Церемонія відкриття літніх Олімпійських ігор 2024 року
| Церемонія відкриття літніх Олімпійських ігор 2024 року | |
|---|---|
| Координати | 48°51′33″ пн. ш. 2°17′30″ сх. д. / 48.85941666669444317° пн. ш. 2.291666666694° сх. д.Координати: 48°51′33″ пн. ш. 2°17′30″ сх. д. / 48.85941666669444317° пн. ш. 2.291666666694° сх. д. |
  Церемонія відкриття літніх Олімпійських ігор 2024 року (Франція) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Церемонія відкриття літніх Олімпійських ігор 2024 року в Парижі розпочалася 26 липня о 19:30 за центральноєвропейським літнім часом (17:30 UTC). Відповідно до Олімпійської хартії у програму заходу увійшли художня програма, що демонструє культуру приймаючої країни та міста, парад спортсменів та запалення олімпійського вогню. Ігри були офіційно відкриті президентом Франції Емманюелем Макроном.
Вперше церемонія відкриття пройшла не на стадіоні, а просто у місті. Місцем дії була обрана Сена та її берег. Близько 300 тисяч глядачів зібралися у центрі Парижа вздовж її берегів, щоб побачити парад річкових барж та катерів, на яких через пливли учасники спортивних команд із різних країн. На одній баржі могли пливти як одна команда, і відразу кілька. Упродовж майже всієї церемонії йшов сильний дощ, проте це не завадило її проведенню.
Олімпійську клятву від імені спортсменів принесли метальник молота Меліна Робер-Мішон та плавець Флоран Маноду (вони ж несли прапор Франції під час параду націй на Сені). Олімпійський вогонь запалили триразові олімпійські чемпіони дзюдоїст Тедді Рінер та легкоатлетка Марі-Жозе Перек. Вогонь на останньому етапі естафети їм передав 100-річний Шарль Кост, олімпійський чемпіон 1948 року.
.jpg)
- Режисер: Тома Жоллі
- Музичний керівник: Віктор ле Ман[fr]
- Хореограф: Мод ле Пладек[fr]
- Художник з костюмів: Дафне Бюркі[fr]
- Головний костюмер: Беріо Олівьє[fr]
- Сценаристи: Патрік Бушерон[fr] , Дам'єн Габріак, Фанні Ерреро[fr], Лейла Слімані
- Диктори: Валері Каль[en], Стів Аллан
Музична програма церемонії включала декілька десятків композицій, які здебільшого виконувались уривками та своїм аранжуванням представляли різноманіття французької музичної продукції, включно зі стандартами естрадної музики та французький шансон, хіти з Французького хаузу та відомі арії з французької опери, класичний репертуар.
Співачка Леді Гага виконала пісню «Mon Truc En Plume» (1961) французької балерини, акторки та співачки Зізі Жанмер. Попзірка Аї Накамури спільно з хором французької армії заспівала попурі з власних хітів та пісні Шарля Азнавура. Звучав сингл «Louxor, j’adore» Філіпа Катеріна. Селін Діон закрила церемонію відкриття піснєю «L’Hymne à l’amour» Едіт Піаф[1].
- Перелік використаних музичних творів (за хронологією)
- «La Foule» Едіт Піаф
- «Initials B.B.» Сержа Генсбура
- «Reality» Владимира Косми (фільм «Бум»)
- «Mon truc en plumes» Зізі Жанмер
- «Give Me Love» Marc Cerrone
- «Chacun fait (c'qui lui plaît)» «Chagrin d'amour»
- «Laissez-moi danser (Monday, Tuesday)» Даліди
- «Born to Be Alive» Patrick Hernandez
- «Magnolias for Ever» Claude François
- «Marcia Baïla» Les Rita Mitsouko
- французька мелодія «Канкан», адаптована з «Galop infernal d’Orphée aux Enfers» Жака Оффенбаха
- арія з мюзиклу «Привид опери»
- «À la volonté du peuple» з музичної комедії «Знедолені» Алена Бублія, Жана-Марка Нателя та Клода-Мішеля Шенберга
- «Ah! ça ira» революційна пісня у виконанні Едіт Піаф
- «L'amour est un oiseau rebelle» арія з опери «Кармен» Жоржа Бізе
- «I Love U So» «Cassius»
- «La Bohème» Шарля Азнавура
- «Pookie» Аї Накамури
- «For me formidable» Шарля Азнавура
- «Djadja» Аї Накамури
- «Danse macabre» симфонічна поема Каміля Сен-Санса
- перша з «Gymnopédies» Еріка Саті
- «Prélude à l'Après-midi d'un faune» Клода Дебюссі
- «Jeux d'eau» Моріса Равеля
- «Viens, Hymen» з «Indes galantes» Жана-Філіппа Рамо
- «La Marseillaise» Руже де Ліля
- «Ça balance pas mal à Paris» Франс Галль та Мішеля Берже
- «Andy» Rita Mitsouko
- «DJ» Diam's
- «Histoire d'1 soir (Bye Bye Les Galères)» Бібі Флеш
- «Spacer» Sheila
- «Lady (Hear Me Tonight)» Modjo
- «Intro» Alan Braxe та Fred Falke
- «Love Don't Let Me Go» Девіда Гетти
- «L'Aziza» Daniel Balavoine
- «Chanson sur ma drôle de vie» de Веронік Сансон
- «D.I.S.C.O.» «Ottawan»
- «Besoin d'amour» France Gall
- «Music Sounds Better with You» «Stardust»
- «Kass Limon» «Jupiter»
- «Alexandrie Alexandra» Claude François
- «D.A.N.C.E.» «Justice»
- «Signatune» DJ Mehdi та Тома Бангальтера
- «Que je t'aime» Джонні Голлідей
- «Lettre à France» Мішеля Польнарефа
- «Midnight City» «M83»
- «The Final Countdown» «Europe»
- «Freed from Desire» Gala
- «Meet Her at the Love Parade» Da Hool
- «Ride on Time» «Black Box»
- «Be My Lover» «La Bouche»
- «I Had a Dream» Nicky Doll
- «Bla Bla Bla» Gigi D'Agostino
- «Stereo Love» Edward Maya та Віки Жигуліної
- «Sandstorm» Darude
- «It's a Rainy Day» ICE MC
- «Désenchantée» Мілен Фармер
- «Louxor, j'adore» Philippe Katerine
- «Nu» de Philippe Katerine
- «Imagine» Джона Леннона
- Олімпійський гімн
- «Supernature» de Cerrone
- «Hymne à l'amour» Едіт Піаф
- «Je danse le mia» par IAM
- «Tombé pour la France» Étienne Daho
- «Voyage, Voyage» Desireless
- «L'Amour à la plage» «Niagara»
- «Ça plane pour moi» Plastic Bertrand
Для забезпечення безпеки церемонії було залучено 45 тисяч поліцейських, 10 тисяч військовослужбовців та 2 тисячі співробітників приватних охоронних агентів. Крім того, для охорони порядку були задіяні снайпери та дрони.
Сегмент «Festivité» містив сцену з дрег-артистами, які, як справилось враження, відтворюють картину Леонардо да Вінчі «Таємна вечеря». Через порівняння з релігійним твором сцена піддалася різкій критиці з боку католиків[2] та інших християн як «блюзнірська, що висміює християнство», а також через антидрег настроїв[3][4]. Присутність дитини в сцені також викликала критику та обурення деяких людей[5][6].
Підтвердження, що це було посилання саме до картини да Вінчі, від організаторів не було. Намагаючись зам'яти скандал, було висловлено припущення, що ця сцена могла бути натхненна картиною «Бенкет богів», написаною Ян ван Бейлертом[7].
Організаційний комітет Олімпіади в Парижі вибачився перед тими, кого зачепила церемонія відкриття Ігор[8]. Американська телекомунікаційна компанія C Spire заявила про рішення відкликати рекламу з Олімпійських ігор[9].
28 липня організатори вибачилися за виступ, заявивши, що «у нас ніколи не було наміру виявити неповагу до якоїсь релігійної групи. [Церемонія відкриття] була спрямована на відзначення толерантності суспільства». Режисер церемонії Тома Жоллі заявив, що релігійна провокація не була в його планах[10][11].
Під час Параду націй делегація Південної Кореї дикторами двома мовами була представлена як Корейська Народно-Демократична Республіка (фр. République populaire démocratique de Corée, англ. Democratic People's Republic of Korea)[12][13]. Після цього інциденту Міжнародний Олімпійський комітет опублікував вибачення в корейськомовному сегменті соціальної мережі X (Твіттер), проте подібне повідомлення не було продубльовано в англомовному обліковому записі[14].
При виконанні Олімпійського гімну в ході церемонії відкриття Олімпійський прапор був підвішений на флагшток у перевернутому вигляді[15][16]. На брифінгу представник МОК Марк Адамс сказав, що «Ми шкодуємо про цю подію. У результаті організації відбувається всяке. Ми продовжуємо рухатися далі, це не кінець світу».
- ↑ Той самий плейліст: 5 пісень, які звучали на церемонії відкриття Олімпіади-2024 в Парижі (укр.). «Суспільне Культура». 27 липня 2024. Процитовано 29 липня 2024.
- ↑ McKern, James (27 липня 2024). Aussie legend slams 'demonic' detail in opening ceremony that upsets billions. News.com.au.
- ↑ Upset bishops and mixed reviews for Paris Olympics ceremony (англ.). AFP. 27 липня 2024. Процитовано 28 липня 2024 — через France24.
- ↑ Drag performance resembling Last Supper at Olympic opening ceremony rankles conservatives. NBC News (англ.). 27 липня 2024. Процитовано 28 липня 2024.
- ↑ Drag queen parody of 'The Last Supper' sparks fury at Olympics opening ceremony. TVP World (пол.). 27 липня 2024. Процитовано 28 липня 2024.
- ↑ Srivastava, Aditi (27 липня 2024). Paris Olympics faces outrage over 'hyper-sexualised and blasphemous' drag act with child. Hindustan Times. Процитовано 28 липня 2024.
- ↑ Représentation de la "Cène" lors des JO : une "outrance et une provocation envers tous les chrétiens" selon l'Église [Representation of the “Last Supper” during the Olympic Games: an “outrage and provocation towards all Christians” according to the Church]. Antenne Réunion. 28 липня 2024. Архів оригіналу за 28 липня 2024. Процитовано 28 липня 2024.
fr
{{cite news}}:|trans-quote=вимагає|quote=або|script-quote=(довідка) - ↑ https://www.theguardian.com/sport/article/2024/jul/28/paris-olympics-organisers-apologise-to-christians-for-last-supper-parody
- ↑ https://www.aa.com.tr/en/sports/us-tech-firm-c-spire-withdraws-olympics-ads-in-protest-of-last-supper-parody/3287424
- ↑ Bolton, Will (28 липня 2024). Olympic bosses apologise for ‘sleazy’ drag queen Last Supper parody. The Telegraph (брит.). 0307-1235. Процитовано 28 липня 2024.
- ↑ Karolos Grohmann (28 липня 2024). Olympic ceremony's 'Last Supper' sketch never meant to disrespect, says Paris 2024. Reuters (EN) .
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Yoo Jee-ho (27 липня 2024). (2nd LD) (Olympics) 'Games Wide Open': 33rd Summer Olympic Games kick off in Paris (англ.). Yonhap News Agency. Процитовано 27 липня 2024.
- ↑ "대한민국이 북조선인민공화국(DPRK)이라고?" 초황당 파리올림픽 개회식→문체부X체육회 적극 대응[파리live]. Sports Chosun (кор.). 27 липня 2024. Процитовано 27 липня 2024.
- ↑ IOC apologizes over 'operational mistake' in introducing S. Korea as N. Korea. The Korea Times (англ.). 27 липня 2024. Процитовано 27 липня 2024.
- ↑ Jamie Braidwood (27 липня 2024). Olympic flag raised upside down at end of rain-soaked opening ceremony (англ.). Independent. Процитовано 27 липня 2024.
- ↑ Sarah Effress (27 липня 2024). Olympic flag upside down: Social media laughs at Paris opening ceremony gaffe. The Sporting News (англ.). Процитовано 27 липня 2024.
- Michael Hincks. PARIS 2024 OLYMPICS: GUIDE TO WATCHING THE OPENING CEREMONY LIVE // olympics.com, 25 липня 2024(англ.)