Джорджо Наполітано

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Версія від 11:11, 23 жовтня 2020, створена Andriy.vBot (обговорення | внесок) (виправлення)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джорджо Наполітано
італ. Giorgio Napolitano
Джорджо Наполітано
Джорджо Наполітано
11-й Президент Італійської республіки
15 травня 2006 — 14 січня 2015
Прем'єр-міністрРомано Проді
Сільвіо Берлусконі
Маріо Монті
ПопередникКарло Адзеліо Чампі
НаступникСерджо Матарелла

Народився29 червня 1925(1925-06-29)[1][2][…]
Неаполь, Італія[1]
Помер22 вересня 2023(2023-09-22)[4][5] (98 років)
Рим, Італія
ПохованийРимський протестантський цвинтар[5]
Відомий якполітик, журналіст
КраїнаІталія
Alma materНеапольський університет імені Федеріко II і L.Clas.Umberto I-Napoli-d
Політична партіяЛіві демократи (Італія) (2006), Італійська комуністична партія (3 лютого 1991), Демократична партія лівих (14 лютого 1998) і незалежний політик (22 вересня 2023)
У шлюбі зClio Bittonid
ДітиGiulio Napolitanod
Релігіянерелігійність
Нагороди
Кавалер Золотого ланцюга ордена Пія IX
Кавалер Золотого ланцюга ордена Пія IX
Підпис

Джорджо Наполітано (італ. Giorgio Napolitano; нар. 29 червня 1925, Неаполь) — 11-й президент Італійської республіки (2006—2015). Колишній активіст Італійської комуністичної партії (потім партії Лівих демократів), учасник Руху Опору. Довічний сенатор. Вибраний 10 травня 2006 в 4-му турі голосування, вступив на посаду 15 травня. Відомий тим, що під час італійської урядово-парламентської кризи 2008 років, коли парламент виразив недовіру урядові, не прийняв відставку Романо Проді і розпустив парламент.

20 квітня 2013 року 87-річний Наполітано переобраний на другий термін, що є безпрецедентним випадком в історії Італії, оскільки раніше одна й та сама особа не займала цей пост більш ніж один термін. Неполітано обраний у 6-у турі після безрезультатних попередніх 5-ти спроб і отримав 738 голосів з 1007 виборників.

14 січня 2015 президент Джорджо Наполітано подав у відставку[6]. Дострокова відставка була умовою його переобрання в квітні 2013 року. Тоді італійська політика перебувала в глибокій кризі, а політичні партії, представлені в парламенті, не зуміли дійти згоди щодо кандидата у президенти.

Має прізвисько «Re Umberto» (Король Умберто), через свою схожість з королем Умберто II, та аристократичні манери.

Нагороди

Виноски

Посилання

Біографія (італ.)