1-ша російська національна бригада СС «Дружина»

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Російський колабораціонізм
Друга світова війна
Основні поняття

Колабораціонізм у Другій світовій війні Російський визвольний рух

Ідеологія

Непримиримість Антикомунізм Пораженство

Історія

Громадянська війна в Росії Біла еміграція Колективізація в СРСР Червоний терор Сталінські репресії Друга світова війна Операція «Барбаросса» Смоленська декларація Празький маніфест Комітет визволення народів Росії «Квітневий вітер» Празьке повстання (Символіка антирадянських російських національних формувань Другої світової війни Репатріація (Видача козаків у Лієнці Операція «Кілгол»)

Персоналії

А.Власов В.Малишкін К.Воскобойник Б.Камінський П.Краснов А.Шкуро К.Кроміаді С.Буняченко Г.Звєрєв М.Шаповалов В. Мальцев Б.Штейфон А.Туркул Т.Доманов Ф.Трухін М.Меандров В.Штрик-Штрікфельдт С.Клич Ґерай В.Гіль С.Павлов В.Баєрський М. Козін

Збройні формування

РОА 29-та гренадерська дивізія СС «РОНА» (1-ша російська) Козачий Стан Окремий козачий корпус Російська допоміжна поліція ВПС КОНР 15-й козачий кавалерійський корпус СС 30-та гренадерська дивізія СС (2-га російська) 30-та гренадерська дивізія СС (1-ша білоруська) Дивізія «Руссланд» Російський корпус Гіві Бойовий союз російських націоналістів 1-ша російська національна бригада СС «Дружина» Російська національна народна армія Російський Добровольчий Полк «Варяг» Російський загін 9-ї армії вермахту Організація «Цепелін» Російські військові загони Маньчжурської імператорської армії Загін Миколи Козина Політичний Центр боротьби з більшовизмом

Колабораційні утворення

Локотська республіка Республіка Зуєва

Організації

Національно-трудовий союз Всеросійська національна партія Всеросійська фашистська організація Російська Трудова Народна Партія Російська фашистська партія Російська загально-військова спілка Народна соціалістична партія Росії Національна Організація Російської Молоді Народно-трудовий союз російських солідаристів Союз російської молоді Союз боротьби проти більшовизму Комітет визволення народів Росії


1-ша російська національна бригада СС «Дружина» (відома також як 1-й Російський національний загін СС) — російське національне військове формування у складі Ваффен-СС.

Створення[ред. | ред. код]

Навесні 1942 р., паралельно з формуванням РОНА, за сприянням СД (служба безпеки Рейху) виникла організація під кодовою назвою «Цепелін», яка займалася добором російських добровольців у таборах військовополонених для агентурної роботи в радянському тилу. «Цепелін» займалася збором інформації та політичною агітацією радянського населення. Добровольці повинні були діяти від імені спеціально створеної політичної організації — Бойового Союзу Російських Націоналістів (БСРН), який був створений у квітні 1942 р. у таборі військовополонених в місті Сувалки. Очолив БСРН та створений загін колишній начальник штабу 229-ї стрілецької дивізії Червоної Армії підполковник Володимир Володимирович Гіль, який взяв собі псевдонім «Родіонов».

Щоб якось використати добровольців до відправлення за лінію фронту й перевірити їх надійність, із членів БСРН був сформований 1-й Російський національний загін СС або «Дружина». Завданням загону була охоронна служба на окупованій німцями території та боротьба з партизанами. Готувався загін і на випадок бойових дій на фронті. Загін складався з трьох рот, всього близько 500 осіб. До складу 1-ї роти входили виключно колишні командири РККА, вона була резервною й готувала кадри для нових загонів. Всьому особовому складу було видане нове чеське обмундирування та озброєння. Після доказу надійності «Дружини» в боях проти польських партизанів у районі Любліна, вона була відправлена на окуповану німцями територію.

У грудні 1942 у районі Любліна було сформовано 2-й Російський національний загін СС кількістю 300 осіб під командуванням колишнього майора НКВС Блажевича.

Об'єднання загонів[ред. | ред. код]

У березні 1943 р. обидва загони були об'єднані під керівництвом Гіль-Родіонова в 1-й Російський національний полк СС.[1] Поповнений за рахунок військовополонених росіян, полк нараховував 1500 осіб і складався з трьох стрілецьких та одного навчального батальйону, артилерійського дивізіону, транспортної роти й авіазагону.

Припускалося, що першою частиною РОА, безпосередньо підпорядкованої генералові Власову, стане 1-й Російський національний полк СС, про що була домовленість із керівництвом СД. Але переговори з Гіль-Родіоновим зайшли в глухий кут. Тож вирішили: полку дати спокій, виділити з його складу навчальний батальйон та пропагандистську команду, щоб на їх основі сформувати Гвардійську бригаду РОА. За рахунок поповнень було сформовано стрілецький батальйон, господарчу роту, запасну офіцерську роту та команду пропагандистів — всього 650 чоловік. За літній сезон 1943 р. стрілецький батальйон Гвардійської бригади РОА тричі брав участь в антипартизанських операціях.

22 липня 1943 р. на військовому параді в Пскові під біло-синьо-червоним прапором маршувала зведена рота Гвардійської бригади РОА в ознаменування другої річниці початку визволення Росії від більшовиків.

Після переходу 150 осіб до партизанів бригада була розформована, а її залишки влилися в ряди Військово-повітряних Сил РОА. За 1-м Російським національним полком СС на території Білорусі була закріплена особлива зона з центром у містечку Лужки для самостійних дій проти партизанів. В околицях містечка було набране поповнення, яке дало змогу полку розгорнутися в 1-шу російську національну бригаду СС «Дружина» чисельністю 3000 осіб. Бригада брала участь у низці великих антипартизанських операцій у районі Бегомль-Лепель.

Спроби перейти на бік СРСР[ред. | ред. код]

Партизанська бригада Желєзняка встановила контакт з Гіль-Родіоновим, якому пообіцяли амністію, якщо його люди перейдуть на бік партизанів. Головною ж вимогою була видача радянській владі колишнього генерал-майора Червоної Армії Л. В. Богданова, керівника контррозвідки бригади «Дружина». Гіль-Родіонов пристав на ці пропозиції й 16 вересня 1943 р., повбивавши ненадійних офіцерів, атакував німецькі гарнізони. Приєднану до радянських партизанів бригаду СС «Дружина» (2200 осіб) було перейменовано в 1-у Антифашистську партизанську бригаду, а В. В. Гіль був викликаний до Сталіна, нагороджений орденом Червоної Зірки та поновлений в Радянській армії з присвоєнням чергового військового звання.

Повернувшися у Білорусь, Гіль вів з Каміньським переговори про перехід 29-ї дивізії СС (1-ї російської) на сторону радянських партизанів та перейменування 29-ї дивізії СС в 2-у Антифашистську партизанську бригаду. Каміньський на мирову зі Сталіним не пішов.

29-та дивізія СС (1-ша російська) взяла участь у великому наступі німців на партизанів у квітні–червні 1944 р. У ході цієї операції була практично повністю знищена 1-ша Антифашистська партизанська бригада, а її комбриг загинув.

Однострій[ред. | ред. код]

У 1943 році особовий склад полку, потім бригади під командуванням Гіль-Родіонова носив уніформу «загальних СС» — сірі кітелі з чорними петлицями та орлом на лівому рукаві, пілотки з «мертвою головою», коричневі сорочки з краваткою. Для командного складу були введені золотисті погони. Солдати та офіцери з'єднання носили нарукавну стрічку з написом «За Русь».

Джерела[ред. | ред. код]

  • Русские добровольцы вермахта. Альманах «Солдат». Выпускается Артемовским военно-историческим клубом «Ветеран»

для членов клуба Л3061575 от 03.04.98. Редактор: Киселев В. И.\\© «Солдат», 2000

Примітки[ред. | ред. код]


Посилання[ред. | ред. код]