Чорний карлик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
.

Чорні карлики — білі карлики, які охололи і внаслідок цього не випромінюють (або слабко випромінють) у видимому діапазоні. Являють собою кінцеву стадію еволюції білих карликів за відсутності акреції.

Нині в астрономічній літературі термін «чорний карлик», як правило, не використовується, такі об'єкти іменуються білими карликами (WD).

Маси чорних карликів, подібно масам білих карликів, обмежуються зверху межею Чандрасекара, нижня межа маси визначається швидкістю еволюції зірок головної послідовності в білі карлики і швидкістю подальшого охолодження.

Сучасні моделі (2006 р.) остигання білих карликів передбачають, що білі карлики, утворені при еволюції першого покоління зірок (вік ~ 13 мільярдів років), повинні в наш час[Коли?] мати температури фотосфери ~ 3200 K і блиск в ~ 16 абсолютних зоряних величин, тобто бути вельми тьмяними об'єктами, і розглядають їх як один із кандидатів-компонентів прихованої маси, що входить до складу масивних компактних об'єктів галактичних гало (MACHO)[1]. Одним із прикладів таких «охололих» об'єктів є білий карлик WD 0346 +246 з температурою поверхні 3900 K[2].

Чорні карлики, як і масивні коричневі карлики, знаходяться в стані гідростатичної рівноваги, підтримуваному тиском виродженого електронного газу їх надр.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]