Яків Стрепа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яків Стрепа
Jakub Strzemię (Jakub Strepa).JPG
Ім'я при народженні пол. Jakub Strzemię (Strepa) herbu Strzemię
Народився 1340(1340)
Краків, Королівство Польське
Помер 20 жовтня 1409(1409-10-20)
Львів, Львівська земля, Руське воєводство, Королівство Польське
Діяльність католицький священик
Посада галицько-львівський архієпископ РКЦ
Конфесія католик
Герб

Герб «Стремено»

Яків (Якуб) Стрепа (Стшемє; пол. Jakub Strzemię (Strepa) herbu Strzemię; 1340, Краків — 21 жовтня 1409, Львів) — польський релігійний діяч, Галицько-львівський латинський архієпископ1391/1392 року), францисканець, блаженний Католицької церкви.

Біографія[ред. | ред. код]

Яків з шляхетного роду Стрепа, народився близько 1340 року на землях Краківської архидієцезїї. Юнаком вступив до Ордену Францисканців, де згодом його відправили навчатися до Риму. Після повернення з Риму став настоятелем краківського монастиря, а згодом — монастиря у Львові. 28 січня 1392 року консекрований Мацеєм — єпископом Перемиським на єпископа галицького у церкві в Тарнові[1].

Будучи єпископом, відзначався ревністю в організації та зміцненні єпархії. Розвинув культ Пресвятих Дарів через розміщення в міських храмах дарохранительниць, запровадження адорації виставлених Пресвятих Дарів і євхаристійної процесії.

В щоденному житті блаженний відзначався простотою і францисканською вбогістю. До кінця свого життя не перестав носити сутану францисканців. Мурований маєток в центрі Львова, який йому подарував король Владислав II Ягайло, передав на потреби дієцезії, а сам оселився у скромному дерев'яному будиночку. Сам особисто навчав правд віри і катехизував, але більше всього турбувався про здобуття дітей для Небесного Царства. Його відданість цій справі спричинилася до надання йому титулу «Приятеля дітей».

Відзначався блаженний Яків і особливим культом до Пресвятої Діви Марії, з нагоди різних проявів її культу встановлював відпусти. Хроніки передають, що з'явилася йому Божа Матір з Дитятком Ісусом на руках. Коли переживав нелегкий час, закликав: «Будь мені Матір'ю!», а у відповідь почув слова: «Маєш Матір і її Сина», — і побачив ті Святі Постаті. Сцену цього з'явлення Блаженний помістив на архієпископській печатці, як свій герб.

1403 року проживав у Львові. 15 лютого уклав з магістратом угоду, за якою взамін власного будинку (єпископської резиденції) отримував міський біля монастир францисканців, який стояв на розі.[2]

Був вразливий до потреб бідних і хворих, тому свої єпископські доходи призначив на потреби шпиталю Святого Духа та на притулок для бідних і паломників. Хотів перенести столицю єпископства з Галича до Львова, тому почав будувати у Львові катедру (кафедральний собор), який освячено у 1404 році. За рік до смерті відмовився від участі у «схизматицькому» соборі в Пізі, чим проявив себе як вірний син Католицької Церкви.

Помер 20 жовтня 1409 року. В заповіті написав, що хоче бути похованим у францисканському монастирі Святого Хреста у Львові (існував пам'ятний надгробок з епітафією). Після ексгумації тіла, похованого біля захристя, було виявлено його нетлінність (твердження, можливо, суперечливе)[1].

Вшанування[ред. | ред. код]

  • 1619 р. мощі блаженного Якова Стрепи перенесено з монастирської каплиці до нового гробу в храмі, де почали відбуватися чудеса. Чудеса відбувалися не тільки при гробі: коли його єпископською митрою торкалися страждаючих від болю голови — біль проходив. Блаженний Яків Стрепа з'являвся також тим, хто потребував допомоги в несподіваних ситуаціях; з'явився над палаючим Львовом і врятував монастир францисканців від пожежі. Монахи назвали його Провісником миру серед ворогуючих.
  • 11 вересня 1790 р. внаслідок численних чудес папа Пій VI оголосив його блаженним.
  • 1910 р. папа Пій X проголосив блаженного Якова покровителем львівської дієцезії разом зі святим Антонієм Падуанським — покровителем провінції ордену францисканців.
  • Вулиця у Львові (тепер Менделєєва).

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Niesiecki K. Korona polska… — T. . — S. 228.
  2. Zubryćkyj D. Kronika miasta Lwowa… — S. 64—65.

Джерела та посилання[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]