Грета Гарбо
Грета Гарбо | ||||||
---|---|---|---|---|---|---|
англ. Greta Garbo | ||||||
Грета Гарбо у фільмі «Натхнення» (1931) | ||||||
Ім'я при народженні | Грета-Ловіза Густафсон | |||||
Народилася | 18 вересня 1905 Стокгольм, Швеція | |||||
Померла | 15 квітня 1990 (84 роки) Нью-Йорк, США | |||||
Поховання | Скугсчиркогорден[4][5] | |||||
Національність | шведка | |||||
Громадянство | Швеція, США | |||||
Релігія | лютеранство | |||||
Діяльність | Актриса | |||||
Alma mater | Dramatens elevskolad (1924) | |||||
Роки діяльності | 1920—1941 | |||||
Батьки | Karl Alfred Gustafssond[6] Anna Lovisa Johansdotterd[6] | |||||
Брати / сестри | Sven Gustafssond і Alva Garbod | |||||
IMDb | nm0001256 | |||||
Автограф | ||||||
Нагороди та премії | ||||||
| ||||||
| ||||||
Грета Гарбо у Вікісховищі | ||||||
Висловлювання у Вікіцитатах | ||||||
Гре́та Га́рбо (англ. Greta Garbo, до шлюбу Грета-Ловіза Густафсон, швед. Greta Lovisa Gustafsson; 18 вересня 1905 — 15 квітня 1990) — шведська та американська акторка, популярна в епоху німого кіно й «золотої доби» Голлівуда. У 1950 році визнана найбільшою зіркою німого кіно XX століття. Вважається однією з найбільших і найзагадковіших зірок Голлівуду. У 1955 році відзначена почесною премією Оскар. У 1999 році зайняла 5 місце в рейтингу найвидатніших кінозірок за версією Американського інституту кіномистецтва. Розвинула амплуа загадкових, фатальних жінок, ведучи надзвичайно замкнутий спосіб життя: повністю відмовлялася від реклами й спілкування з пресою і фанами.
Народилася 18 вересня 1905 року в Стокгольмі (Швеція) в бідній родині. У 1918 році батько помер від туберкульозу, і Греті довелося кинути школу й шукати заробіток.
Спочатку Грета влаштувалася прибиральницею в перукарні, служила в банку, потім продавчинею у великому універмазі «Паб». Тут отримала пропозицію спробувати себе моделлю реклами. Дебютувала у 1921 році в ролику «Як не треба одягатися», після чого запрошена демонструвати купальники; потім були ще кілька ролей у рекламі та короткометражних комедіях.
За одну з ролей отримала стипендію на навчання в студії «Драматен» при Королівському стокгольмському театрі драми.
У 1922 році отримала роль у картині «Петер-волоцюга» комедійного режисера Еріка Патчера. Того ж року вступила в школу драматичного мистецтва при Королівському драматичному театрі Стокгольма, де познайомилася з режисером Моріцем Стіллером, який придумав псевдонім Грета Гарбо на основі імені популярної в той час норвезької акторки Еріки Дарбі.
У 1924 році Гарбо зіграла Елізабет Дону у фільмі Стіллера за романом Сельми Лагерлеф «Сага про Єсту Берлінґа». Наступну, третю драматичну свою роль, Гарбо виконала у стрічці класика німецького німого кіно Георга Пабста «Безрадісний провулок» (1925). Ця робота миттєво ввела її до числа найбільших кінозірок Європи.
У 1925 році до Моріца Стіллера надійшло запрошення до Голлівуду, і він домігся другого контракту для Гарбо. У Голлівуді Гарбо знялася у двох фільмах «Потік» (1926) і «Спокусниця» (1926). Фільми пройшли успішно, і Гарбо отримала п'ятирічний контракт. Знімалася в кількох фільмах щорічно: «Плоть і диявол» (1927), «Кохання» (1927, екранізація «Анни Кареніної»), «Божественна жінка» (1928) тощо. Останнім німим фільмом Гарбо став «Поцілунок» (1929).
З настанням ери звукового кінематографу всі чекали, як же заговорить «скандинавський сфінкс» (так називали Гарбо критики). Дебютом Гарбо у звуковому кіно став фільм «Анна Крісті», за яким були «Роман» (1930 рік), «Натхнення» (1931 рік), «Сюзанна Ленокс: її падіння і піднесення» (1931 рік), «Мата Харі» (1931 рік), «Гранд Готель» (1932 рік), «Якою ти мене бажаєш» (1932 рік).
Усього Грета Гарбо зіграла в 10 німих і в 14 звукових фільмах.
Фільм «Гранд-Готель» у 1932 році удостоєний премії «Оскар». Потім протягом деякого часу Гарбо не знімалася через конфлікт щодо умов її контракту. Врешті-решт керівництво MGM поступилося й склало новий контракт, який представляв Гарбо виключні права.
У середині 1930-х Гарбо зіграла три цікаві для неї ролі: королеву Христину (1933), Анну Кареніну (1935) та Маргариту Готьє (у фільмі «Камелії» або «Дама з камеліями», 1936).
У 1938 році Грета Гарбо вперше знялася у комедійному амплуа у стрічці «Ніночка». Після провалу останнього свого фільму «Дволика жінка» (1941) акторка назавжди залишила кіно.
У 1951 році Грета Гарбо прийняла американське громадянство.
У 1954 році отримала спеціальну премію «Оскар» за видатний внесок у розвиток кіномистецтва.
Грета Гарбо майже півстоліття прожила відлюдницею в Нью-Йорку в апартаментах на Мангеттені під ім'ям міс Гаррієтт Браун. На вулиці вона з'являлася тільки в темних окулярах, з репортерами та журналістами не спілкувалася. Її коло спілкування становили лише обрані: Черчилль, Ротшильд, Онассіс, члени шведської королівської родини. Усі пропозиції знову повернутися на екран Гарбо відкидала.
У 1970-ті роки стало відомо, що велика частина торгівельного центру на Родео-Драйв у Беверлі-Гіллз належить Гарбо. Крім того, вона володіла будинками в Нью-Йорку і в Швеції, а також унікальною колекцією живопису. Її фінансовими консультантами були найбільші фінансисти Америки.
Грета Гарбо померла 15 квітня 1990 року. Всі багатомільйонні статки залишила своїй племінниці Грей Райнсфілд і заповідала поховати себе в рідному Стокгольмі. Безліч юридичних складнощів призвели до того, що урна з її прахом дев'ять років зберігалася в похоронній конторі в Нью-Йорку. І тільки влітку 2000 року урну перевезли до Стокгольма, щоб віддати землі на цвинтарі Скугсчюркогорден у колі нечисленних близьких друзів.
- 1920 Herr och fru Stockholm / Пан і пані Стокгольм
- 1921 Konsum Stockholm Promo
- 1921 En Lyckoriddare — Дівчина
- 1922 Karlekens ogon — епізодична роль
- 1922 Петер-бурлака — Грета
- 1924 Сага про Єсту Берлінґа — Елізабет Дона
- 1925 Безрадісний провулок — Грета Рамфорт
- 1926 Потік — Леонора Морено
- 1926 Спокусниця — Єлена
- 1926 Плоть і диявол — Фелісітас
- 1927 Любов — Анна Кареніна
- 1928 Божественна жінка — Маріанна
- 1928 Таємнича леді — Таня Федорова
- 1928 Жінка справи — Діана Меррік Фернесс
- 1929 Дикі орхідеї — Ліллі Стерлінг
- 1929 Єдиний стандарт — Арден Стюарт Х'юлетт
- 1929 Поцілунок — Ірен Гуаррі
- 1930 Анна Крісті — Анна Крісті
- 1930 Роман — Мадам Рита Кавалліні
- 1931 Натхнення — Івонна Вальбрет
- 1931 С'юзан Ленокс: Падіння й зліт — С'юзан Ленокс
- 1931 Мата Харі — Мата Харі
- 1932 Гранд-готель — Грузинська
- 1932 Ви бажаєте мене — Зара
- 1933 Королева Крістіна — Королева Крістіна
- 1934 Розмальована вуаль — Кетрин Фейн
- 1935 Анна Кареніна — Анна Кареніна
- 1936 Дама з камеліями — Маргарита Готьє
- 1937 Підкорення — Графиня Марія Валевска
- 1939 Ніночка — Ніна Іванівна Якушова (Ніночка)
- 1941 Дволика жінка — Карин Борг Блейк
- У 1953 Гарбо купила семикімнатні апартаменти в Мангеттені (Нью-Йорк) і жила там до кінця життя (450 East 52nd Street)
- 23 вересня 2005, на честь 100-річчя з дня народження Гарбо, випущено поштову марку з її зображенням
- Гарбо жодного разу не брала шлюбу. У 1927 році втекла з-під вінця, передумавши одружуватись із Джоном Гілбертом.
- Журнал Premiere помістив Гарбо на восьме місце в списку найбільших кінозірок всіх часів. Вона також присутня на п'ятому місці в рейтингу легенд кіноекрану за версією Американського інституту кіно.
- Гарбо планувала повернутися в кіно після закінчення Другої світової війни, але цьому наміру не судилося здійснитися.
- За винятком тих років, коли кар'єра Гарбо тільки починалася, вона ніколи не давала інтерв'ю, автографів, не була присутня на прем'єрах своїх фільмів і не відповідала на листи шанувальників і шанувальниць.
- Якщо під час зйомок акторці щось не подобалося, Гарбо було досить натякнути на повернення до Швеції, і її бажання виконувалися.
- Гарбо відчувала неприязнь до актора Кларка Гейбла, і це почуття було взаємним — вона вважала гру актора незграбною, а Гейбл у відповідь називав Гарбо снобкою.
- До дебютного альбому «Cendres de lune» французької співачки Мілен Фармер увійшла пісня «Greta», присвячена Гарбо. У музичних програшах пісні звучить голос Гарбо, взятий з різних уривків фільмів, у яких вона грала.
- Гарбо згадувалася в п'єсі Жана Кокто «Священні чудовиська». Так герой назвав дівчину, яка мріяла зніматися в кіно.
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Archives Directory for the History of Collecting in America — Колекція Фріка.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #118537571 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ https://www.svenskagravar.se/gravsatt/37c9c2b0-4020-41d9-b351-46ea79ed5c1c — Svenskagravar.se.
- ↑ Find a Grave — 1996.
- ↑ а б Katarina kyrkoarkiv, Födelse- och dopböcker, SE/SSA/0009/C I/38 (1905), bildid: 00006820_00152 — С. 118.
- Грета Гарбо. Биографическая справка [Архівовано 19 вересня 2010 у Wayback Machine.] (рос.)
- Гарбо, Грета. Вебсайт Великої української енциклопедії (укр.).
- Грета Гарбо на сайті IMDb (англ.)
- [1] [недоступне посилання з травня 2022]
- Greta-garbo.de [Архівовано 22 вересня 2008 у Wayback Machine.] (нім.)
- Народились 18 вересня
- Народились 1905
- Померли 15 квітня
- Померли 1990
- Поховані на Лісовому цвинтарі в Стокгольмі
- Командори Великого хреста ордена Полярної зірки
- Уродженці Стокгольма
- Померли в Нью-Йорку
- Шведські акторки
- Акторки США
- Акторки німого кіно
- Лауреати почесної премії «Оскар»
- ЛГБТ-акторки
- Люди на банкнотах
- Люди на марках
- Голлівудська алея слави
- Померли від пневмонії
- Шведські емігранти до США
- Натуралізовані громадяни США
- Нагороджені медаллю Ілліс кворум