Як дикий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Як дикий
Bos mutus.JPG
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Інфраклас: Плацентарні (Eutheria)
Надряд: Китопарнокопитні (Cetartiodactyla)
Ряд: Оленеподібні (Cerviformes)
Підряд: Жуйні (Ruminantia)
Родина: Бикові (Bovidae)
Рід: Бик (Bos)
Вид: Як дикий
Біноміальна назва
Bos mutus
Przewalski, 1883
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Bos mutus
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Bos mutus
IUCN logo.svg МСОП: 2892

Як дикий (Bos mutus) — парнокопитний ссавець з роду биків родини Бикових. Предок домашнього яка (Bos grunniens). Назва тварини походить від тиб. གཡག་ (g.yag), що означає «самець яка».

Батьківщина яка — Тибет. Експлуатується як в'ючна і м'ясна тварина. У районах розведення вживається також молоко яка.

Дикі яки не виносять місць, освоєних людьми, і тому швидко зникають — зараз вони вціліли лише у високогірних районах Тибету на відмітках 4300-4600 м над р. м. взимку і до 6100 м над р. м. влітку. Станом на 2016 рік чисельність у природі оцінюють в 10 тис. дорослих особин.[1]

Як добре адаптований до умов високогір'я. Він має великі легені й серце в порівнянні з биками низинних районів. Кров яка здатна переносити більше кисню[2] завдяки присутності в ній значної частки фетального гемоглобіну протягом усього життя[3]. Зворотною стороною є погана переносимість низьких висот[4] і перегрів при температурах вище 15 °C. Серед інших пристосувань до низької температури — підшкірний шар жиру і практично повна відсутність потових залоз[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Buzzard, P. & Berger, J. 2016. Bos mutus. The IUCN Red List of Threatened Species 2016: e.T2892A101293528. http://dx.doi.org/10.2305/IUCN.UK.2016-2.RLTS.T2892A101293528.en. Downloaded on 26 September 2017.
  2. а б Wiener, Gerald; Jianlin, Han; Ruijun, Long. (2003). 4 The Yak in Relation to Its Environment. The Yak, Second Edition (en). Bangkok: Regional Office for Asia and the Pacific Food and Agriculture Organization of the United Nations. ISBN 92-5-104965-3. Процитовано 2008-08-08. 
  3. Sarkar, M. et al. (1999). Fetal haemoglobin in pregnant yaks (Poephagus grunniens L.). Veterinary Journal 158 (1): 68–70. doi:10.1053/tvjl.1999.0361. 
  4. Yak, Animal genetics training resources version II: Breed Information. Adopted from: Bonnemaire, J. «Yak». In: Mason, Ian L. (ed). (1984). Evolution of Domesticated Animals. London: Longman, pp. 39-45. ISBN 0-582-46046-8. Accessed 8 August 2008.