних гуртів та хорових колективів, таких як , Капела ім. Ревуцького, а також хор Київської православної богословської академії, семінаристи якої були безпосередніми учасниками подій у центрі Києва. Також ця пісня виконувалася на міжнародному фестивалі «Virgo Lauretana» в Італії[12]. Шанувальникам рок-музики відома за інструментальним виконанням Лютомисла[13] Пісня була виконана німецьким неофолк-гуртом «Die Weisse Rose» під час їх концерту у Києві 2015 року і увійшла у їх концертний альбом «White Roses In Bloom In Kyiv»[14].

Пісня і події Євромайдану

Вшанування пам'яті «Небесної сотні».
Київ, Майдан Незалежності, 23 лютого 2014 року.

Версія 2002 року у виконанні «Піккардійської Терції» була запропонована як реквієм під час перших панахид на Майдані Незалежності за загиблими героями Революції гідності. Композиція прозвучала у січні 2014-го, на похороні загиблого білоруса Михаїла Жизневського. Його друзі знали, що пісня «Гей, пливе кача» є його улюбленою і тому ввімкнули її під час прощання з ним[15]. Через сильне смислове й емоційне навантаження цієї пісні її продовжили співати в пам'ять за загиблими, трохи з часом вона стала неофіційним гімном, який співали в пам'ять за загиблими активістами Євромайдану (Небесної сотні)[16] та іншими загиблими під час війни на сході України.

За свідченням ведучого сцени Майдану Володимира Гонського, пісня мала потужний емоційний вплив на учасників панахид, аж до травматичного включно (серцеві напади, шоковий стан, істерики).

«…кожна мати розуміє, що виховує сина не для того, щоби відпускати на війну, будь-який чоловік не хоче загинути на чужині, сестра чи брат не готові втрачати найближчих. Сьогодні вже важко уявити собі прощання з Героями якимось іншим твором. Людина, яка написала цю пісню, перепустила її через серце. Тому зараз із автором в унісон плачуть сотні тисяч людей…»[17]

Текст пісні


Плине кача по Тисині, Ой, плине кача по Тисині.
Мамко моя, не лай мені, Мамко моя, не лай мені.

Залаєш ми в злу годину, Ой, залаєш ми в злу годину.
Сам не знаю, де погину, Сам не знаю, де погину.

Погину я в чужім краю, Погину я в чужім краю.
Хто ж ми буде брати яму?
Хто ж ми буде брати яму?


Виберут мі чужі люде, Ой виберут мі чужі люде, Ци не жаль ти, мамко, буде?
Ой, ци не жаль ти, мамко, буде?

Ой як ж мені, синку, не жаль?
Як же мені, синку, не жаль?
Ти на моїм серцю лежав, Ти на моїм серцю лежав.

Плине кача по Тисині, Ой, плине кача по Тисині.
Мамко моя, не лай мені, Мамко моя, не лай мені.



(альтернативна версія тексту)

Гей, плине кача по Тисині, Плине кача по Тисині.
Мамко ж моя, не лай мені, Мамко ж моя, не лай мені.

Гей, залаєш ми в злу годину, Залаєш ми в злу годину.
Сам не знаю, де погину, Сам не знаю, де погину.

Гей, погину я в чужім краю, Погину я в чужім краю.
Хто ж ми буде брати яму?
Хто ж ми буде брати яму?




Гей, виберуть ми чужі люди, Виберуть ми чужі люди, Ци не жаль ти, мамко, буде?
Ци не жаль ти, мамко, буде?

Гей, як би ж мені, синку, не жаль?
Як би ж мені, синку, не жаль?
Ти ж на моїм серцю лежав, Ти ж на моїм серцю лежав.

Гей, плине кача по Тисині, Плине кача по Тисині.

Див. також

Зауваги

  1. Як стверджує історик та журналіст, автор книжки про депортацію українців з Польщі на південь України «Вигнані на степи» Роман Кабачій, частина території в Перечинському та Великоберезнянському районах сучасної Закарпатської області є історичними землями Лемківщини (Джерело: Про депортацію лемків у Радянському Союзі не можна було говорити – історик, Роман Кабачій, Радіо Свобода, 08 лютого 2016).

Примітки

  1. Про депортацію лемків у Радянському Союзі не можна було говорити — історик, Роман Кабачій, Радіо Свобода, 08 лютого 2016
  2. Про походження закарпатської народної пісні «Гей, пливе кача по тисині» LiveJournal, 13 БЕРЕЗНЯ 2014
  3. Гнатів, Зоряна; О. Сможаник (2014). ОБРАЗНО-СИМВОЛІЧНА ТА ІНФОРМАЦІЙНА НАПОВНЕНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ НАРОДНИХ ПІСЕНЬ (НА ПРИКЛАДІ “ГЕЙ, ПЛИВЕ КАЧА ПО ТИСИНІ”). Молодь і ринок. №12 (119): 80-83. 
  4. Народні пісні підкарпатських русинів / зібрали: Д. Задор, Ю. Костьо, П. Милославський. Ужгород: Вид. Подкарпат. о-ва науки. 1944. с. 51. 
  5. ISSN [https://www.worldcat.org/search?fq=x0:jrnl&q=n2:1028-5091 1028-5091. Народознавчі зошити. № 4 (118), 2014]
  6. Закарпатську співачку, яка відкрила українцям баладу «Гей, пливе кача по Тисині», нагородили почесною відзнакою
  7. Віра Гамага стала Заслуженою. «Час Закарпаття»
  8. Оксана Білозір, Віктор Морозов — Пливе кача (1989)
  9. The Story of the Song "Plyve Kacha Po Tysyni". Cheremshyna Ensemble (en). 2016-06-23. Процитовано 2019-08-09. 
  10. Тарас Чубай, Скрябін - Наші Партизани. Discogs (en). Процитовано 2019-08-09. 
  11. Піккардійська Терція - Ельдорадо. Discogs (en). Процитовано 2019-08-09. 
  12. 54-й хоровий фестивалі Virgo Lauretana в Італії «Гей, пливе кача по Тисині»
  13. Пливе Кача По Тисині.... Discogs (ru). Процитовано 2019-08-09. 
  14. Die Weisse Rose - White Roses In Bloom In Kyiv. Discogs (ru). Процитовано 2019-08-09. 
  15. У «Пливе кача» міститься історичний код нації | Збруч. zbruc.eu. Процитовано 2017-03-23. 
  16. На Майдані прощаються із загиблими героями. 
  17. цит.

Джерела

Посилання