Маска Червоної Смерті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 12 вересня 2020, заснована на цій версії.
«Маска Червоної Смерті»
Masque of the red death
Ілюстрація Гаррі Кларка
ЖанрМістика
Готична література
Література жахів
Формаоповідання
АвторЕдгар Аллан По
Моваанглійська
Написано1842
Опублікованотравень 1842
CMNS: Цей твір у Вікісховищі
S:  Цей твір у  Вікіджерелах

«Маска Червоної Смерті» (англ. Masque of the Red Death) — оповідання американського письменника Едгара Аллана По, написаний і опублікований в 1842 році.

Принц Просперо щоб уникнути чуми під назвою «Червона Смерть», зібрав тисячі своїх наближених і сховався у віддаленому ізольованому монастирі, побудованому за його проектом. Принц і його наближені замурували всі входи і виходи та збиралися жити там поки не закінчиться хвороба. У монастирі була анфілада з семи великих кімнат. У сьому кімнату з чорними стінами і криваво-червоними вікнами ніхто не наважувався заходити, там було дуже моторошно. Просперо влаштував маскарад. Наприкінці маскараду з'являється таємнича фігура у масці, що зображає обличчя померлого від «Червоної Смерті». Розлючений принц намагається протистояти невідомому, проте вмирає, не добившись нічого, а за ним і всі гості. Як з'ясовується, під саваном незнайомця немає фізичного тіла.

Розповідь багато в чому слідує естетиці символізму, а також канонам готичної літератури і часто досліджується як алегорія на неминучість смерті, хоча багато критиків дотримуються думки, що цього робити не варто. Є багато пояснень, що до інтерпретації новели, а також спроб визначити сутність «Червоної Смерті».

Вперше оповідання було опубліковано в травні 1842 року в журналі «Грема».

Короткий зміст

Історія починається з опису жахливої хвороби під назвою Червона смерть, яка спустошує країну. У жертв чуми спостерігалися «гострі болі», «раптове запаморочення» і кривавий піт. Як повідомляється, чума вбивала менш ніж за півгодини. Принц Просперо не хотів померти від хвороби, зібрав тисячі своїх наближених і сховався у віддаленому ізольованому монастирі, побудованому за його проектом. Принц і його наближені замурували всі входи і виходи і збиралися жити там поки не закінчиться хвороба. Принц подбав про все: там були і музиканти, і танцівниці, і слуги, і їжа, і розкішні кімнати. У монастирі була анфілада з семи великих кімнат. Через півроку принц влаштував грандіозний бал-маскарад.Кожна кімната була прикрашена і облаштована своєму специфічному кольорі — блакитному, пурпуровому, зеленому, оранжевому, білому і фіолетовому. У сьому кімнату з чорними стінами і криваво-червоними вікнами ніхто не наважувався заходити, там було дуже моторошно. У цій кімнаті розташовувався годинник з чорного дерева, який кожну годину починав дзвінко і протяжно бити, змушуючи музикантів зупинити гру на інструментах, а гостей — танцювати. Лише коли бій годинника припинявся, веселощі поновлювалося.

Коли повинно було пробити дванадцяту годину, Просперо і царедворці помітили незнайомця, одягненого в темне, забруднене кров'ю лахміття, схоже на саван. Особа незнайомця була закрита маскою, що зображає труп і симптоми Червоної Смерті. Жахливо розсердившись, Просперо зажадав розкрити особистість незнайомця, щоб згодом знати, кого він покарає через повішення. Гості ж злякалися і розступилися, коли незнайомець почав йти геть від Просперо. Він пройшов шість кімнат і зупинився біля останньої, чорної, зали. Принц вихопив свій кинджал і пустився в погоню, але біля порога чорної кімнати незнайомець раптово обернувся і втупив в принца свій погляд. Просперо скрикнув і впав мертвим. Гості, побачивши це, розсердились і накинулися на незнайомця, але потім в жаху відсахнулися, так як у того під саваном не виявилося фізичного тіла. Це була сама Червона смерть. Люди почали падати і вмирати і над усім запанували морок, загибель і Червона смерть.

Історія публікацій

Спочатку Едгар Аллан По видав оповідання в журналі «Грема» Ladies and Gentleman's Magazine під назвою «Маска Червоної Смерті» (англ. The Mask of the Red Death) з підзаголовком «Фантазія» (A Fantasy). Дана публікація принесла йому 12 доларів.[1] Пізніше вийшло, друге, виправлене, видання в Broadway Journal(журнал) під сталою нині назвою (Masque of the red death)[2]. Англійська назва оповідання (The Masque of the Red Death) буквально перекладається як «Маскарад Червоної Смерті» — нова назва підкреслила образ незнайомця, що з'явився в кінці розповіді, і зосередила увагу читача на маскараді[3].

Адаптації

  • «Чума у Флоренції» (фільм, 1919) — знятий за мотивами оповідання Е. А. По.
  • «Привид блукає Європою» (фільм, 1922) — фільм Володимира Гардіна за мотивами оповідання.
  • Венді Пайні написала і ілюструвала еротичну версію «Маски Червоної Смерті».
  • Безіл Ретбоун, в рамках проведеного ним на початку 1960-х років проекту з створення аудіокниг за розповідями Едгара Аллана По, створив також і аудіокнигу «Маска Червоної Смерті» (виробництво LP Caedmon). Аудіоверсії «Маски Червоної Смерті» свого часу створювали Крістофер Лі, Херд Хатфілд, Мартін Донеган і Гебріел Бірн.
  • У 2013 році в околицях Детройта (штат Мічиган) було оголошено про початок щорічного концерту в рамках святкування Хелловіна. Гості цієї вистави ставали учасниками подій «Маски Червоної Смерті». Вистава носить ту ж назву.

Примітки

  1. ↑ Ostram, John Ward. «Poe's Literary Labors and Rewards» in Myths and Reality: The Mysterious Mr. Poe. Baltimore: The Edgar Allan Poe Society, 1987. p. 39
  2. ↑ Edgar Allan Poe — «The Masque of the Red Death» at the Edgar Allan Poe Society online
  3. ↑ Sova, Dawn B. Edgar Allan Poe: A to Z. New York: Checkmark Books, 2001. p. 149. ISBN 0-8160-4161-X
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маска_Червоної_Смерті&oldid=29498796