Ґеорґ Томас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ґеорґ Томас
Народження 20 лютого 1890(1890-02-20)
Форст, Бранденбург, Німеччина
Смерть 29 грудня 1946(1946-12-29)[1] (56 років)
Франкфурт-на-Майні, Дармштадт, Гессен, Американська зона окупації Німеччини, Німеччина
Країна  Німеччина
Звання  генерал від інфантерії
Командування ОКВ
Війни / битви Перша світова війна і Друга світова війна
Нагороди
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Хрест «За заслуги у війні» (Саксен-Мейнінген)
Хрест «За заслуги у війні» (Саксен-Мейнінген)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Хрест «За військові заслуги» (Австро-Угорщина)
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
Лицарський хрест ордена дому Гогенцоллернів з мечами на військовій стрічці
За поранення (нагрудний знак)
За поранення (нагрудний знак)
Сілезький Орел 2-го ступеня
Сілезький Орел 2-го ступеня
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Командорський хрест 2-го класу ордена дому Саксен-Ернестіне
Командорський хрест 2-го класу ордена дому Саксен-Ернестіне
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті»
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 1-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Застібка до Залізного хреста 2-го класу
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Великий хрест ордена Заслуг (Угорщина)
Великий хрест ордена Заслуг (Угорщина)
CMNS: Ґеорґ Томас у Вікісховищі

Георг Томас (нім. Georg Thomas 20 лютого 1890(18900220) , Форст, провінція Бранденбург, Німецька імперія — 29 жовтня 1946, Франкфурт-на-Майні, ФРН) — генерал піхоти, один з керівників військової економіки Німеччини.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 20 лютого 1890 року.

1 вересня 1908 року вступив до імперської армії.

У 1910 році проведений в лейтенанти, служив у 63-му піхотному полку.

У період Першої світової війни служив офіцером штабу в декількох піхотних полках, отримав поранення.

Закінчив війну у званні капітана, був нагороджений Залізними хрестами 2-го і 1-го класу, орденом Pour le Merite, королівським орденом Будинку Гогенцоллернів за військові заслуги.

Після демобілізації армії залишився служити в Рейхсвері, у штабі 4-ї піхотної дивізії, дислокованої в Дрездені.

З 1928 року — офіцер, з 1930 року — начальник штабу артилерійсько-технічного постачання армії.

Вважав економічну підготовку війни не менш важливою, ніж підготовку військ.

1 листопада 1934 року призначений керівником Економічної групи в складі Військового управління Військового міністерства, яка 1 січня 1935 була перетворена в Економічний штаб Вермахту.

1 січня 1938 року отримав звання генерал-майора, а згодом — посаду начальника економічного управління Верховного командування збройними силами Німеччини.

Важко сприйняв відсторонення від командування генерал-полковника Вернера фон Фріча, вороже ставився до агресивних планів нацистів.

14 серпня 1939 року представив Вільгельму Кейтелю докладну доповідь, проаналізувавши ступінь готовності економіки Третього рейху до війни і зробивши висновок про те, що Німеччина не здатна провести швидкоплинну війну і виграти в протистоянні провідним європейським державам. Гітлер, ознайомившись із доповіддю Томаса, проігнорував застереження, заявивши, що союзником Німеччини в майбутній війні буде Радянський Союз.

Після початку Другої світової війни, маючи намір врятувати країну від поразки шляхом усунення від влади Гітлера, шукав однодумців у командуванні Вермахту, однак припинив свої спроби, коли головнокомандувач сухопутними військами Вальтер фон Браухіч повідомив про його настрої начальника Абверу адмірала Вільгельма Канаріса і Томас ледве уникнув арешту.

Продовжуючи очолювати економічне управління і вирішувати завдання економічного забезпечення першого періоду війни, Томас домігся певних успіхів. За ці заслуги 1 січня 1940 року йому було присвоєно звання генерал-лейтенанта, а 1 серпня 1940 року — генерала від інфантерії.

Після початку Операції «Барбаросса» Томас неодноразово бував з інспекційними поїздками на Східному фронті, після чого заявив Вальтеру фон Браухічу про неприпустимість потурання масовим убивствам мирного населення, що відбуваються на окупованих територіях військовослужбовцями Вермахту і військ СС, на що генерал-фельдмаршал відповів, що обов'язок німецького солдата — підкорятися фюреру.

З 6 травня по 20 листопада 1942 року очолював Управління озброєнь і військової промисловості Імперського міністерства озброєнь і був членом Ради озброєнь — консультативно-координуючого органу при міністерстві, де займався питаннями економічної експлуатації окупованих територій.

Продовжуючи обіймати високу посаду у верховному командуванні, Томас не залишав наміри усунути фюрера від керівництва країною і збройними силами і підтримував стосунки з генералами, які готували змову проти Гітлера.

Змова 20 липня[ред. | ред. код]

При розслідуванні невдалого замаху 20 липня 1944 року були виявлені документи, які вказували на його зв'язок з деякими зі змовників.

11 жовтня 1944 року Томас був відсторонений від посади і заарештований гестапо.

Хоча прямих доказів участі керівника військової економіки рейху у змові не було, він був відправлений до концтабору Флоссенбюрг, 20 квітня 1945 року переведений у Дахау, а звідти — до табору в Південному Тіролі.

Після звільнення табору американськими військами 5 травня 1945 року Ґеорґ Томас, здоров'я якого було серйозно підірване, провів решту життя у Франкфурті-на-Майні, де помер 29 жовтня 1946 року.

Звання[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]