11-та піхотна дивізія (Третій Рейх)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
11-та піхотна дивізія (Третій Рейх)
11. Infanterie-Division
Емблема 11-ї піхотної дивізії Вермахту
На службі1 жовтня 1934 — 8 травня 1945
КраїнаТретій Рейх Третій Рейх
НалежністьВермахт Вермахт
ВидСухопутні війська Німеччини Сухопутні війська
Рольпіхота
Чисельністьпіхотна дивізія
У складі1-й армійський корпус
31-ше командування особливого призначення
28-й армійський корпус
54-й армійський корпус
24-й армійський корпус
50-й армійський корпус
26-й армійський корпус
43-й армійський корпус
3-й танковий корпус СС
10-й армійський корпус
2-й армійський корпус
Гарнізон/ШтабАлленштайн
ПрізвиськаЧервона голова лося
(нім. «Roter Elchkopf»)
Війни/битвиДруга світова війна

Східний фронт

Західний фронт

Східний фронт

Командування
Визначні
командувачі
генерал від інфантерії Герберт фон Бекманн
генерал-лейтенант Гельмут Рейманн
Знаки розрізнення
Знак
розрізнення
(варіант)

Медіафайли на Вікісховищі

11-та піхотна дивізія (Третій Рейх) (нім. 11. Infanterie-Division) — піхотна дивізія Вермахту за часів Другої світової війни.

Історія

[ред. | ред. код]

11-та піхотна дивізія була створена 1 жовтня 1934 року під час 1-ї хвилі мобілізації в Алленштайні в 1-му військовому окрузі (нім. Wehrkreis I).

Райони бойових дій

[ред. | ред. код]

Командування

[ред. | ред. код]

Командири

[ред. | ред. код]

Нагороджені дивізії

[ред. | ред. код]
Нагороджені Сертифікатом Пошани Головнокомандувача Сухопутних військ для військових формувань Вермахту за збитий літак противника
Нагороджені дивізії[1]
Кавалери Нагрудного знаку ближнього бою в золоті 12
Кавалери Золотого Німецького Хреста 104
Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям 5
(№ 227 майор Еріх Клаве — 14.04.1943

№ 299 генерал-лейтенант
Зіґфрід Томашкі — 11.09.1943
№ 384 оберст Бото Колльберг — 08.02.1944
№ 672 генерал-лейтенант Гельмут Рейманн — 28.11.1944
№ 854 оберст Гайнц-Оскар Лебе — 29.04.1945)

Кавалери Лицарського хреста Залізного хреста[2] 43
(в тому числі, одне непідтверджене)
Кавалери Почесної відзнаки Сухопутних військ
«Почесна застібка на орденську стрічку для Сухопутних військ»
50

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]
  • 11. Infanterie-Division. на axishistory.com. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 28 листопада 2018. (англ.)
  • 11. Infanterie-Division. на lexikon-der-wehrmacht.de. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 29 січня 2012. (нім.)
  • 11. Infanterie-Division. на balsi.de. Архів оригіналу за 5 липня 2011. Процитовано 28 листопада 2018. (нім.)
  • 11.Infanterie-Division. на kurland-kessel.de. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 28 листопада 2018. (нім.)
  • 11.Infanterie-Division. на feldgrau.com. Архів оригіналу за 27 липня 2013. Процитовано 28 листопада 2018. (англ.)
  • 11. Infanterie-Division. на okh.it. Архів оригіналу за 21 липня 2013. Процитовано 28 листопада 2018. (італ.)
  • 11.Infanterie-Division на сайте ordersofbattle.com[недоступне посилання з серпня 2019]
  • 11.Infanterie-Division на сайте der erste zug.com

Література

[ред. | ред. код]
  • Samuel W. Mitcham. German Order of Battle: 1st—290th Infantry Divisions in World War II — Paderborn: Stackpole Books, 2007. — Vol. 1. — 400 p. — (Stackpole military history series). — ISBN 0-8117-3416-1.
  • Georg Tessin. Band 3: Die Landstreitkräfte. Nr. 6-14 // Verbände und Truppen der Deutschen Wehrmacht und Waffen SS im Zweiten Weltkrieg 1939—1945 — 2. — Osnabrück: Biblio Verlag, 1974. — Vol. 3. — 330 p. — ISBN 3-7648-0942-6.
  • Hasso G. Stachow. Tragödie an der Newa. Der Kampf um Leningrad 1941 - 1944. Ein Augenzeugenbericht. — Herbig; Auflage, 2001. — 336 с. — ISBN 3776620455. (нім.)
  • Werner Buxa. Weg und Schicksal der 11. Infanterie-Division. — Dörfler; Auflage, 2004. — 163 с. — ISBN 978-3895551833. (нім.)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Holders of high awards [Архівовано 2013-07-19 у Wayback Machine.] (англ.)
  2. Knight's Cross Holders of 11. Infanterie-Division. Архів оригіналу за 6 травня 2018. Процитовано 28 листопада 2018.