Шалімов Олександр Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Шалімов Олександр Олексійович
Шалимов Александр Алексеевич
Шалімов Олександр Олексійович.jpg
Народився 20 січня 1918
с. Введенка, Росія
Помер 28 лютого 2006
Київ, Україна
Поховання
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність росіянин
Місце проживання Харків, Київ
Діяльність викладач університету, хірург
Відомий завдяки медицина, хірургія
Alma mater Кубанський державний медичний університет (1936 — 41)
Науковий ступінь доктор медичних наук
Відомі учні Шалімов Сергій Олександрович, Саєнко Віталій Федорович, Сухарєв Іван Іванович, Полупан Віталій Миколайович, Кухаренко Євгеній Іванович, Дрюк Микола Миколайович, Радзиховський Анатолій Павлович, Полінкевич Бронислав Станіславович, Ліфшиць Юрій Зіновійович
Заклад Інститут загальної і невідкладної хірургії, Харківський медичний інститут (Харків), Київський НДІ клінічної і невідкладної хірургії (Київ)
Членство Національна академія наук України
Посада директор Київського НДІ клінічної і невідкладної хірургії
Відомий завдяки: ввів нові методи операцій органів травлення, серця, судин; при онкологічній патології; вперше пересадив підшлункову залозу (у світі) та серце (в Україні)
Батько Олексій Іванович
Мати Ксенія Олексіївна
У шлюбі з Сусанна Миколаївна
Діти Сергій (1943 р.н.) і Віктор (1947 р.н.)
Нагороди
Герой України (орден Держави) Герой Соціалістичної Праці
Орден «За заслуги» І ступеня
Орден «За заслуги» ІІ ступеня
Почесна відзнака Президента України
Орден Леніна Орден Леніна Орден Жовтневої Революції
Орден Трудового Червоного Прапора Орден Трудового Червоного Прапора
Державна премія України в галузі науки і техніки Державна премія СРСР
Звання професор, академік НАН та НАМН України

Олекса́ндр Олексі́йович Шалі́мов (20 січня 1918, с. Введенка, Задонський район, Липецька область, Російська республіка — 28 лютого 2006, Київ, Україна) — український хірург російського походження, один із засновників української хірургічної школи

Шалімов провів близько 40 тисяч операцій. Був членом міжнародного союзу хірургів, Асоціації хірургів Австрії, Німеччини, Росії, України. Дійсний член Академії медичних наук України і Нью-Йоркської академії наук. Автор більше 830 наукових праць та 112 винаходів, створив в Україні два науково-дослідні інститути — у Харкові і Києві. Депутат Верховної Ради УРСР 6–10-го скликань.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 20 січня 1918 р. у селі Введенка Задонського району Липецької області (Росія).

У 1934 році вступив на робітфак Кубанського медичного училища, який закінчив у 1936 році з відзнакою. У 19361941 роках навчався на лікувальному факультеті Кубанського медичного інституту.

З 1941 року — хірург, головний лікар Нерчинсько-Заводської міжрайонної лікарні в Читинській області РРФСР. З 1944 року — завідувач хірургічним відділенням, головний лікар Петровськ-Забайкальської міської лікарні Читинської області РРФСР.

З 1946 року — завідувач хірургічним відділенням Брянської обласної лікарні РРФСР.

З 1949 року — головний хірург Орловського облздороввідділу і завідувач хірургічним відділенням Орловської обласної лікарні РРФСР.

З 1952 року — асистент кафедри госпітальної хірургії Курського медичного інституту РРФСР.

З 1953 року — головний хірург Брянського облздороввідділу і завідувач хірургічним відділенням Брянської обласної лікарні РРФСР.

У 1955 році захистив кандидатську дисертацію на тему «Утворення штучного стравоходу при рубцевій непрохідності».

Член КПРС з 1956 року.

З 1957 року — доцент кафедри хірургії Харківського медичного інституту. У 1958 році захистив докторську дисертацію на тему «Хірургічне лікування раку головки підшлункової залози і фатерова сосочка».

У 1959 — 1970 роках — провідний хірург у лікувальних та наукових закладах міста Харкова, завідувач кафедрою торакальної хірургії та анестезіології Українського інституту удосконалення лікарів, з 1965 року — директор Харківського науково-дослідного інституту загальної та невідкладної хірургії.

З 1970 року — завідувач кафедрою торакоабдомінальної хірургії Київського інституту удосконалення лікарів, директор науково-дослідного інституту гематології та переливання крові, а з 1972 року директор Київського науково-дослідного інституту клінічної та експериментальної хірургії.

З 1975 року засновник та директор Інститут хірургії та трансплантології, що нині названий його іменем. З 1978 року дійсний член АН УРСР.

Шалімов став першим лікарем, котрий провів вдалу пересадку підшлункової залози хворому на діабет, розробив і впровадив нові методи операцій за онкологічних захворювань, органів травлення, судин, серця. Шалімов запровадив нові методи операцій при захворюваннях органів травлення, серця, онкологічних захворюваннях тощо.

Під керівництвом Шалімова проведено першу в Україні операцію пересадки серця. Досі таких операцій у Київському інституті клінічної й експериментальної хірургії імені Олександра Шалімова проведено вже 4.

у 1998 році академіка Шалімова визнано «Людиною планети». До смерті у 2006 році він також був Почесним директором Інституту клінічної й експериментальної хірургії НАН України, Героєм України.

Надгробок Олександра Шалімова на Байковому цвинтарі

Поховано Олександра Шалімова на Байковому цвинтарі в Києві (ділянка № 52а).

До 100-річчя від дня народження[ред. | ред. код]

З нагоди ювілею 23 січня 2018 року НБУ ввів в обіг ювілейну монету «Олександр Шалімов» номіналом 2 гривні, а Укрпошта — ювілейну поштову марку.

Поштова марка України, присвячена 100-річчю з дня народження Олександра Шалімова

Література[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]