Якимчук Любов Василівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Любов Якимчук
Liubov Iakymchuk 2.jpeg
Дата народження 19 листопада 1985(1985-11-19) (31 рік)
Місце народження Первомайськ, Луганщина
Національність українка
Громадянство Україна Україна
Рід діяльності поетка, журналіст
Напрямок поезія, проза, кіносценарій, культурна журналістика
Жанр вірш, поема, есей, оповідання, сценарій, п‘єса
Нагороди:
Міжнародна «Слов'янська поетична премія», Літературна премія ім. Богдана-Ігоря Антонича, премія видавництва «Смолоскип» та ін.
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

Любов Василівна Якимчук (* 19 листопада 1985(19851119), Первомайськ, Луганська область) — українська письменниця (поетеса, прозаїк, сценарист), авторка відомої книги «Абрикоси Донбасу»[1].

Біографічні дані[ред.ред. код]

Народилася в місті Первомайськ Луганської області. Закінчила Луганський обласний ліцей при ЛНУ ім. Т.Шевченка та факультет української філології Луганського національного університету імені Тараса Шевченка, а також маґістерську програму «Теорія, історія літератури і компаративістика» Національного університету «Києво-Могилянська академія».

2003—2008 належала до луганського Літературного угруповання «СТАН».

Авторка поетичних книжок «, як МОДА» (2009), «Абрикоси Донбасу» (2015). Співавторка музично-поетичного альбому «Абрикоси Донбасу»[2]. Поезії Якимчук перекладені понад десятьма європейськими мовами, зокрема, англійською, шведською, німецькою, французькою, польською, словацькою, словенською, білоруською, російською, литовською та на іврит.

Стипендіатка програми Міністра культури і національної спадщини Республіки Польща «Gaude Polonia» (2010).

Ініціаторка та співорганізатор (спільно з Олегом Коцаревим проекту «Рік Семенка» (2012).[1] Кураторка літературної програми культурного форуму «ДонКульт»[3] (2015, Львів).

2008—2010 працювала ведучою на Українському радіо. З 2011 року пише статті і колонки для газети «День», з 2014 — для «Української правди». З 2014 — редактор відділу газети «Культура і життя»[2].

У липні 2015 журнал «Новое время» включив Якимчук в рейтинг ТОР-100 найвпливовіших людей культури в Україні

Через війну на сході України в лютому 2015 року батьки і бабуся Якимчук були вимушені залишити Первомайськ і переїхати на Полтавщину.

У жовтні–листопаді 2016 Любов мала тритижневий літературний тур Північною Америкою, зокрема, презентувала свої вірші в Колумбійському університеті в Нью-Йорку, в Інституті Кеннана в Вашингтоні, в Гарвардському університеті в Кембріджі, у книгарнях Філадельфії, у Пенсильванському університеті, а також у Торонтському університеті, в Альбертському університеті та університеті Мак’Юена в Едмонтоні та в "Осередку" в Вінніпеґу.

Творча діяльність[ред.ред. код]

Періодика[ред.ред. код]

Її вірші, поеми, оповідання та есеї друкувалися низці журналів в Україні, США, Великій Британії, Швеції, Німеччині, Польщі, Ізраїлі, Литві, Білорусі, Сербії, Словенії та ін.

Поезії перекладені такими мовами — англійська, шведська, німецька, французька, польська, словацька, словенська, білоруська, російська, литовська, сербська, іврит, румунська, азербайджанська та ін.

Книга «, як МОДА»[ред.ред. код]

Дебютна поетична збірка Любові Якимчук «, як МОДА» (якщо не враховувати самвидавну «У чотирьох стінах»[4]) вийшла влітку 2009 року у львівському видавництві «Літопис». Передмову до збірки написали Василь Голобородько, Василь Герасим'юк, Анатолій Дністровий та Богдан-Олег Горобчук. Також книга містить авторське передслово. Окрім поезій у традиційному текстовому вигляді та двох поем у книжці містяться візуальні вірші та фотопоезія. «Словник фуруризму» назвав цю книгу яскравим прикладом сучасної футуристичної традиції, що «демонструє невичерпність футуристичної ефектності»[3].

Яскравим прикладом тої ж сучасної футуристичної традиції є творчість молодої української поетеси Любові Якимчук. яка у збірці «, як МОДА» (2009) демонструє невичерпність футуристичної ефектності.

«Словник футуризму» (Навчальна книга — Богдан, 2013)

Книга «Абрикоси Донбасу»[ред.ред. код]

Друга книга поетки «Абрикоси Донбасу» вийшла у «Видавництві Старого Лева» влітку 2015 року. Книга потрапила в рейтинг «10 найкращих українських книг про АТО» за версією українського «Forbes»[5]. Також вона фігурує у списку найкращих книжок десятиліття за читацькою версією.

Абсолютно культовий цикл Любові Якимчук… — «Розкладання». Ідеться про деяку деконструкцію: звичний світ руйнується, розпадається на частини… Форма, яку вона вибрала для цієї розмови, виявилася всім близькою. І розкладання слів на окремі фрагменти, які репрезентують те, як звичайна реальність розпадається, розпадаються сім’ї, розпадаються тіла на окремі органи в умовах війни… виявилося, що ця гра з формою зрозуміло великій кількості людей… Варто звернути увагу на те, як тонко Любов працює з цим складним матеріалом, як вона говорить речі, від яких мороз шкірою.

Ірина Славінська, критик, для «Радио Свобода» (Россия)

Книга сповнена тепла й гіркоти, книга колюча й ламана. Вірші, схожі на троянди: доки дочитаєш – обов’язково поранишся. Вірші, які можна переповісти, щось додаючи, щось забуваючи, проте нічого не втрачаючи, нічого не гублячи. Оскільки надто дзвінкі літери в цих віршах – і захочеш їх забути, а вони все одно нагадають про себе. Мова віршів проста й переконлива, як і має бути, коли говориш про такі важливі речі, як абрикоси. Себто – пам’ять і любов.

Сергій Жадан, письменник

На основі книги «Абрикоси Донбасу» поетка Люба Якимчук та імпровізуючий контрабасист Марк Токар створили однойменний музично-поетичний проект і записали альбом, що є у відкритому доступі.

Експерименти на перетині мистецтв[ред.ред. код]

Поезія та музика[ред.ред. код]

  • Учасниця музично-поетичного дуету Токар-Якимчук. Дует ініційований джазовим контрабасистом Марком Токарем[4]. Уперше їхній спільний проект було представлено на Форумі видавців у Львівському академічному театрі ім. Леся Курбаса під назвою «Жінка, дим і небезпечні предмети».[5] Також митці презентували публіці інші проекти — «Дзеркала», «Донбас і контрабас» та «Абрикоси Донбасу».
  • Авторка текстів до міжнародного фріджазового проекту «Aphrodite»[6], у якому задіяні несподівані вокальні текніки, речитатив, і навіть звуки дитячих іграшок (вокал Олесі Здоровецької).
  • Вірші Любові Якимчук разом із віршами Сергія Жадана звучать у проекті Мар'яни Садовської для чотирьох голосів і чотирьох контрабасів «2014»[6]
  • Вірші Якимчук виконує співачка Олеся Здоровецька (Дублін), зокрема у проекті «Звуки сказу».

Відеопоезія[ред.ред. код]

Співавторка циклу відеопоезії «Досить розмов у моїй голові», створених сумісно із режисеркою Юлія Блаут 2008 року[7], що відзначені на ІІ Міжнародному фестивалі відеопоезії в Санкт-Петербурзі.

Фото та поезія[ред.ред. код]

Люба Якимчук як модель і поетка взяла участь у синтетичному проекті «Дівчата знімають дівчат», що був представлений у Луганську навесні 2008 року. Під час заходу було представлено до 70 робіт фотографів з Луганська, Донецька та Києва, вірші Любові Якимчук та Олени Заславської та боді-арт-перформенс. 

У книзі Якимчук «, як МОДА» міститься фотопоезія «Сірники» — фотографія, композиційною частиною якої є вірш. 

Поезія та мода[ред.ред. код]

Люба Якимчук разом з кількома поетками взяла участь у проекті української модельєрки Ксенії Шнайдер «Дівчата пишуть вірші»[7]. Вони до Дня Святого Валентина в одязі від бренду Ksenia Schnaider Studio записали відеозбірку любовних віршів. Також цей проект був представлений під час Книжкового арсеналу 2015 року.

Культурний менеджмент[ред.ред. код]

Любов Якимчук стала ініціатором культурного проекту «Рік Семенка»[8], низки акцій, що проходили протягом 2012 року та присвячені 120-річчю від дня народження поета-футуриста Михайля Семенка[9].В організації проекту «Рік Семенка» брав активну участь поет і журналіст Олег Коцарев. «Рік Семенка» — це дискусії, літературні читання, лекції (зокрема, лекція мистецтвознавця Дмитра Горбачова «Під знаком Семенка»), а також «Ніч поезії і музики нон-стоп» на Форумі видавців у Львові, присвячена Семенкові. Підсумки «Року Семенка» були підведені на заході «Виставка поетів ім. Михайля Семенка» в Національному музеї літератури України, де поет і видавець Іван Малкович анонсував видання вибраних поезій Михайля Семенка в серії «УПА»[10]. Проект підтримав племінник Михайля Семенка — Марко Миколайович Семенко.

«Рік Семенка» супроводжувався дослідженням біографії письменника та інформуванням про його перебіг читачів групи «Рік Семенка» на фейсбуку. За підсумками дослідження опублікована біогафічна стаття про поета «Михайль Семенко: від футуризму до тероризму»[11], яку написала Якимчук.

Любов є організаторкою низки літературних проектів проектів «100 років футуризму. Ремонт Шевченка», «Ліжко для кохання» (за мотивами творчості художника Василя Єрмілова), «Тур футуристів Донбасом», «Аеробіка для обличчя» та інших.

Любов є кураторкою літературної програми культурного форуму «ДонКульт» у Львові (червень 2015) та буде кураторкою літературної програми його логічного продовження — форуму «ПогранКульт — GaliciaKult» у Харкові (жовтень 2016).

31 грудня 2015 року Любов Якимчук разом із культурною менеджеркою і поеткою Галиною Танай розпочали культурний проект «Метро до Кибинець»[8]. Ідеться про про організацію культурних подій у Кибинцях, де народився поет Михайль Семенко.

Участь у фестивалях[ред.ред. код]

Любов Якимчук є учасницею десятків українських та європейських фестивалів.

Серед європейських фестивалів — Warszawskie Targi Książki (Польща, 2010), Stockholms Intrenationella Poesifestival (Стокгольм, Швеція, 2014), Europejski Stadion Kultury (Жешов, Польща, 2012), Міжнародний конгрес Werte und Wandel (Берлін, 2014), фестиваль Poznań Poetów (Познань, Польща, 2015), словацький франкофонний фестиваль Cap à l´Est (Банська Штявниця, Словаччина, 2015), Міжнародний поетичний фестиваль Вершы на асфальце (Мінськ, 2016).

Серед українських фестивалів — Міжнародний літературний фестиваль Форуму видавців у Львові, Міжнародний поетичний фестиваль MERIDIAN CZERNOWITZ, ГОГОЛЬFEST, Міжнародний музично-мистецький фестиваль Арт-Поле, Міжнародний українсько-польський фестиваль FortMissia, Літературно-мистецький фестиваль «Київська Барикада», Музично-літературний андерграундовий фестиваль «День Незалежності з Махном», Форум «Донкульт — Мистецькі надра».

Вона є учасницею «Поетичного десанту», циклу мистецьких виступів, організованих Сергієм Жаданом у грудні 2014 року у прифронтових містах — Слов'янську, Сєвєродонецьку, Краматорську та Рубіжному. Також виступала в турі письменників Донбасом «Говорити. Слухати» у Сватовому, Старобільську, Лисичанську у травні 2015 року. 2014 року здійснила великий тур Україною із презентацією книги «Абрикоси Донбасу». Учасниця літературних зустрічей у Сокальській та Миколаївській виправних колоніях на Львівщині «Читання за ґратами»[9] (разом з Юрієм Андруховичем, Галиною Крук, Юрієм Матевощуком та Миколою Шпаковським; 2016)

Нагороди, премії, стипендії[ред.ред. код]

  • Лауреат Всеукраїнського конкурсу читаної поезії «Молоде вино» (2007)
  • Лауреат Літературного конкурсу видавництва «Смолоскип» (2008)
  • Літературна премія ім. Богдана-Ігоря Антонича «Привітання життя» за книгу «, як МОДА» (І місце, 2008)
  • Стипендія Міністра культури і національної спадщини Республіки Польща «Gaude Polonia» (2010)
  • Літературна премія імені Василя Симоненка НСПУ за книгу «, як МОДА» (2010)
  • Лауреат літературного конкурсу «Ноосфера» (2008)
  • Лауреат Всеукраїнського конкурсу радіоп'єс «Відродимо забутий жанр» (за трагедію «Міміка», 2010)
  • Премія професора Романа Струця за найкраще маґістерське дослідження "Архітекстуальність верлібру Василя Голобородька: збірка «Українські птахи в українському краєвиді» "(2011)
  • Лауреат Всеукраїнського літературного конкурсу «Витоки», І місце в номінації «Проза», 2011
  • Дипломант Літературного конкурсу «Коронація слова» за п'єсу «Аеробіка для обличчя» (2013)[12]
  • Лауреат Міжнародної «Слов'янської поетичної премії» (2013)
  • Лауреат І премії Міжнородного конкурсу «Коронація Слова» в номінації «Кіносценарії» за кіносценарій художнього фільму «Будинок СЛОВО», написаний у співавторстві з режисером Тарасом Томенком.[10](2015).

Бібліографія[ред.ред. код]

Книги та антології[ред.ред. код]

Окремі книжки

  • Якимчук, Любов. У чотирьох стінах (набір шпалерів). — Луганськ: СамВидав-ТиВидав, 2007
  • Якимчук, Любов. , як МОДА [Текст]: поезії / Фото К.Мотильової; дизайн А.Московченко. — Львів: Каменяр, 2009. — 76 с.: іл. — (літ. Премія ім. Б.-І. Антонича «Привітання життя»).
  • Якимчук, Любов. Абрикоси Донбасу. — Львів: Видавництво Старого Лева, 2015.

Книжки у співавторстві та антології

  • Мінкін Я., Якимчук Л., Реуцький К., Заславська О. Переворот. — Луганськ: Глобус, 2007. — 128 с.: іл.
  • Любов Якимчук. Ніч 10-го року. // Сновиди. Сни українських письменників.- К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2010. — 416 с.
  • Любов Якимчук. Луганські зуби, ріки, ноги. // Соломонова Червона Зірка / Упор. Лесь Белей. — К.: Темпора, 2011
  • Lubow Jakumczuk. Tow. Dym (poemat)//Cząstki pomarańczy. Nowa poezja ukraińska, Narodowe Centrum Kultury-Korporacja Ha!art, Warszawa-Kraków 2011. (Любов Якимчук. Тов. Дим (поема) Дольки помаранч. Нова українська поезія, Національний Центр Культури-Корпорація «Ha!art», Варшава-Краків 2011.)
  • Любов Якимчук. Поезії. // Степ-Step: Поетична антологія. — Львів: Піраміда, 2012. — 196 с. — С.6-23
  • Любов Якимчук. Квіти снігу. // Квіткова антологія. — Брустурів: Дискурсус, 2013. — 172 с.

Переклади[ред.ред. код]

  • Вірші Філіпа Б. Вільямса, Олени Дженнінґс, Алексіс Поуп, Каміли Ранкін, Емілі Тодер, Сари В.Швайг / Переклад з англійської Любові Якимчук // Антологія молодої поезії США. Упоряд. Т. Малковича.—К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2016.—260 с.
  • «І покоління приходить…». Антологія сучасної ізраїльської поезії / Упоряд. та ред. Ю. Морозюк, А. Дубинська. — К.: Дух і літера, 2012 (Поезію Ефрат Мішорі переклала Любов Якимчук).
  • Марюс Бурокас «Я би їхав автобусом полум'я». Пер. з литовської Любов Якимчук. — ШО — 2016 — № 1 — С. 41–44

Джерела[ред.ред. код]

  • Інтерв'ю Андрія Шарого, Радио Свобода (Росія), 11 листопада 2015
  • Інтерв'ю Валентини Клименко, Elle Ukraine, листопад 2015
  • Интерв'ю Тетяни Кисельчук, Artmisto (Україна), 4 листопада 2015
  • Інтерв'ю Ірини Славінської, Українська правда (Україна), 26 серпня 2015
  • Рецензія Олега Коцарева на книгу «Абрикоси Донбасу», газета «День», № 164, 10 вересня 2015
  • Інтерв'ю Андрія Портнова, Historians (Україна), червень 2015
  • Interview by Lina Kalmteg, Svenska Dagbladed (Sweden), Dec 2014
  • Із циклу «Розкладання» у журналі «Шо», листопад 2014
  • Поема «Абрикоси Донбасу», журнал «ШО», червень 2013
  • Інтерв'ю про «Жінку, дим і небезпечні предмети», арт-журнал AZH[13], вересень 2009
  • ЛітАкцент (літературна критика Л.Якимчук, авторська сторінка)
  • Літературний подкаст «кабі.net» з Любою Якимчук, 4 квітня 2009 (розмова в «Кабінеті» з Л.Якимчук)
  • Вірші на «Буквоїді»
  • Оксана Чиста. Про літературу з Любов'ю // Голос України — 2009 — № 129 (стаття про авторську передачу Л.Якимчук «Літературна кав'ярня» на радіо «Культура» (Національна радіокомпанія України))
  • Ю. І. Садловський. Словник футуризму. — Тернопіль: Навчальна книга — Богдан, 2013

Примітки[ред.ред. код]