Лагуш

Географія

Лагуш розташований на півдні Португалії, на південному заході округу Фару.

межує на півночі з муніципалітетом Моншіке, на сході — з муніципалітетом Портіман, на заході — з муніципалітетом Віла-ду-Бішпу, на північному заході — з муніципалітетом Алжезур. На півдні омивається водами Атлантичного океану.

Слово «лагуш» у буквальному перекладі на українську мову означає «озера».

За колишнім адміністративним поділом місто належало до провінції Алгарве — сьогодні це однойменний регіон і субрегіон.

Клімат

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується середземноморським кліматом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 23.9 °C (75 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою 10.6 °С (51 °F).

Клімат Лагуша
Показник	Січ.	Лют.	Бер.	Квіт.	Трав.	Черв.	Лип.	Серп.	Вер.	Жовт.	Лист.	Груд.	Рік
Середній максимум, °C	15	16,1	17,8	20	22,2	25	27,8	27,8	26,1	22,2	18,9	16,1	21,3
Середня температура, °C	10,6	13,3	14,4	16,7	18,3	21,7	23,9	23,9	22,8	19,4	16,1	13,3	17,9
Середній мінімум, °C	6,1	10	11,1	12,8	13,9	17,8	20	20	18,9	16,1	12,8	10	14,1
Норма опадів, мм	100	77	57	45	30	16	2	2	16	58	90	102	595
Днів з опадами	14	14	12	11	8	5	1	2	5	10	13	14	109
Джерело: Weatherbase

Історія

Після падіння Римської імперії місто належало мусульманам (з 756 року до 13 століття), — період відносного занепаду завдяки перенесенню адміністративного центру до сусіднього міста Сілвеша.

Між 1241 та 1249 роками Лагуш звільнили від маврів португальські війська.

1255 року португальський король Афонсу III надав Арроншешу форал, яким визнав за поселенням статус містечка та муніципальні самоврядні права.

Статус міста — з 1573 року.

Місто було практично зруйновано землетрусом 1755 року. Лише деякі будівлі змогли вистояти перед цунамі, який прокотився регіоном відразу після землетрусу. Це залишки фортифікаційних стін, зведених у 16 столітті, палац управителя, ринок рабів (вважають, що саме у Лагуші виник перший ринок чорношкірих рабів на португальській території). Місто було повністю відбудовано лише у 20 столітті. З кінця 19 століття — початку 20 століття в економіці домінувала рибоконсервна промисловість, з другої половини 20 століття — туризм.

Населення

Кількість мешканців
1864	1878	1890	1900	1911	1920	1930	1940	1950	1960	1970	1981	1991	2001	2011
10 953	12 857	13 535	13 937	15 972	15 883	16 210	16 457	16 483	17 060	16 396	19 700	21 526	25 398	31 049

Парафії

1. Барау-де-Сан-Жуау (порт. Barão de São João)
2. Бенсафрін (порт. Bensafrim)
3. Луж (порт. Luz)
4. Одіашере (порт. Odiáxere)
5. Санта-Марія (порт. Santa Maria)
6. Сан-Себаштьяу (порт. São Sebastião)

Перших чотири є селищами, останніх дві муніципальних громади — утворюють місто Лагуш.

Економіка, побут, транспорт

Економіка району головним чином представлена торгівлею, будівництвом та туризмом. На атлантичному узбережжі муніципалітету знаходяться понад 10 відомих пляжів, у тому числі і «Луж» (порт. Praia da Luz), — сумнозвісний пляж поблизу якого у 2007 році загадково зникла англійська дівчинка Меделейн Мак-Канн.

Через Лагуш проходять дві національні автомобільні дороги N-125 (зв'язує з містом Фару) і N-120 (зв'язує з районом Алжезура та містом Сінеш), а також швидкісна автомагістраль A-22 (відоміша як «Via do Infante»). Лагуш має кінцеву залізничну станцію приміського сполучення на Лінії Алгарве.

Туризм

Серед архітектурних пам'яток особливий інтерес викликають декілька фортець, колишній ринок рабів (порт. Mercado de Escravos ou Vedoria), церква «Луж» (порт. Igreja da Luz de Lagos). У Лагуші діє зоопарк.

Галерея

• 
  Фортеця «Понта-да-Бандейра»
• 
  Вигляд з фортеці
• 
  Церква Св. Антонія
• 
  Каравела «Доброї Надії»
• 
  Пляж «Мея-Прая»
• 
  Канал в Лагуші
• 
  Зоопарк в Лагуші
• 
  Пляж «Дона Ана»

Джерела

• Lagos Portugal: diccionario historico, chorographico, heraldico, biographico, bibliographico, numismatico e artistico / E. Pereira, G. Rodrigues. — Lisboa : J. Romano Torres, 1908. — Vol. IV. — P. 41-46.
• Vilhena Barbosa, Inácio de. As cidades e villas da Monarchia Portugueza que teem brasão d'armas : in 3 vol. —  Lisboa : Typographia do Panorama, 1860. — Vol. 2. — P. 1-5.

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Лагуш

• Офіційний сайт