Чемеринці

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Чемеринці
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район Львівський район
Громада Перемишлянська міська ОТГ
Код КАТОТТГ UA46060330580071921
Облікова картка картка 
Основні дані
Населення 743
Площа 5,29 км²
Густота населення 140,45 осіб/км²
Поштовий індекс 81233
Телефонний код +380 3263
Географічні дані
Географічні координати 49°39′47″ пн. ш. 24°46′54″ сх. д. / 49.66306° пн. ш. 24.78167° сх. д. / 49.66306; 24.78167Координати: 49°39′47″ пн. ш. 24°46′54″ сх. д. / 49.66306° пн. ш. 24.78167° сх. д. / 49.66306; 24.78167
Середня висота
над рівнем моря
324 м
Водойми Золота Липа
Місцева влада
Адреса ради 81233, Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Чемеринці
Карта
Чемеринці. Карта розташування: Україна
Чемеринці
Чемеринці
Чемеринці. Карта розташування: Львівська область
Чемеринці
Чемеринці
Мапа
Мапа

CMNS: Чемеринці у Вікісховищі

Чемери́нці (Кочерівка) — село в Україні, у Перемишлянській міській об'єднаній територіальній громаді Львівському районі Львівської області. Населення — 743 особи (2001 р.).

Географія

Розташоване на річці Золота Липа.

Історія

Перша згадка в документах — 3 жовтня 1389: король Владислав ІІ Ягайло надав село у власність шляхтича Миколая з Гологір (Гологорів), за що той повинен був посилати на кожну військову виправу одного воїна, озброєного списом, і 4 лучників [1]. Грамота короля написана в Колодному біля Львова (це майже напевне, тепер Велике Колодно — село Кам'янко-Бузького району).

Після окупації Галичини в 1919 році польський уряд заселяв українську землю польськими колоністами. На 01.01.1939 в селі проживало 3090 мешканців, з них 1470 українців-грекокатоликів, 1280 українців-латинників, 20 поляків, 80 польських колоністів міжвоєнного періоду, 140 євреїв[2].

Боротьба ОУН -УПА проти комунізму

Ліквідація “Истребительного баталіону” в с. Чемеринцях Дня 3.12.1944 чота із сотні “Риболовці” під команд[уванням] чотового Байденка на наказ ком. куреня Левка мала завдання розбити “Истребительний баталіон”, який складався із польсько-большевицьких вислужників в с. Чемеринцях, Перемишлянського району. Бій тривав з 3.12 – 4.12.1944 р. від год. 23, до ранку. У висліді бою вбито 45 стрибків. Під час пожару, викликаного запальними кулями, вибухали магазини зброї і амуніції. Здобуто 2 кулемети, 1 кріс, амуніцію і 5 коней. Власних втрат не було жодних.https://litopysupa.com/wp-content/uploads/2019/01/NS_Tom_20_Voienna_okruha_UPA_Lysonia_1943-1952_Dokumenty_i_materialy.pdf

09.01.1948р. більшовики переодягнулися у повстанську форму і ходили по селі, вдаючи повстанців.Вони забрали із собою голову сільради і секретаря та водили їх по селі і погрожували , що їх розстріляють за те , що служать Сталіну.Також був роззброєний дільничий МДБ, який квартирував у селі. Водили його селом і говорили , що зловили "босяка". Ніхто із селян не піддався на провокацію.[3]

13.03 1948р в Чемеринцях на хуторі Кутерноги двоє хлопців вбили ст. лейтенанта МДБ Бостонова. Більшовики зробили в цілій окрузі облаву із залученням сил з сусідніх районів.[3]

1951р. в с. Чемеринцях Анна Гнатяк здала позику 100 крб., одначе посіпаки домагалися у неї ще 25 крб. Вона на це не погодилася. Тоді фінагент Горин Кость побив усе хатне нач[и]ння, а довідавшись, що [в]она має гроші зашиті, вирізав з куфайк[и] полу, витягнув ще 150 крб. і забрав їх. За це, що згадана жінка ховала гроші перед «рад[янською] владою», зістала покара[на] штрафом 500 крб., а що не мала грошей, то забрано її корову, яку відпроваджено до колгоспу. За передержання корови в колгоспі платиться 25 крб. денно. В цьому самому селі бригади, які ходили за позикою, носили з собою довбні, якими розбивали позамикані хати та скрині, шукаючи за грішми. У громад[янки] Грендеш Марії домагались грошей. Тому, що вище згадана жінка не мала, то в неї розбили довбнею замкнену скриню, а не знайшовши грошей, поломили її та наробили страшного крику, так, що зі страху ця жінка збожеволіла.

В с. Чемеринцях стар[ший] лейт[е]нант мгб Рудко і голова колгоспу в дні 2-3 провели мітінг. Доповідь Рудка була присвя [ч]ена позиці, яка піде на мирне будівництво. Дальше він говорив, що Радянський Союз є окружений капіталістичними державами, які підготовляють третю світову війну. Рад[янська] влада мусить бути чуйна розбудувати свою промисловість, щоб гідно відбити напад імперіялістичної буржуазії. Дальше розводився над тим, як то «заможно і радісно та культурно живуть працюючі», а як живуть в злиднях в капіталістичних західних державах. Подібні мітінги були в кожному селі.

4.[0]5.[1951 р.] в с. Чемер[и]нцях на хуторі Кузобитиця оперативник Платов з 7-ма бійцями зробив провірку у громадянки Брошки Катерини і Бички Мирона. На цих господарках повалили стіни і порозшивали стріхи. Нічого не знайшли і вибрались.

8.[0]5.[1951 р.] в с. Чемеринцях на хуторі Красне, оперативник з 7-ма бійцями у громадян Пелеха і Вербіцького порозшивали стріхи, повалили печі, стіни і пивниці, нічого не найшли і вибралися.

28.[0]6.[1951 р.] в с. Чемеринцях оперативник Рудко з групою бійців з місцевими стребками і участковим міліції, у партійця завідувачем районного пасічництва Іларія Бойчишина перекопали господарку, а ноч[ч]ю [до]вкола неї тримали засідку. (https://litopysupa.com/wp-content/uploads/2019/01/NS_Tom_24_Zolochivska_Okruha_OUNOrhanizatsiini_dokumenty_1941-1952.pdf)

Повстанці.

"Чемерис" ( справжні дані - невідомі) , командир бївки,комендант СБ куща ОУН , загинув 21.05. 1945р в с. Чемеринці.[4]

Сучасність

По суті, село являє собою аґломерацію розкиданих між лісами та долинами хуторів: Василькове, Юрки, Провал, Гута, Голий Кінець, Кучерівка, Куторноги, Ґуральня, Верхня та Нижня Кузбатиця, Волоськи. Відстань між крайніми хуторами Гутою та Верхною Кузбатецею по прямій досягає 6 км.

Персоналії

Уродженці

Примітки

  1. Акти ґродські і земські. — Львів, 1870. — Т. 2. — 295 с. (пол., лат.) с. 31-32, XIX.
  2. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939. — Вісбаден, 1983. — с. 28.
  3. а б Звіт по Рогатинському району за січень-березень 1948р., поданий "64-24М" 1.4.1949р. http://avr.org.ua/viewDoc/9237. АЦДВР - Ф. 9. - Т. 18. 1949. Процитовано 09.01.2021.
  4. упорядник Горбаль, Мирослав (2002). Літопис УПА , том 36. Тооронто-Львів. с. 751.

Посилання