Крематорій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Одеський крематорій
Київський крематорій

Кремато́рій (лат. crematorium від лат. cremo — спалюю) — піч для спалювання (кремації) трупів людей, а також будівля, у приміщенні[1] якої знаходиться така піч[2].

Опис процесу кремації[ред.ред. код]

Процес кремації являє собою горіння тіла померлого завдяки подання в камеру кремаційних печей потоків розпеченого до високих температур (870–980 °C) газу. Для ефективності дезінтеграції в сучасні печі впроваджено ряд модифікацій (одна з них полягає в подачі основної маси полум'я на торс, який складає основну масу тіла). Як джерело тепла для печей тепер використовується газ (природний або пропан), рідше електричний струм. До 1960-х років активно використовувалося кам'яне вугілля або кокс.

Крематорії в Російській імперії[ред.ред. код]

Кремація з-за санітарно-медичних міркувань проводилася в Російській імперії до 1917 року. Наприклад, «чумний» форт «Імператор Олександр I» був обладнаний крематорієм для спалювання загиблих від чуми лабораторних тварин. Але в ньому також довелося кремувати і заразившихся в процесі досліджень легеневої чумою померлих докторів: В. Турчинович-Вижнікевіч (1905) і М. Шрейбер (1907)[3].

Перший цивільний крематорій був побудований також до 1917 року, у м. Владивостоці, з використанням печі японського виробництва, ймовірно, для кремації громадян Японської імперії (у Владивостоку в ті роки проживало чимало вихідців з м. Нагасакі).

Крематорії в СРСР[ред.ред. код]

В 1927 р. у СРСР був побудований перший в СРСР крематорій (другий на території Росії) — «Донський» (нині будівля частково перебудовано для храму преподобного Серафима Саровського) на території, суміжній з Донським монастирем. Він і був довгий час єдиним активно діючим крематорієм в країні. Урни з прахом потім розміщувалися в критому колумбарії в будівлі крематорію і павільйонах, або у відкритих колумбаріях (на прилеглій території).

З відкриттям першого крематорію ідея вогненних похоронів стала вважатися дуже «модною» і «прогресивною». У газетах СРСР стали з'являтися численні статті, що пропагують цю тему і фейлетони, що висміюють «обивательські забобони». У 1927–1932 рр. діяло «Товариство розвитку та поширення ідеї кремації в РРФСР», яке працювало в тісному співробітництві з «Союзом войовничих безбожників». У 1932 р. воно було перетворено на Всеросійське кремаційне товариство.

Кремували не тільки простих людей, але і заслужених членів партії ВКП(б)-КПРС, уряду СРСР та інших знаменитостей: Володимира Маяковського, Максима Горького, Валерія Чкалова, Сергія Кірова, Валеріана Куйбишева, Григорія Орджонікідзе, Олександра Богданова та багатьох інших. Їх прах був похований на Донському колумбарії, на Новодівичому кладовищі або в Кремлівській стіні.

Крематорії в Німеччині[ред.ред. код]

У концтаборах, створених владою нацистської Німеччини під час Другої світової війни, крематорії широко застосовувалися для утилізації трупів знищених ув'язнених[4][5].

Крематорії в Україні[ред.ред. код]

В Україні діють три крематорії (за порядком появи): у Києві, Харкові та Одесі. В Донецьку та Дніпропетровську вони не добудовані.

Мобільні крематорії[ред.ред. код]

Щоб приховати втрати Росії в Україні під час війни на сході України, Росія почала використовувати мобільні крематорії; також всі втрати "живої сили" офіційно Росією не визнаються, навіть всіх загиблих російських військовослужбовців Росія не забирає поховати у Росії, а спалює в мобільних крематоріях[6][7][8][9].

Примітки[ред.ред. код]

  1. Василь Яременко, Оксана Сліпушко (укладачі). «Новий тлумачний словник української мови». — Київ: вид. "Аконіт", 2000 р. — Т. 2 (Ж-О), С.369. — ISBN 966-7173-02-X (укр.)
  2. «Словник іншомовних слів», за ред. академіка АН УРСР О. С. Мельничука, вид. 2-е, УРЕ, м. Київ, 1985 р. — C.461. (укр.)
  3. Супотницкий М. В., Супотницкая Н. С. Очерки истории чумы. Очерк XXX. Лабораторная чума в форте «Александр I» (рос.)
  4. Крематорій в концтаборі Нацвейлер-Штрутгоф (Ельзас, Франція) (англ.)
  5. Печі в концтаборі Дахау (англ.)
  6. Джош Рогин (Josh Rogin), Чтобы скрыть свои потери на Украине, Россия использует мобильные крематории, 28.05.2015, сайт "ИноСМИ.ru" (рос.)
  7. Елена Васильева, Армия России получила мобильные крематории, 07.09.2014, сайт "UAINFO" (рос.)
  8. CNN объяснил отсутствие доказательств российского вторжения «крематориями», 27 мая 2015, сайт АНО «ТВ-Новости» (рос.)
  9. Какой ещё способ прикрыть работу путинских освенцимов на колесах можно было придумать?! (рос.)

Джерела[ред.ред. код]

  • Онианс Ричард, «На коленях богов». М.: изд. "Прогресс-Традиция", 1999 г. — С.252-262. (рос.)

Посилання[ред.ред. код]