Йофан Борис Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 12 квітня 2021, заснована на цій версії.
Йофан Борис Михайлович
Народився16 (28) квітня 1891[1][4][5]
Одеса, Херсонська губернія, Російська імперія[6]
Помер11 березня 1976(1976-03-11)[1][2][3] (84 роки)
Барвиха, Одинцовський район, Московська область, РРФСР, СРСР[7]
ПохованняНоводівичий цвинтар[7]
Країна СРСР
Діяльністьархітектор
Галузьархітектура[8]
Alma materОдеське художнє училище
Знання мовросійська[9]
Magnum opusБудинок на набережній
ПартіяКПРС
Брати, сестриDmitri Iofand
У шлюбі зOlga Iofand[10]
Нагороди
орден Леніна орден Трудового Червоного Прапора медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
Народний архітектор СРСР Сталінська премія

Борис Михайлович Йофан (1891—1976) — радянський архітектор, один з провідних представників сталінської архітектури, автор нездійсненого проєкту палацу Рад. Народний архітектор СРСР (1970). Лауреат Сталінської премії другого ступеня (1941).

Біографія

Народився 16 (28) квітня 1891 року в Одесі в єврейській сім'ї[11].

Закінчив у 1911 році Одеське художнє училище, працював у Петербурзі помічником архітектора О. О. Таманяна і свого брата Д. Йофана. Потім навчався у Римі в інституті витончених мистецтв у відомого архітектора Армандо Бразіні, закінчивши інститут у 1916 році. На запрошення О. І. Рикова 1924 року повернувся в Росію вже досвідченим майстром, із прекрасною архітектурною та технічною підготовкою. До цього часу вже мав кілька реалізованих проєктів в Італії. Член ВКП(б) з 1926 року.

Першою великою роботою Йофана був урядовий санаторій у Барвисі (1929). У період з 1927 по 1931 роки Йофан проєктує і керує будівництвом житлового комплексу на вулиці Серафимовича (будинок ВЦВК і РНК СРСР) у Москві — так званого «Будинку на набережній».

Один з найбільш відомих проєктів Йофана (у співавторстві з В. О. Щуко, В. Р. Гельфрейхом) — нездійснений палацу Рад у Москві, гігантська будівля висотою 420 метрів, вінчати яку мала статуя В. І. Леніна заввишки у 70 метрів. Під будівництво палацу було відведене місце, на якому колись стояв Храм Христа Спасителя. Будівництво палацу було припинено з початком Великої Вітчизняної війни і більш не відновлено.

Йофану належать проєкти павільйонів СРСР на Всесвітніх виставках у Парижі (1937) — служив постаментом для скульптури «Робітник і колгоспниця» Віри Мухіної, і Нью-Йорку (1939) — служив постаментом для скульптури «Робітник і Зірка» В'ячеслава Андрєєва.

Йофан — автор проєкту станції метро «Бауманська» (1944) у Москві.

У повоєнні роки Йофан створив у Москві комплекси Нафтового та Гірничого інститутів (1947-50), проєкт Центрального інституту фізичної культури в Ізмайлово, керував забудовою великих житлових масивів в Ізмайлово і Мар'їній Рощі.

Плита колумбарію Йофана на Новодівичому кладовищі Москви.

Одним з останніх реалізованих проєктів Йофана став комплекс шістнадцятиповерхових житлових будинком на Щербаківській вулиці в Москві (співавторами Йофана були архітектори Д. Алексєєв, Н. Челишев, А. Смєхов, інженери С. Кошолкін, Л. Шойхет, Л. Шустров, М. Рейтман). Будинки звернені торцями до Щербаківської вулиці і об'єднані на рівні першого поверху приміщеннями магазинів. Будівництво було розпочато в рамках програми М. С. Хрущова з переселення радянських громадян в окремі квартири. Були спроєктовані квартири для одинаків (однокімнатні житловою площею 11 м2), сімей з двох-трьох осіб (однокімнатні житловою площею 23,5 м2 і двокімнатні з житловою площею 45,2 м2), а також для великих сімей (трикімнатні житловою площею 32,3—36,1 м2 і 45 м2). Оскільки за проєктом будинки стоять за 47 м один від одного, що порушувало вимоги щодо інсоляції того часу, під час проєктування була проведена перевірка макета за допомогою штучного сонця в Інституті будівельної фізики; перевірка доведа, що вибрана проєктувальниками відстань допустима. Іншою особливістю проєкту були великі як для нових житлових будинків 1960-х років кухні (наприклад, у трикімнатних квартирах площа кухні склала 14,1 м2) — це обумовлено тим, що кухні розглядалися як «кухні-їдальні», за наявності яких, як припускали автори, «спальні кімнати будуть використані тільки за своїм прямим призначенням». Будівництво будинків розтягнулося на 13 років, однак їх вдалося заселити ще за життя Йофана, у 1975 році[12].

Б. М. Йофан помер 11 березня 1976 року. Похований у колумбарії Новодівичого кладовища в Москві.

Дружина

Був одружений з Ольгою Фабрицівною Огарьовою, уродженою донною Ольгою Руффо (25.08.1883, Курськ — 1961, Москва; поховано у колумбарії Новодівичого кладовища). Бездітний шлюб.

Проєкти

Будинок на набережній
  • 1925 — показові будинки для робітників на Русаковській вулиці, 7
  • 1927 — Московська сільськогосподарська академія ім. К. А. Тімірязєва, Адміністративний корпус, Колгоспний корпус
  • 1928-1931 — робота над 1-м Будинком Рад ЦВК і РНК СРСР (Будинок Уряду, «Дім на набережній»)
  • 1931 — проєктування будівлі Палацу Рад
  • 1935 — корпуси Санаторію Лікувально-санітарного управління Кремля «Барвиха» (нині ФГУП УДП РФ клінічний санаторій «Барвиха»)
  • 1937 — павільйон міжнародної виставки в Парижі і ідея скульптури Мухіної «Робітник і колгоспниця» — павільйон-цоколь за проєктом Йофана наразі відновлений на ВВЦ
  • 1939 — радянський павільйон виставки в Нью-Йорку
  • 1938-1944 — станція метро «Бауманська»
  • 1944-1947 — лабораторія академіка П. Л. Капіци.
  • Реконструкція та відновлення Театру ім. Євгена Вахтангова
  • 1947-1948 — проєкти сталінських висоток, будівлі Університету
  • 1957 — Центральна клінічна лікарня з поліклінікою Управління справами Президента РФ
  • 1962-1975 — комплекс житлових будинків в Москві на Щербаковській вулиці (будинки № 7, 9, 11; співавтори Д. Алексєєв, Н. Челишев, А. Смєхов)
  • 1972 — Інститут фізкультури (останній здійснений проєкт)

У філателії

  • Роботи архітектора Б. М. Йофана на поштових марках СРСР
  • Московський театр естради «Будинок на набережній» 1963 рік ЦФА № 2877
    Московський театр естради
    «Будинок на набережній»
    1963 рік ЦФА № 2877
  • монумент «Робітник і колгоспниця», 1937 скульптор В. Г. Мухіна за ескізом Б. М. Йофана 1938 рік ЦФА № 580
    монумент
    «Робітник і колгоспниця», 1937
    скульптор В. Г. Мухіна
    за ескізом Б. М. Йофана
    1938 рік ЦФА № 580
  • павільйон СРСР на міжнародній виставці у Парижі, 1937 рік 1938 рік ЦФА № 581
    павільйон СРСР на міжнародній виставці
    у Парижі, 1937 рік
    1938 рік ЦФА № 581
  • павільйон СРСР на міжнародній виставці у Нью-Йорку, 1939 рік співавтор архітектор К. С. Алабян 1939 рік ЦФА № 664
    павільйон СРСР на міжнародній виставці
    у Нью-Йорку, 1939 рік
    співавтор архітектор К. С. Алабян
    1939 рік ЦФА № 664
  • скульптура «Робітник із зіркою» на радянського павільйоні у Нью-Йорку скульптор В. А. Андрєєв 1939 рік ЦФА № 665
    скульптура «Робітник із зіркою»
    на радянського павільйоні
    у Нью-Йорку
    скульптор В. А. Андрєєв
    1939 рік ЦФА № 665
  • «Перший Всесоюзний З'їзд архітекторів» Палац Рад Москва, 1937 рік
    «Перший Всесоюзний З'їзд архітекторів»
    Палац Рад
    Москва, 1937 рік
  • Палац Рад (нездійснений проєкт) співавтори архітектори В. О. Щуко і В. Г. Гельфрейх 1937 рік ЦФА № 550
    Палац Рад (нездійснений проєкт)
    співавтори архітектори
    В. О. Щуко і В. Г. Гельфрейх
    1937 рік ЦФА № 550
  • проєкт Головного корпусу МДУ 1950 рік ЦФА № 1576
    проєкт Головного корпусу МДУ
    1950 рік ЦФА № 1576

Нагороди та премії

Примітки

  1. ↑ а б в Deutsche Nationalbibliothek Record #124614086 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. ↑ а б Structurae — Ratingen: 1998.
  3. ↑ а б The Fine Art Archive — 2003.
  4. ↑ Charnley J. Iofan, Boris // Grove Art Online / J. Turner — [Oxford, England], Houndmills, Basingstoke, England, New York: OUP, 2017. — doi:10.1093/GAO/9781884446054.ARTICLE.T041434
  5. ↑ Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
  6. ↑ Иофан Борис Михайлович // Большая советская энциклопедия: [в 30 т.] / под ред. А. М. Прохорова — 3-е изд. — Москва: Советская энциклопедия, 1969.
  7. ↑ а б https://bigenc.ru/c/iofan-boris-mikhailovich-18469b
  8. ↑ Чеська національна авторитетна база даних
  9. ↑ Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
  10. ↑ Антонелла д’Амелия, Даниела Рицци, Аньезе Аккаттоли, Адриано Амендола, Эмануэла Артом, Лоран Бегэн, Маттео Бертеле, Владимир Бойков, Эннио Бордато, Марко Брешани, Мария Васильева, Раффаэлла Вассена, Антонелло Вентури, Патриция Вероли, Стефано Гардзонио, Эльда Гарэтто, Катерина Грациадеи, Симоне Гуаньелли, Антонелла д’Амелия, Марция Дати, Чезаре Де Микелис, Патриция Дeотто, Джузеппина Джулиано, Анна Джуст, Марта Дзуккелли, Чинция Кадаманьяни, Марко Каратоццоло, Лаура Кверчоли, Владимир Кейдан, Джузеппина Ларокка, Арнальдо Марконе, Сара Маццуккелли, Мария Пиa Пагани, Лаура Пикколо, Донателла Поссамаи, Людмила Правоверова, Даниела Рицци, Сильвана Синиси, Бьянка Сульпассо, Паола Ферретти, Элизавет Хауслер, Татьяна Цивьян, Паола Чони, Андрей Шишкин, Алексей Юдин Русское присутствие в Италии в первой половине ХХ века — РОССПЭН, 2019. — ISBN 978-5-8243-2316-0
  11. ↑ Хмельницкий Д. С. Зодчий Сталин. −2007. Серия: «Очерки визуальности» издательство: Новое литературное обозрение — Москва. Страниц: 304. тираж: 1500 экз. Стр. 237
  12. ↑ Казакова О.  // Московское наследие : журнал. — М. : Департамент культурного наследия города Москвы, 2013. — № 26. — С. 28—29.

Література

  • Ейгель В. Ю. Борис Иофан. Серія «Народні архітектори СРСР». М: Стройиздат, 1978.
  • Хмельницький Д. С. Архітектура Сталіна: Психологія і стиль. М.: Прогрес-Традиція, 2007.
  • Енциклопедія Москва. М.: Велика Російська Енциклопедія, 1997
  • Мельников Е., Борис Михайлович Иофан, «Архітектура СРСР», 1971, № 5, с. 39.
  • Костюк М. А. Борис Иофан. До і після Палацу Рад. Берлін: DOM publishers, 2019.
  • Бусева-Давидова В., Нащокіна М., Астаф'єва-Длугач М., Архітектурні прогулянки по Москві, М., 1997;
  • Архітектура СРСР, 1936. № 2

Посилання

Див. також

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Йофан_Борис_Михайлович&oldid=31249685