Жовтий карлик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сонце, типовий приклад зорі класу G V

Жовтий карлик — тип невеликих зір головної послідовності, що мають масу від 0,78 до 1,05 маси Сонця та належать до спектрального класу G. Відповідно до назви вони мають жовтий колір. Основним джерелом енергії цих зір є термоядерний синтез гелію з водню.
Термін «жовтий карлик», незважаючи на його розповсюдженість, не вживається фаховими астрономами, які надають перевагу терміну G-зорі[1].

Температура поверхні жовтих карликів лежать в інтервалі 5200—6700 K, їх спектральні класи G0VG9V. Характеристика спектру: лінії H і Ca інтенсивні; лінія 4226 Å і лінія Fe I теж інтенсивні; численні лінії нейтральних металів; лінії водню слабшають до класу G9.
Найвідомішим жовтим карликом є наше Сонце (спектральний клас G2).

Тривалість життя жовтого карлика (час перебування на головній послідовності) — від 5 до 15 мільярдів років (для спектральних класів G0 та G9 відповідно). Після того, як у термоядерних реакціях водневого циклу "спалюється" водень у ядрі, зоря спочатку охолоджується та стискається, а потім, після «запалювання» потрійної альфа-реакції, збільшується у декілька разів та перетворюється на червоного гіганта. Прикладом може бути Альдебаран. Подальша еволюція червоного гіганта призводить до скидання зовнішніх шарів з утворенням планетарної туманності та маленького щільного білого карлика.

Фізичні параметри зір Головної Послідовності класу G[ред.ред. код]

У таблиці подано усереднені значення параметрів[2]. Загалом, відповідні параметри окремої вибраної зорі цього спектрального класу можуть відрізнятися від поданих нижче.

Клас B-V V-R b-y MV BC Teff, °K R/RΟ log g M/MΟ Vsin(i),
км/сек.
G0 0.59 0.50 0.36 4.4 -0.05 5943 1.12 4.4 1.16 6.4
G2 0.63 0.53 0.39 4.7 -0.08 5811 1.08 4.4 1.11 4.8
G5 0.68 0.54 0.43 5.1 -0.11 5657 0.95 4.5 1.05 3.4
G7 0.74 0.58 0.48 5.6 -0.16 5486 0.91 4.5 0.97 2.6

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. G-зорі // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів: ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 160. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031).
  2. David F. Gray "The observations and analysis of Stellar Phorospheres", Cambridge University Press 2005