Хуан Пужоль Гарсія
| Хуан Пужоль Гарсія | |
|---|---|
| кат. Joan Pujol i Garcia[1] | |
 | |
| Псевдо | Garbo[2][1], Bovril[2], Arabel[2][1] і Alaric |
| Народився |
14 лютого 1914[3][1] Барселона, Іспанія[3] |
| Помер |
10 жовтня 1988[3][1] (74 роки) Каракас, Венесуела[3] |
| Країна |
 Іспанія |
| Діяльність | шпигун, військовослужбовець, подвійний агент |
| Галузь | маскування |
| Alma mater | Centre educatiu privat Maristes Valldemiad |
| Знання мов | каталанська і іспанська |
| Учасник | громадянська війна в Іспанії і Друга світова війна |
| У шлюбі з | Araceli González Carballod |
| Нагороди | |
Хуан Пужоль Гарсія MBE (англ. Juan Pujol García, 14 лютого 1912 — 10 жовтня 1988) також відомий як Хоан Пужоль і Гарсія — був іспанським шпигуном, який діяв як подвійний агент, лояльний Великобританії проти нацистської Німеччини під час Другої світової війни. Який переїхав до Британії, щоб здійснювати фіктивну шпигунську діяльність на користь німців. Британці дали йому кодове ім'я Гарбо, їхні німецькі колеги назвали його кодовим іменем Аларік і назвали його неіснуючу шпигунську мережу «Арабал».[4]
Розвинувши ненависть до будь-якого політичного екстремізму під час Громадянської війни в Іспанії, Пужоль вирішив стати шпигуном для Британії, щоб зробити щось «на благо людства».[5] Пужоль і його дружина[6] зв'язалися з британським посольством у Мадриді, яке відхилило його пропозицію.
Не злякавшись, він створив фальшиву особу фанатично пронацистського урядовця Іспанії та успішно став німецьким агентом. Йому було доручено поїхати до Британії та завербувати додаткових агентів. Натомість він переїхав до Лісабона та створив фальшиві репортажі про Британію з різноманітних публічних джерел, включаючи туристичний путівник Британією, розклади поїздів, кінохроніку та рекламу в журналах.[7]
Раннє життя[ред. | ред. код]
Пужоль народився в Барселоні в сім'ї Жоана Пужоля, каталонця, який володів бавовняною фабрикою, і Мерседес Гарсіа Гіхарро з андалузького міста Мотріль у провінції Гранада.[8][9] Третій із чотирьох дітей, Пужоль був відправлений у віці семи років до школи-інтернату Валлдемія,[10] яку керували брати Маріст[11] у Матаро, за 32 км від Барселони, де він залишався там наступні чотири роки. Учням дозволялося виходити зі школи лише в неділю, якщо вони мали відвідувачів, тому його батько їздив щотижня.[12] Його мати походила зі суворої римо-католицької сім'ї і щодня причащалася,[13] але його батько був більш світським і мав ліберальні політичні переконання.[14] У віці тринадцяти років його перевели до школи в Барселоні, якою керував друг його батька, гравець у карти[15] монсеньйор Хосеп, де він залишався протягом трьох років.[15] Після сварки з учителем він вирішив, що більше не хоче залишатися в школі, і пішов учнем у будівельний магазин.[16]
Громадянська війна в Іспанії[ред. | ред. код]
У 1931 році Пужоль пройшов шість місяців обов'язкової військової служби в кавалерійській частині, 7-му полку легкої артилерії. Він знав, що не підходить для військової кар’єри, ненавидів верхову їзду та стверджував, що йому бракує «основних якостей вірності, щедрості та честі».[17] У 1936 році, коли почалася громадянська війна в Іспанії, Пужоль керував птахофабрикою на північ від Барселони. Наречений його сестри Олени був захоплений республіканцями. Пізніше її та його матір заарештували та звинуватили в контрреволюційності. З полону їх зміг вирвати родич із профспілки.[14]
Друга Світова війна[ред. | ред. код]
У 1940 році, на ранніх етапах Другої світової війни, Пужоль вирішив, що він повинен зробити внесок «на благо людства»,[5] допомагаючи Великобританії, яка на той час була єдиним супротивником Німеччини.[18] Однак націоналісти так само жорстоко поводилися з ним, тому йому не подобалися їхні фашистські впливи, його полковник вдарив і ув’язнив за те, що Пужоль висловлював симпатії до монархії.[19][19]
Починаючи з січня 1941 року, він тричі звертався до британського посольства в Мадриді,[5] в тому числі через свою дружину (хоча Пужоль викреслив її участь у своїх мемуарах),[18] але вони не виявили жодного інтересу в тому, щоб використовувати його як шпигуна. Тому він вирішив зарекомендувати себе як німецький агент, перш ніж знову звернутися до британців, щоб запропонувати свої послуги як подвійний агент.[18]
Пужоль створив себе як фанатично пронацистський урядовець Іспанії, який міг їздити до Лондона у службових справах,[5] також отримав фальшивий іспанський дипломатичний паспорт, обдуривши друкаря, щоб він подумав, що Пужоль працює в посольстві Іспанії в Лісабоні.[20] Він зв’язався з Фрідріхом Кнаппе-Ратеєм, агентом Абверу в Мадриді, під кодовим ім’ям «Фредеріко». Абвер прийняв Пужоля і дав йому прискорений курс шпигунства (включаючи таємне писання), пляшку невидимого чорнила, книгу кодів і 600 фунтів стерлінгів на витрати. Його вказівки полягали в тому, щоб переїхати до Британії та завербувати мережу британських агентів.[5]
Після війни[ред. | ред. код]
Після Другої світової війни Пужоль боявся репресій з боку вцілілих нацистів. За допомогою МІ-5 Пужоль відправився в Анголу та імітував свою смерть від малярії в 1949 році.[8] Потім переїхав до Лагунільясу, Венесуела, де жив у відносній анонімності, керуючи книгарнею та сувенірною крамницею.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д е Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
- ↑ а б в Czech National Authority Database
- ↑ а б в г д Diccionario biográfico español — Real Academia de la Historia, 2011.
- ↑ Reilly, Lucas (28 квітня 2017). The Most Amazing Lie in History. Mental Floss. Архів оригіналу за 11 травня 2020. Процитовано 8 травня 2020.
- ↑ а б в г д Agent Garbo. MI5 History. MI5 Security Service. Архів оригіналу за 6 липня 2015. Процитовано 15 квітня 2015.
- ↑ Seaman (2004). p. 56 "Pujol's wife called upon the US Embassy without informing her husband"
- ↑ Seaman (2004). p. 56 "This imaginary espionage material he constructed with the aid of the following reference documents..."
- ↑ а б Juárez Camacho, Javier (2004). Juan Pujol, el Espía que Derrotó a Hitler [Juan Pujol, the spy who defeated Hitler] (ісп.). Madrid: Temas de Hoy. ISBN 978-84-8460-372-6. Процитовано 22 лютого 2012.[недоступне посилання з 01.08.2016] edition of Catalan book (see Further reading).
- ↑ Pujol (1985). p. 10
- ↑ Pujol (1985). pp. 12–16
- ↑ Cusachs I Corredor, Manuel (2006). Col·legi de Valldemia 1855–1888: Dels inicis al seu traspàs als Germans Maristes. Fulls del Museu Arxiu de Santa Maria (кат.). 85 (1): 32—47. ISSN 0212-9248.
- ↑ Boarding school. Agent Garbo (амер.). Архів оригіналу за 26 квітня 2022. Процитовано 26 квітня 2022.
- ↑ Pujol (1985). p. 10 "Her parents were strict Catholics who received Holy Communion every day".
- ↑ а б Seaman (2004). p. 42.
- ↑ а б Pujol (1985). p. 17
- ↑ Back home. Agent Garbo (амер.). Архів оригіналу за 26 квітня 2022. Процитовано 26 квітня 2022.
- ↑ Pujol (1985). p. 19
- ↑ а б в Seaman (2004). p. 9 [Архівовано 14 січня 2020 у Wayback Machine.]. "Він неохоче брав участь у громадянській війні в Іспанії, зазнав переслідувань з боку республіканців у своїй рідній в Каталонії та відчував мало симпатії до фашистської ідеології націоналістів."
- ↑ а б Seaman (2004). p. 43.
- ↑ Seaman (2004). p. p. 46.
Посилання[ред. | ред. код]
- Хуан Пужоль Гарсія на сайті Find a Grave (англ.)
|
