Мігель Анхель Хуарес Сельман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 22 серпня 2020, заснована на цій версії.
Мігель Анхель Хуарес Сельман
ісп. Miguel Ángel Juárez Celman
Мігель Анхель Хуарес Сельман
Мігель Анхель Хуарес Сельман
Президент Аргентини
12 жовтня 1886 — 6 серпня 1890
ВіцепрезидентКарлос Пеллегріні
ПопередникХуліо Рока
НаступникКарлос Пеллегріні
Сенатор
17 травня 1883 — 17 травня 1886
Губернатор Кордови
17 травня 1880 — 17 травня 1883
ПопередникАнтоніо дель Вісо
НаступникГрегоріо Гав'єр
Народився29 вересня 1844(1844-09-29)[1][2]
Кордова, Аргентина або Кордова, Андалусія, Іспанія[2]
Помер14 квітня 1909(1909-04-14)[2] (64 роки) або 4 квітня 1909(1909-04-04)[1] (64 роки)
Арресіфес, Буенос-Айрес, Аргентина[2]
ПохованийРеколета
Відомий якадвокат, політик
КраїнаАргентина
Alma materНаціональний університет Кордови
Політична партіяаутономістська
У шлюбі зЕліса Фунес де Хуарес
Професіяадвокат
Нагороди
лицар Єрусалимського Ордена Святого Гробу Господнього

почесний доктор[d]

 Grand Cross of Naval Merit with white badge
Підпис
 Медіафайли у Вікісховищі

Міге́ль А́нхель Хуа́рес Се́льман (ісп. Miguel Ángel Juárez Celman; 29 вересня 1844 — 14 квітня 1909) — аргентинський адвокат і політик. Президент Аргентини у 1886–1890 роках. Один з ініціаторів відокремлення церкви від держави в Аргентині.

Ранні роки

Хуарес Сельман народився й виріс у Кордові, де він навчався у єзуїтському коледжі Монтсеррат. Він вивчав право і здобув ступінь правознавця у 1869 році. Завдяки зв'язкам своєї родини він рано увійшов до політичного життя. Його було обрано до представницького органу рідної провінції одразу ж після здобуття ним докторського ступеню. Тут він очолив рух за секуляризацію освіти. За два роки він був обраний до національного Сенату й у 1877 став його головою. На цій посаді він пробув до смерті губернатора Клімасо де ла Пенья, у новому уряді Антоніо дель Вісо він отримав пост міністра. Його енергійна праця принесла йому посаду губернатора провінції Кордова 17 травня 1880 року.

Президент

Ставши сенатором у 1883 році він зблизився з президентом Хуліо Рока. Він отримав підтримку останнього під час виборів голови Національної автономістської партії (НАП). Він виграв загальні вибори 1886 року, проте не обійшлось без звинувачень у фальсифікації, що було не дивно для НАП. Віце-президентом був призначений Карлос Пеллегріні, колишній міністр оборони в уряді Рока.

Його президентство відзначилось зростанням рівня параної. У 1890 році після матчу з регбі в Буенос-Айресі були заарештовані гравці обох команд, а також всі 2 500 глядачів, які були присутні на матчі.[3] Сельман став особливо підозрілим після «Паркової революції», яка сталась на початку того ж року, проте поліція дійсно вважає, що той матч був прикриттям для політичного мітингу.[3]

Більшість спостерігачів очікували на те, що уряд Сельмана стане ляльковим для колишнього очільника країни Хуліо Рока, й останній продовжить керувати політикою з-за куліс. Проте Сельман проявив незалежність, узявши під повний контроль автономістську партію, за що опоненти назвали його unicato (авторитарист)[4]. Це, у сполученні з економічною регресією, призвело до формування Громадянського союзу, опозиційної групи. З якої у подальшому вийшов Громадянський радикальний союз, який донині займає провідні позиції в аргентинській політиці. У 1890 році після чергового повстання Сельман був змушений піти у відставку, а його місце зайняв його віце-президент Карлос Пеллегріні.[5]

Примітки

  1. ↑ а б Find a Grave — 1996.
  2. ↑ а б в г Archivio Storico Ricordi — 1808.
  3. ↑ а б Cotton, p29
  4. ↑ Argentina 11516-1987. Девід Рокк — глава IV
  5. ↑ La revolución argentina del '90. Luis V. Somni

Посилання

політик Це незавершена стаття про політичного діяча.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мігель_Анхель_Хуарес_Сельман&oldid=29306169