Унів
| село Унів | |
|---|---|
 |
|
| Країна |  Україна |
| Область | Львівська область |
| Район/міськрада | Перемишлянський район |
| Рада/громада | Коросненська сільська рада |
| Код КОАТУУ | 4623383903 |
| Основні дані | |
| Населення | 468 |
| Площа | 3,04 км² |
| Густота населення | 153,95 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 81216 |
| Телефонний код | +380 3263 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°42′43″ пн. ш. 24°35′29″ сх. д. / 49.71194° пн. ш. 24.59139° сх. д.Координати: 49°42′43″ пн. ш. 24°35′29″ сх. д. / 49.71194° пн. ш. 24.59139° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
301 м |
| Водойми | Гнила Липа |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 81215, Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Коросне, тел. 56-4-17 |
| Карта | |
 Унів
|
|
Унів
|
|
Унів (до 2003 року Міжгір'я), колись село Перемишлянського повіту в Галичині (1300 меш.), тепер село Унів Перемишлянському районі Львівської області; важливий монаший і друкарський осередок. В Уневі існує Свято-Успенська Лавра отців студитів Української Греко-Католицької Церкви.
Зміст
Історія[ред. • ред. код]
Монастир[ред. • ред. код]
В Уневі з XIV століття діяв монастир (за даними польських дослідників, василіянський, заснований князем Федором Любартовичем[1]), Успіння Богородиці з оборонними мурами, спершу православний, 1700–1790 — належав до Василіянського Чину. Відомо, що в цьому прекрасно збереженому оборонному монастирі в 1606 р. перебував Іван Вишенський і написав там «Посланіє до стариці Домініканії». Зведено споруду, скоріше за все, в XV ст.
У XVIII ст. — це один з найважливіших монастирів у Галичині; згодом він занепав.
У 1919 р. митрополит А. Шептицький переніс до Унева осередок Студитів з осідком ігуменату. Серед іншого тут було розвинуто малярську школу, палітурню, а з 1935 р. друковано церковно-релігійний місячник «Промінчик Сонця Любови». За радянської влади, після арешту та ув'язнення керівництва монастиря, там було спочатку створено концентраційний табір для ченців різних спільнот УГКЦ, які відмовилися приєднатися до РПЦ, а потім — влаштовано інтернат для осіб похилого віку та інвалідів, де перебувало більше 300 престарілих та розумово відсталих осіб. До Унева було проведено електрику, а згодом — газ. Побудовано дорогу з твердим покриттям. Після розпаду СРСР монахи спочатку не могли повернутися до монастиря, але в 1993 р. обитель було повернуто власникам.
У 2005 році в селі було відкрито меморіальну дошку на честь митрополита Андрея і блаженного архимандрита Климентія Шептицьких за порятунок єврейських, українських та польських дітей у роки Другої світової війни.[2]
Унівська друкарня[ред. • ред. код]
1618 року ігумен Кирило Транквіліон-Ставровецький почав друкувати на пересувній друкарні «Зерцало богословія». В 1648–1770 рр. при лаврі діяла Унівська друкарня, де було надруковано ряд відомих стародруків. Тут працювали українські друкарі Андрій Скольський, Дмитро Кульчицький, Симеон Ставницький, а книжки прикрашали гравюрами Іллі, М. Зубрицького, Є. Завадовського, Мини, М. Фуглевича.
Справжню друкарню в Уневі заснував львівський єпископ Арсеній Желиборський, який перевіз сюди львівську друкарню, з 1646 року в ній працював відомий друкар Андрій Скульський.
В Уневі видано «Псалтир», «Пѣтныи Акафісты» (1660). Опіку над унівською друкарнею продовжував архимандрит Варлаам Шептицький (1670–1710), за якого друкарі Симеон і Василь Ставницькі видали «Выкладъ о церкви святой» (1670), а Дмитро Кульчицький «Псалтир» (1678). У 1673 році в унівській друкарні молдавський митрополит Дософтей (Доситей) Барила видав румунською мовою кирилицею відомий віршований «Псалтир» («Psaltirea pre versuri tocmită») за зразком Я. Кохановського, «Акафісти» (1673) і «Літургіон» (1679), перекладені з українських видань. За єпископа Афанасія Шептицького (1722—46) в унівській друкарні видано «Собраніє припадковіъ» (1732) і «Служебникъ» (1733). За весь час в унівській друкарні було видано близько 60 книг, друк яких відзначався добрим поліграфічним виконанням. У 1770 році унівська друкарня занепала через суперництво Львівського Ставропігійського Братства.
Унівський бій[ред. • ред. код]
Бій відбувся наприкінці вересня 1944 року, біля монастиря Унівська лавра. З боку УПА бій прийняв курінь "Сіроманців" та сотня "Коса", більшовики застосували важку зброю, включно з танками та розвідувальними літаками. Після дводенної масакри відділ УПА щасливо відійшов, але на полі бою залишилося з обидвох сторін багато вояків.
Про бій під Уневом згадано у передріздвяному привітанні Головного командування УПА Романа Шухевича, нарівні з Гурбами[3].
Між селами Словіта та Унів глибоко в лісі збереглася пам'ятка цих героїчних подій. Це камінь-пісковик з викарбуваними словами : " Тут 30 вересня відбувся переможний бій куреня УПА під командуванням Карпенка Яструба".
Відомі люди[ред. • ред. код]
- княжна Олександра — донька київського князя Андрія Івановича, була похована в монастирській церкві.[1]
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ а б Uniów… — S. 807.
- ↑ КЛІМЕНТІЙ КАЗИМИР ШЕПТИЦЬКИЙ(КЛИМЕНТИЙ ШЕПТИЦКИЙ)
- ↑ Командири і бійці УПА. Передріздвяне привітання Тараса Чупринки передріздвяне звернення Тараса Чупринки, головнокомандувача УПА, до командирів і бійців. avr.org.ua. Процитовано 2015-11-08.
Література[ред. • ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж ; Нью-Йорк : Молоде життя ; Львів ; Київ : Глобус, 1955—2003.
- Uniów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1892. — T. XII : Szlurpkiszki — Warłynka. (пол.) — S. 807–808. (пол.)
Посилання[ред. • ред. код]
- Замки та храми України — Унів
- Архітектурні та природні ПАМ'ЯТКИ УКРАЇНИ — Унів
- Детальніше про Молодіжну Прощу до Унівської Лаври
- [1]
Див. також[ред. • ред. код]
|
||||||||
 |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
