Монтемор-у-Велю

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Монтемо́р-у-Ве́лю
MMV.png
Герб
Pt-mmv1.png
Прапор
Montemor-o-Velho.jpg
Вигляд містечка
LocalMontemorOVelho.svg
Координати: 40°10′ пн. ш. 8°41′ зх. д. / 40.167° пн. ш. 8.683° зх. д. / 40.167; -8.683
Країна: Португалія Португалія
 • Регіон: Центр
 • Провінція: Берегова Бейра
 • Округ: Коїмбра
Площа: 228.96 км²
Населення: 26 171 ос. (2011)
 • Густота: 114,3 осіб/км²
Індекс: 3140
Часовий пояс: UTC+0, +1 (влітку)
Код LAU: 0610
Офіційний сайт
Монтемор-у-Велю на Вікісховищі

Монтемо́р-у-Ве́лю (порт. Montemor-o-Velho; МФА[mõ.tɨ.ˈmoɾ-u-ˈvɐ.ʎu][1], Монтимо́р-у-Ве́лю, «Монтемор-Старий») — муніципалітет і містечко в Португалії, в окрузі Коїмбра. Розташований у центральній частині країни, на теренах історичної португальської провінції Бейра. Належить до Коїмбрської діоцезії Католицької Церкви в Португалії. Права міського самоврядування має з 1212 року. Поділяється на 11 парафій. За адміністративним поділом чинним до 1976 року був складовою провінції Берегова Бейра. Площа муніципалітету — 228,96 км², населення муніципалітету — 26171 ос. (2011); густота населення — 114,3 осіб/км². ПатронДіва Марія. Святковий день муніципалітету — 8 вересня. Поштовий індекс — 3140. Код місцевої адміністративної одиниці — 0610. Складова статистичного регіону Центр.

Географія[ред. | ред. код]

Монтемор-у-Велю розташований на заході Португалії, на заході округу Коїмбра.

Монтемор-у-Велю межує на півночі з муніципалітетом Кантаньєде, на сході — з муніципалітетами Коїмбра і Кондейша-а-Нова, на півдні — з муніципалітетом Соре, на заході — з муніципалітетом Фігейра-да-Фош.

Історія[ред. | ред. код]

1211 року, за заповітом португальського короля Саншу І, замок і округа Монтемор-у-Велю перейшли до його доньки Терези. Разом із сестрами вона вела війну з братом і новим королем Афонсу ІІ, що прагнув повернути Монтемор до королівського домену. Міжусобна війна припинилася 1216 року за посередництва римського папи Іннокентія ІІІ; Тереза передала володіння королю за грошову компенсацію, а замок — Ордену тамплієрів. Після смерті Афонсу ІІ в 1223 році вона добилася від короля Саншу ІІ повернення доходу з Монттемора та особистого щорічного утримання[2].

1212 року, в ході міжусобної війни, португальська інфанта Тереза надала Монтемору форал, яким визнала за поселенням статус містечка та муніципальні самоврядні права.

Населення[ред. | ред. код]

Кількість мешканців[3]
1864 1878 1890 1900 1911 1920 1930 1940 1950 1960 1970 1981 1991 2001 2011
19 799 21 405 22 042 22 361 24 410 23 864 25 162 27 912 27 978 27 925 26 468 27 274 26 375 25 478 26 171

Примітки[ред. | ред. код]

  1. European Portuguese: Convert Text to IPA Transcription (довідка).
  2. Hermenegildo Fernandes, 2006, с. 87, 100, 119
  3. Instituto Nacional de Estatística (Recenseamentos Gerais da População) [1]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Монтемор-у-Велю