Христіан Вольф

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Христіан Вольф
нім. Christian von Wolff
Christian Wolff.jpg
Народився 24 січня 1679(1679-01-24)[1][2][…]
Вроцлав, Королівство Богемія[4]
Помер 9 квітня 1754(1754-04-09)[1][2][…] (75 років)
Галле, Duchy of Magdeburg[d], Королівство Пруссія[4]
Громадянство
(підданство)
Flag of the Kingdom of Prussia (1750-1801).svg Королівство Пруссія
Діяльність юрист, математик, філософ, викладач університету
Alma mater Єнський університет
Науковий керівник Ґотфрід Вільгельм Лейбніц і Ehrenfried Walther von Tschirnhaus[d]
Вчителі Caspar Neumann[d]
Відомі учні Ewald Friedrich von Hertzberg[d], Ломоносов Михайло Васильович і Joachim Georg Darjes[d]
Володіє мовами латина і німецька[1]
Заклад Лейпцизький університет, Марбурзький університет і Університет Мартіна Лютера
Членство Лондонське королівське товариство, Прусська академія наук, Французька академія наук, Російська академія наук і Петербурзька академія наук
Напрямок Раціоналізм
Титул Барон
Конфесія лютеранство
Нагороди
член Лондонського Королівського Товариства

Христіан фон Вольф (нім. Christian Freiherr von Wolff); 24 січня 1679(16790124), Бреслау — 9 квітня 1754, Галле) — видатний німецький вчений-енциклопедист, філософ, юрист та математик, один з найпомітніших філософів у період після Лейбніца і до Канта.

Послідовник Лейбніца. Доопрацював лейбніцівську філософію до рівня раціоналістичної схематичної доктрини, створив завершену формальну філософію здорового глузду на базі уявлень про розум.

Свою філософію Вольф розглядає як засіб досягнення загального блаженства на підставі завбаченої гармонії, яка лежить у первинній основі буття усіх творінь. Вважаючи, що гармонія світу перебуває в абсолютно могутній істоті (Бог), яка створює світ, керуючись логічними принципами, Вольф розробляє поняття про систему знання. В основу системи закладено вказаний теологічний принцип. Вольф виділяє фізичне знання — про «прості субстанції»; рух і просторові відношення тіл, які пояснюються механічними силами, розглядаються як шляхи встановлення гармонії. Виділяється також наука «пневматологія» — про діяльність духів, математика — про причини речей, етика, право, політика — про волю як властивість душі, філософія — про зв'язок усіх духовних і тілесних сутностей.

Займаючись систематичною формалізацією та узгодженням накопичених філософією знань, послідовно даючи визначення поняттям, які не повинні заперечувати одні одних, Вольф розробляє принципи аксіоматичної побудови наукової теорії. Дані принципи стали помітним поштовхом для розвитку природознавства у XVIII ст.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Вольф, Християн // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (голова редколегії) та ін. ; Л. В. Озадовська, Н. П. Поліщук (наукові редактори) ; І. О. Покаржевська (художнє оформлення). — Київ : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
  • Volodymyr Oleksijovyč Abaschnik, Christian Wolff und die Schulphilosophie in der Ukraine. In: Christian Wolff und die europäische Aufklärung. Akten des 1. Internationalen Christian-Wolff-Kongresses, Halle (Saale), 4.-8. April 2004. Teil 5. Sektion 10: Wolff und seine Schule, Sektion 11: Wirkungen Wolffs, Sektion 12: Wolff in Halle — Vertreibung und Rückkehr. Hg. v. Jürgen Stolzenberg und Oliver-Pierre Rudolph. Hildesheim, Zürich, New York: Georg Olms Verlag, 2010, (Wolffiana II.5), S. 287—300.
  • Абашнік В. О. Християн Вольф та Європейське Просвітництво // Наукові записки Харківського економіко-правового університету / Збірник наукових статей. — Харків 2007. — № 1 (5) вересень. — С. 107—110.
  • Абашнік В. О. Вольф Християн // Велика українська юридична енциклопедія: у 20 томах. Том 2: Філософія права / Ред. С. І. Максимов. — Харків: Право, 2017. — С. 109—112. 

Посилання[ред. | ред. код]