17-ті (власні герцога Кембриджського) улани
| 17-ті (власні герцога Кембриджського) улани | |
|---|---|
| 17th (Duke of Cambridge's Own) Lancers | |
 Знак на кашкет | |
| На службі | 1759 — 1922 |
| Країна |
.svg){kind=small} Велика Британія |
| Вид | сухопутні війська |
| Тип | лінійна кіннота |
| Чисельність | полк |
| Гасло |
англ. Death or glory Смерть або слава |
|
| |
Медіафайли на Вікісховищі | |
17-ті (власні герцога Кембриджського) улани (англ. 17th (Duke of Cambridge's Own) Lancers) — кавалерійський полк Британської армії сформований у 1759 році як легкий драгунський. У 1822 році переформований в уланський, а у 1922 об'єднаний з 21-ми уланами у 17-ті/21-ші улани.[1][2]
Історія[ред. | ред. код]
Полк було сформовано полковником Джоном Гейлем 7 листопада 1759 року в Гартфорширі як 18-й полк легких драгуниів, що також був відомий під назвою Легкий конний Гейла.
У 1761 році полк було перенумеровано на 17-й і службу він проходив у Німеччині та з 1764 року в Ірландії. У 1775 році його було відправлено до Америки під час війни з колоніями. Полк взяв участь у битві біля Банкер-Гілл та на Лонг-Айленді, діяв як частина Легіону Тарлетону на півдні, поніс сильні втрати у битві біля Коупенса. У 1783 році офіцер полку, капітан Стаплетон вручив Джорджу Вашингтону донесення про припинення бойових дій.
Після цього полк повернувся до Англії, де перебував до 1795 року, потім був відправлений до Америки для посилення англійських сил, що втрачали позиції у боротьбі з французами.
У 1806—1808 роках полк, як частина союзних сил під час наполеонівських війн, вів невдалі дії в іспанській Південній Америці, зокрема відома невдала спроба захопити Буенос-Айрес.
По поверненні до Англії полк було відправлено до Індії, де у 1817 році він взяв участь у третій Англо-маратхській війні. В Індії полк було перекласифіковано на 17-й полк уланів. Цей вид кінноти, озброєний піками, був введений головнокомандуючим Британської армії герцогом Йоркським, який взяв за зразок польських уланів часів наполеонівський війн.
Восени 1854 р. полк у складі експедиційних англо-французьких сил висадився в Криму, з чого розпочалася його участь у Кримській війні. Полк входив до складу Легкої бригади генерал-майора лорда Кардігана. Особливо полк відзначився 25 жовтня в ході відомої атаки Легкої бригади під час осади Севастополя. Незважаючи на помилки, які призвели до великих втрат, ця атака змусила росіян відмовитися від прямих сутичок з англійською кіннотою протягом всієї війни. Із 147 людей особового складу полку, наступного дня були здатні до виконання завдань лише 38. З запровадження у 1856 р. відзнаки — Хрест Вікторії, троє військовослужбовців полку були удостоєні цієї нагороди за відвагу виявлену під час цієї атаки.
У грудні 1857 р. полк прибув до Індії, для посилення аглійських сил у боротьбі з повстанням сипаїв. За відвагу виявлени під час цих бойових дій офіцер полку — лейтенант Евелін Вуд був нагороджений Хрестом Вікторії. У 1863 р. полк повернувся до Англії. У 1876 р. патроном полку став принц Георг, герцог Кембріджський і полку було додано до назви — «герцога Кембріджського».
У 1879 р. полк брав участь у бойових діях у південно-східних африканських колоніях. Того ж року він відбув до Індії, де перебував до 1890 р., потім вернувся до Англії. З 1900 р. по 1902 р. полк знову вів бойові дії у південній Африці під час англо-бурської війни. У 1900 р. військовослужбовець полку — сержант Бріан Лоренс, був нагороджений Хрестом Вікторії. 1905 р. полк знов був відправлений до Індії, де перебував до початку Першої світової війни.
Військова символика[ред. | ред. код]
 | Цей розділ статті ще не написано. |
Однострій та знаки розрізнення[ред. | ред. код]
| Цей розділ статті ще не написано. |
Бойові почесті[ред. | ред. код]
- Альма[3]
- Балаклава[3]
- Інкерман[3]
- Севастополь[3]
- Центральна Індія[3]
- Південна Африка 1879[3]
- Південна Африка 1900—1902[3]
Хрести Вікторії[ред. | ред. код]
- Лейтенант Евелін Вуд (англ. Lieutenant Evelyn Wood)[4]
- Сержант-майор Джон Берріман (англ. Troop Sergeant-Major John Berryman)[5]
- Сержант-майор Чарльз Вуден (англ. Sergeant-Major Charles Wooden)[6]
- Сержант Джон Фаррелл (англ. Sergeant John Farrell)[7]
- Сержант Брайан Лоуренс (англ. Sergeant Brian Lawrence)[8]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ 17th (The Duke of Cambridge's Own) Lancers, National Army Museum. Архів оригіналу за 25 травня 2019. Процитовано 11 червня 2019.
- ↑ The 17th Lancers, The Queen's Royal Lancers and Nottinghamshire Yeomanry Museum. Архів оригіналу за 14 серпня 2018. Процитовано 11 червня 2019.
- ↑ а б в г д е ж 17th Lancers (Duke of Cambridge's Own) Battle Honours, Regiments.org
- ↑ The London Gazette, 4 September 1860, Issue: 22419, Page: 3257. Архів оригіналу за 25 січня 2019. Процитовано 11 червня 2019.
- ↑ The London Gazette, 24 February 1857, Issue: 21971, Page: 655. Архів оригіналу за 6 серпня 2019. Процитовано 11 червня 2019.
- ↑ The London Gazette, 26 October 1858, Issue: 22194, Page: 4575. Архів оригіналу за 28 жовтня 2019. Процитовано 11 червня 2019.
- ↑ The London Gazette, 20 November 1857, Issue: 22065, Page: 3920. Архів оригіналу за 28 жовтня 2019. Процитовано 11 червня 2019.
- ↑ The London Gazette, 15 January 1901, Issue: 27266, Page: 308. Архів оригіналу за 17 листопада 2019. Процитовано 11 червня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
- 17th (The Duke of Cambridge's Own) Lancers, National Army Museum [Архівовано 25 травня 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
- The 17th Lancers, The Queen's Royal Lancers and Nottinghamshire Yeomanry Museum [Архівовано 14 серпня 2018 у Wayback Machine.] (англ.)