Очікує на перевірку

72-й центр інформаційно-психологічних операцій (Україна)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
72-й центр інформаційно-психологічних операцій
Нарукавний знак центру
Засновано2004
Країна Україна
Вид ССО України
з січня 2016 року
 Військово-морські сили
2003—2016
Рольінформаційно-психологічні операції
Гарнізон/Штаб Київська область,
м.Бровари
з 2014 року
 Севастополь
2003—2014
Гасло«Розум перемагає силу»
Війни/битвиРосійська збройна агресія проти України

72-й це́нтр інформаці́йно-психологі́чних опера́цій (72 ЦІПСО) — частина Сил спеціальних операцій України, що спеціалізується на інформаційно-психологічних операціях.

До 2016 року входила до складу Військово-Морських Сил України. Один з останніх осередків опору ВМС України російським окупантам у 2014 році в Севастополі. Частина трималася до 23 березня[1].

Історія

[ред. | ред. код]

Центр інформаційно-психологічних операцій (ЦІПСО) Військово-Морських Сил Збройних Сил України був сформований в Севастополі у жовтні 2003 року. Значних зусиль до його створення доклали ветерани воєнної розвідки України: капітан 1 рангу Чепець Володимир Іванович та капітан 1 рангу Шаблінський Іван Іванович. Першим командиром частини був призначений капітан 1 рангу Лисенко Сергій Михайлович.

На ЦІПСО ВМС покладалися завдання виявлення і запобігання інформаційним і психологічним загрозам, спрямованих проти Військово-Морських Сил України, інформаційно-аналітичного забезпечення розвідувального управління штабу ВМС. Типова структура ЦІПСО включала[2]:

  • аналітичний відділ;
  • відділ спостереження та спеціальних дій з групою інформаційного забезпечення;
  • відділення друкованої пропаганди;
  • відділення інформаційно-телекомунікаційних технологій.

Російська інтервенція

[ред. | ред. код]
Докладніше: Російська інтервенція до Криму (2014)

Протистоячи російській інтервенції, 2 березня 2014 року рішучими діями, застосувавши як бойову броньовану машину звукопередавальну станцію на базі БТР-80, особовий склад Центру спільно з офіцерами 191-го навчального загону ВМС України запобігли захопленню військового містечка і складів зі зброєю російськими спецпризначенцями[3][4]. Потім частина трималася ще майже три тижні. Російським командуванням військовим Центру було висунуто два ультиматуми про здачу, а ввечері 22 березня до Центру, на територію Навчального загону, російські окупанти пригнали бронеавтомобіль «Тигр» і спецтехніку для глушіння мобільного зв'язку[5]. Українські офіцери забарикадувались всередині будівлі на поверсі, очікуючи штурму. На жаль, зрадник, який 21 березня перейшов на бік окупантів, повідомив противнику про слабкі місця оточених і показав усі виходи і входи до будинку[5]. 23 березня частина була захоплена[1]. Командир частини капітан 2 рангу В'ячеслав Дем'яненко був викрадений «зеленими чоловічками»[6] і незаконно ними утримувався понад десять діб[7]. Звільнений з полону 3 квітня 2014 року[8][9].

14 співробітників центру, в тому числі й офіцери, не вийшли з Криму після початку окупації, залишилися там і, ймовірно, перейшли на службу до ворога[10].

Колишня нарукавна емблема підрозділу

Командири

[ред. | ред. код]
  • капітан 1 рангу Лисенко Сергій Михайлович;
  • капітан 1 рангу Болотников Євген Геннадійович;
  • капітан 2 рангу Цалоєв Володимир Муратович;
  • капітан 2 рангу Дем'яненко В'ячеслав Михайлович.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ а б У Криму росіяни заблокували один із останніх осередків опору ВМС України [Архівовано 10 листопада 2014 у Wayback Machine.] ТВі. 23 березня 2014
  2. ↑ Підрозділи інформаційно-психологічних операцій Збройних Сил України. Архів оригіналу за 2 вересня 2018. Процитовано 10 листопада 2014.
  3. ↑ П'ятий день російської інтервенції в Криму [Архівовано 10 листопада 2014 у Wayback Machine.] Преступности.нет 2 березня 2014
  4. ↑ Російський спецназ покинув українську військову частину в Севастополі [Архівовано 10 листопада 2014 у Wayback Machine.] Українська правда. 2 березня 2014
  5. ↑ а б У Севастополі росіяни пригнали «Тигр» для штурму українців [Архівовано 10 листопада 2014 у Wayback Machine.] Українська правда. 22 березня 2014
  6. ↑ Події 23 березня 2014 [Архівовано 10 листопада 2014 у Wayback Machine.] Громадська варта
  7. ↑ У кримському полоні залишається один наш військовий, «незламний» [Архівовано 10 листопада 2014 у Wayback Machine.] Українська правда. 28 березня 2014
  8. ↑ О. Турчинов: Капітан другого рангу Збройних Сил України В'ячеслав Дем'яненко звільнений з полону [Архівовано 28 листопада 2014 у Wayback Machine.] Офіційний сайт Президента України. 3 квітня 2014
  9. ↑ Офіцер Дем'яненко після кримського полону прибув на материкову частину України [Архівовано 3 вересня 2018 у Wayback Machine.] Дзеркало тижня. Україна. 3 квітня 2014
  10. ↑ Військова частина А4398 / Дезертири та зрадники Список військовослужбовців. Архів оригіналу за 13 березня 2016. Процитовано 23 березня 2016.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=72-й_центр_інформаційно-психологічних_операцій_(Україна)&oldid=43688460