Луїджі Ейнауді

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Луїджі Ейнауді
Luigi Einaudi
італ. Luigi Einaudi
Луїджі Ейнауді Luigi Einaudi

Час на посаді:
11 травня 1948 — 11 травня 1955
ПопередникЕнріко де Нікола
НаступникДжованні Гронкі

Народився24 березня 1874(1874-03-24)[1][2][3]
Карру, Провінція Кунео, П'ємонт, Італія[4]
Помер30 жовтня 1961(1961-10-30)[4][2][3] (87 років)
Рим, Італія[4]
ГромадянствоІталія Італія
Національністьіталієць
Політична партіяІталійська ліберальна партія
Професіяюрист, економіст
Званняпрофесор
Релігіякатолик
Особистий підпис
Firma Luigi Einaudi.svg
Нагороди Орден Золотої шпори Кавалер Великого Хреста особливого ступеня ордена За заслуги перед ФРН

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Луїджі Ейнауді (італ. Luigi Einaudi; 24 березня 1874(18740324), Карру — 30 жовтня 1961, Рим) — італійський політик і економіст, президент Італії з 1948 по 1955 рік.

Біографія[ред. | ред. код]

Луїджі Ейнауді народився 24 березня 1874 року в місті Карру (П'ємонт). Вищу освіту він отримав в Туринському університеті, де перейнявся ідеями соціалізму, а також співпрацював з журналом «Sociale Critica» під керівництвом лідера соціалістичної партії Італії Філіппо Тураті. В 1895 році він закінчив навчання в університеті з дипломом з юриспруденції, після чого залишився там викладати. Крім цього він також працював у Політехнічному університеті Туріна й університеті Бокконі в Мілані.

З початку XX століття Ейнауді став схилятися до консервативних позицій у політиці. В 1919 році його призначили сенатором Королівства Італія. Ейнауді в той самий час працював журналістом у таких популярних газетах, як «La Stampa» і «Corriere della Sera», і був фінансовим кореспондентом у журналі «The Economist». В 1926 році він завершив свою журналістську діяльність, але після падіння фашистського режиму в 1943 році знову відновив співпрацю з «Corriere della Sera».

Після капітуляції італійського уряду 8 вересня 1943 року Луїджі Ейнауді втік до Швейцарію, знову повернувшись на батьківщину тільки рік потому. У новій Італії він став членом Ліберальної партії і зайняв посаду президента центрального Банку Італії, який очолював з 5 січня 1945 року по 11 травня 1948 рік.

11 травня 1948 року Луїджі Ейнауді був обраний другим президентом Італії. В роки своєї професійної кар'єри Ейнауді складався в багатьох різних культурних, економічних та освітніх організаціях. Він був прихильником ідеального європейського федералізму. Він також особисто керував діяльністю своєї ферми недалеко від містечка Дольяні у своєму рідному регіоні П'ємонт, де впроваджував самі передові сільськогосподарські процеси.

З 11 травня 1955 року — довічний сенатор.

У Луїджі Ейнауді було два сини. Перший, Джуліо, був видним італійським видавцем, а його онук Людовіко став знаменитим композитором. Його другий син, Маріо, був професором Корнелльського університету й активним антифашистом.

Помер 31 жовтня 1961 року в Римі у віці 87 років.

Бібліографія[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]