Ян Кохановський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ян Кохановський
Jan Kochanowski.png
Народився 1530[1]
Sycyna Północna[d]
Помер 22 серпня 1584(1584-08-22)[1]
Люблін[2]
Громадянство/підданство Корона Королівства Польського
Національність Поляки
Проживання Czarnolas[d]
Діяльність мовознавець, поет, письменник, перекладач і драматург
Alma mater Кенігсберзький університет
Падуанський університет
Яґеллонський університет
Студент у Francis Robortello[d]
Посада Пробст, Войський і Royal Secretary[d]
Конфесія католицтво
Батько Piotr Kochanowski[d]
Матір Anna Białaczowska[d]
Родичі Piotr Kochanowski[d] і Q11724841?
Брати, сестри Kasper Kochanowski[d], Mikołaj Kochanowski[d] і Andrzej Kochanowski[d]
У шлюбі з Dorota Podlodowska[d]
Діти Urszula Kochanowska[d], Hanna Kochanowska[d] і Jan Kochanowski[d]

s: Роботи у Вікіджерелах

q: Висловлювання у Вікіцитатах

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Ян Кохановський (пол. Jan Kochanowski); *6 червня 1530(15300606), Сицина поблизу Радома — †22 серпня 1584, Люблін) — польський поет і драматург епохи Відродження.

Біографія[ред.ред. код]

Походить з шляхетської родини, батько Пьотр Кохановський (1485—1547) був суддею в Сандомирі. Син від другого шлюбу батька з Анною з Бялачова гербу Одровонж. Мати Анна була освіченою жінкою і мала літературний хист який передався і її дітям. В сім'ї Кохановського було 12 дітей – 7 синів та 5 дочок і багато хто з них якимсь чином проявили себе у літературі. З 1544 року навчався в Краківській академії, потім з 1551 по 1552 у Кенігсберзькому університеті — одному із центрів європейської протестантської думки та з середини 1552 року у Падуанському університеті, який у той час був осередком гуманістичної культури і в якому здобували освіту багато діячів польського Відродження. Тут Кохановський вивчив давньогрецьку мову, літературу італійського Відродження і сам написав латиномовний цикл поетичних послань, од, фрашок, любовних пісень та елегій, значна частина яких присвячена темі кохання до Лідії, котрої, як гадають, насправді не існувало і котра була навмисно вигадана Кохановським як об'єкт для поетичного оспівування.

Герб Корвин

В Італії писав невеликі твори латиною. В 15551556 жив у Кенігсберзі, в 15561559 роках ще двічі їздив до Італії, де познайомився із вченими Яном Замойським, Станіславом Фогельведером, Лукашем Гурницьким та іншими. Через Францію та Німеччину повернувся до Польщі. . Повертаючись до Польщі, він ненадовго зупинився у Парижі, де зустрівся з одним із найбільших французьких поетів того часу — П'єром де Ронсаром, главою поетичної школи «Плеяда». Поети цієї школи прагнули підняти авторитет національної культури і з цією метою писали свої твори не латиною, а рідною мовою. Під їхнім впливом Кохановський створив свій перший вірш польською мовою «Czego chcesz od nas, Panie…» , який одразу зробив його популярним у Польщі. З цього часу латина відійшла у його поетичній творчості на другий план, і свої твори він почав писати переважно польською мовою. Жив при дворах вельмож. За сприяння канцлера Петра Мишковського був наближений до двору короля Сигізмунда II Августа і в 1564 році був призначений королівським секретарем. Після смерті Сигізмунда II Августа був прихильником Генріха Валуа і після його втечі з Польщі віддалився від двору.

Більшу частину 1569 року Кохановський провів у Любліні, де брав участь у роботі Вального сейму.

5 квітня 1573 року вірогідно перебував у Варшаві на церемонії урочистого відкриття першого мосту через річку Вісла, а 15 травня взяв участь у виборах Генріха Валуа.

У 1574 році облаштувався в успадкованому від батька маєткові Чарноляс, де вів життя поміщика. На жаль у Чарнолясі родину Кохановського спіткало нещастя – у 1577 році помирає старший брат Яна, Каспер, а у 1579 році поет втрачає свою трирічну донечку Урсулку. Помер раптово (хвороба серця) у Любліні у 1584 році, був похований в парафіяльному костелі у Зволені (місто неподалік від Чарноляса). В храмі зберігся його пізньоренесансовий надгробок з початку 17 ст.[3] У селі, де Кохановський провів останні десять років життя, діє Музей Яна Кохановського.

Творчість[ред.ред. код]

Музей Яна Кохановського
Надгробки родини Кохановских

Ранні твори (елегії та епіграми), зібрані; опубліковані в кінці життя в томах «Lyricorum libellus» (1580) і «Elegiarum libri III», писав латинською мовою. До латини звертався і пізніше, коли писав оди та інші віршовані твори «на випадок».

Велику роль в утвердженні рідної мови в польській поезії зіграли його різноманітні в жанровому відношенні твори польською мовою. До них відносяться поеми «Zgoda» («Згода», написана в 15621563, видана в 1564), «Satyr albo Dziki mąż» («Сатир», 1564), «Proporzec albo Hołd pruski» («Прапор», 1569 видана в 1587) та інші. Для розвитку літературної мови і віршової техніки велике значення мали переклади псалмів Давида («Psałterz Dawidów», 1578).

На смерть дочки написав «Treny» («Трени», видана 1580) — циклічну поему, яка складається з дев'ятнадцяти надгробних плачів. Короткі вірші, переважно жартівливого, іноді фривольного і моралізаторської-філософського змісту, увійшли до зібрання «Fraszki» («Фрашки», кн. 1-3, видані 1584). Із трьохсот фрашок, написаних Кохановським, близько п'ятдесяти є вільним перекладом або переробкою творів античних і західноєвропейських поетів.

Ліричні вірші, написані після 1570 року, увійшли до посмертної збірки «Pieśni Jana Kochanowskiego. Księgi dwoje» «Пісні» (кн. 1-2, видані 15851586). Частину віршів було включено у розділ «Pieśni kilka» у томі «Fragmenta albo Pozostałe pisma» (1590). Провідне місце у цьому циклі віршів займає любовна, а також громадянська тематика.

Автор героїко-коміченої поеми «Szachy» («Шахи», видана 1564 або 1565), трагедії «Odprawa posłów greckich» («Відмова грецьким послам», 1578). Це — написана білим віршем трагедія, в основу якої покладено зміст однієї із пісень гомерівської «Іліади», а саме — сцену прибуття у Трою грецьких посланців, які вимагають від Паріса повернути викрадену ним Єлену. «Відмова грецьким послам» стала одним із перших польських зразків світської драми у польській літературі.

Українські переклади[ред.ред. код]

Українською твори Яна Кохановського перекладали Петро Тимочко, Дмитро Білоус, Анатолій Глущак.

Вшанування[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б data.bnf.fr: open data platform, платформа відкритих даних, платформа открытых данных, plateforme de données ouvertes, piattaforma di dati aperti, Opendata-Plattform, otevřená data platforma, åben-data-platform, տվյալների բաց շտեմարան, platforma za odprte podatke, plataforma de datos abierta, plataforma de dados aberta, платформа адкрытых дадзеных, платформа на отворените данни, platforma otwartych danych, ашық деректер платформасы, ачык маалыматтарды платформа, açıq data platforma, ochiq ma'lumotlar platforma, açık verilerin platformu, платформа отвореног података, platforma otvorenih podataka, platforma otvorenog podataka, platforma otvorených údajov, πλατφόρμα ανοικτών δεδομένων, platformu atklātā datu, platforma atvira duomenų, platvormi avatud andmete, avoimen datan foorumi, nyílt adatok platformja, პლატფორმა ღია მონაცემები, платформа за отворени податоци, нээлттэй мэдээллийн тавцан, platformă de date deschise, platformo de malferma datumoj — 2011.
  2. Кохановский Ян // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  3. Tadeusz Ulewicz. Kochanowski Jan, w poezjach łacińskich Joannes Cochanovius, h. Korwin (Corvinus), (1530—1584)… S. 187
  4. Orłowicz M. Ilustrowany przewodnik po Lwowie z planem miasta // Wydanie drugie.— Lwów-Warszawa: Ksiąźnica Atlas, 1925. — 276 s.— mapa. (пол.)

Література[ред.ред. код]

  • Czesław Miłosz. The History of Polish Literature, 2nd edition.— Berkeley: University of California Press, 1983.— pp. 60-80.
  • Janusz Pelc. Kochanowski. Szczyt renesansu w literaturze polskiej. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2001.— ISBN 83-01-13133-0.
  • Jerzy Ziomek. Renesans.— Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 1999. ISBN 83-01-11766-4.
  • Tadeusz Ulewicz. Kochanowski Jan, w poezjach łacińskich Joannes Cochanovius, h. Korwin (Corvinus), (1530—1584) / // Polski Słownik Biograficzny: Wrocław — Warszawa — Kraków, 1967.- Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk. — Tom XIII/2, zeszyt 57. s. 161—320 (пол.) S. 185—190

Посилання[ред.ред. код]