Унів
село Унів | |
---|---|
Свято-Успенська Лавра | |
Країна | ![]() |
Область | Львівська область |
Район/міськрада | Перемишлянський район |
Рада | Коросненська сільська рада |
Код КОАТУУ | 4623383903 |
Основні дані | |
Населення | 468 |
Площа | 3,04 км² |
Густота населення | 153,95 осіб/км² |
Поштовий індекс | 81216 |
Телефонний код | +380 3263 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°42′21″ пн. ш. 24°34′17″ сх. д.H G O |
Середня висота над рівнем моря |
301 м |
Водойми | Гнила Липа |
Місцева влада | |
Адреса ради | 81215, Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Коросне |
Карта | |
Мапа | |
![]() | |
|
Унів (до 2003 року Міжгір'я), колись село Перемишлянського повіту в Галичині (1300 меш.), тепер село Унів Перемишлянському районі Львівської області; важливий монаший і друкарський осередок. В Уневі існує Свято-Успенська Лавра отців студитів Української Греко-Католицької Церкви.
Історія[ред. | ред. код]
Монастир[ред. | ред. код]
В Уневі з XIV століття діяв монастир (за даними польських дослідників, василіянський, заснований князем Федором Любартовичем[1]), Успіння Богородиці з оборонними мурами, спершу православний, а у 1700—1790 роках — належав до Василіянського Чину. Відомо, що в цьому прекрасно збереженому оборонному монастирі в 1606 р. перебував Іван Вишенський і написав там «Посланіє до стариці Домініканії». Зведено споруду, найімовірніше, в XV ст.
У XVIII ст. — це один з найважливіших монастирів у Галичині; згодом він занепав.
У 1919 р. митрополит А. Шептицький переніс до Унева осередок Студитів з осідком ігуменату. Серед іншого тут було розвинено маля́рську школу, палітурню, а з 1935 р. друковано церковно-релігійний місячник «Промінчик Сонця Любови». За радянської влади, після арешту та ув'язнення керівництва монастиря, там було спочатку створено концентраційний табір для ченців різних спільнот УГКЦ, які відмовилися приєднатися до РПЦ, а потім — влаштовано інтернат для осіб похилого віку та інвалідів, де перебувало більше 300 старих та розумово відсталих осіб.
До Унева було проведено електрику, а згодом — газ. Побудовано дорогу з твердим покриттям. Після розпаду СРСР монахи спочатку не могли повернутися до монастиря, але в 1993 р. монасти́р повернули власникам.
У 2005 році в селі відкрили меморіальну дошку на честь митрополита Андрея і блаженного архимандрита Климентія Шептицьких за порятунок єврейських, українських та польських дітей у роки Другої світової війни.[2]
Унівська друкарня[ред. | ред. код]
1618 року ігумен Кирило Транквіліон-Ставровецький почав друкувати на пересувній друкарні «Зерцало богословія». В 1648—1770 рр. при лаврі діяла Унівська друкарня, де було надруковано ряд відомих стародруків. Тут працювали українські друкарі Андрій Скольський, Дмитро Кульчицький, Симеон Ставницький, а книжки прикрашали гравюрами Іллі, М. Зубрицького, Є. Завадовського, Мини, М. Фуглевича.
Справжню друкарню в Уневі заснував львівський єпископ Арсеній Желиборський, який перевіз сюди львівську друкарню, з 1646 року в ній працював відомий друкар Андрій Скульський.
В Уневі видано «Псалтир», «Пѣтныи Акафісты» (1660). Опіку над унівською друкарнею продовжував архимандрит Варлаам Шептицький (1670—1710), за якого друкарі Симеон і Василь Ставницькі видали «Выкладъ о церкви святой» (1670), а Дмитро Кульчицький «Псалтир» (1678). У 1673 році в унівській друкарні молдавський митрополит Дософтей (Доситей) Барила видав румунською мовою кирилицею відомий віршований «Псалтир» («Psaltirea pre versuri tocmită») за зразком Я. Кохановського, «Акафісти» (1673) і «Літургіон» (1679), перекладені з українських видань. За єпископа Афанасія Шептицького (1722—46) в унівській друкарні видано «Собраніє припадковіъ» (1732) і «Служебникъ» (1733). За весь час в унівській друкарні було видано близько 60 книг, друк яких відзначався добрим поліграфічним виконанням. У 1770 році унівська друкарня занепала через суперництво Львівського Ставропігійського Братства.
Унівський бій[ред. | ред. код]
Бій відбувся наприкінці вересня 1944 року, біля монастиря Унівська лавра. З боку УПА бій прийняв курінь «Сіроманців» та сотня «Коса», більшовики застосували важку зброю, включно з танками та розвідувальними літаками. Після дводенної масакри відділ УПА щасливо відійшов, але на полі бою залишилося з обидвох сторін багато вояків.
Про бій під Уневом згадано у передріздвяному привітанні Головного командування УПА Романа Шухевича, нарівні з Гурбами[3].
Між селами Словіта та Унів глибоко в лісі збереглася пам'ятка цих героїчних подій. Це камінь-пісковик з викарбуваними словами: "Тут 30 вересня відбувся переможний бій куреня УПА під командуванням Карпенка Яс
Літопис УПА т .20 Опис Унівського бою.
….Вже в п'ятницю, 29.ІХ.44 увечір наша розвідка донесла, що большевики концентрують свої сили в Перемишлянах. На ранок 30.ІХ.44. курінний Яструб зарядив поготівля. Досвітком в год. 4 рано вислано стежі на всі напрямки. Вони донесли, що до Унева і до монастиря приїхало коло 2 сотні большевиків. В тому напрямі вислано дві засідки по дві чоти, які мали за завдання розбити большевиків, вигнати їх з Унева та визволити арештованих (було припущення, що большевики роблять акцію на село). Одна засідка, що пішла в напрямі північно-західному від с. Унева, напрапила на більшу силу большевиків, що йшла розстрільною на ліс, пірвала зв'язок з другою засідкою та була відрізана цілковито від табору і долучила пізно вночі, не беручи участи в бою. Друга засідка йшла в південно-схід. напрямі від с. Унева і натрапила на большевицьку розстрільну, яка наступала на ліс. Наші зайняли бойові становища і почали обстрілювати большевицьку розстрільну. Цею засідкою командував сотенний Чорний. Бій почався в год. 9-тій. Під натиском двох большевицьких наступів сот. Чорний відступив на лінію наших застав і зажадав помочі. В год. 10-тій кур. Яструб кидає туди дві [чоти] сотні «Сіроманців» під командуванням сот. Косача, які спільно з двома чотами Чорного спиняють больш[евицький] наступ. Останні розвідчики, які повернулися зі сс.. Лонів, Словіти і Якторова донесли, що большевики зробили застави по всіх дорогах, що виходять з Унівського лісу та беруть нас в окруження. Ще перед боєм кур. Яструб визначив всім відділам становища так, що всі разом брали табор в колову оборону, маючи тісний зв'язок із собою. Відділ Максима тримав оборонні становища в напрямі від Лонів та тримав зв'язок на правому крилі з Чорним, на лівому з відділом Коса. Відділ Коса тримав оборонні становища в напрямі від Словіти і тримав зв'язок на правому крилі з Максимом, на лівому зДовбнею. Відділ Довбні тримав оборонне становище в напрямі від Якторова і тримав зв'язок на правому крилі з відділом Коса, на лівому з відділом «Cіроманців». Найбільший натиск повели большевики від Унева і тут наступали все новими резервами, які падали від вогню наших кулеметів. На інших відтинках чути було час від часу стріли, а це свідчило, що там тримають лише застави. В год. 10.30 з бойової лінії привезено перших ранених, між ними сот. виховника Чорного, Олімпа, який був тяжко ранений розривною кулею в груди. В 10.45 в наслідок упливу крови помер. Большевики почали довозити свіжі сили з Перемишлян, а навіть приїхало кілька танків, які посувались лінією в наш табір. На цій лінії, котрою їхав танк, стояв «Кольт», яким обстрілював ворожі розстрільні прославлений в багатьох боях ройовий Вовк. Коли на лінії показався танк, тоді большевики з криком «Ура!» кинулися в наступ. Наш Вовк пустив кілька серій по розстрільній і примусив її залягти, а тоді протипанцирними кулями ушкодив танк і примусив його спинитися, а обслугу розбитися. Після ушкодження першого танка, большевики не посилали більше танків до наступу, лише почали обстрілювати наш табір гранатометами досить цільно. Одне стрільне попало близько нашого гранатомета і зранило кількох [стрільців] з обслуги та примусило замовкнути наш гранатомет, бо не було де вибрати в лісі нового поля обстрілу. Кілька стрілен з больш[евицького] гранатомета, які попали в середину нашого табору, не вибухли. Пізніше їх оглядачі побачили, що в них не було «взривателя». Чи це припадок, чи саботаж — не знати. Наші відділи били з трьох сот[енних] гранатометів, які цільно падали на ворожі становища і робили паніку серед большевиків та проріджували їх становища. Продовж цілоденного бою, який тривав від год. 9-тої до 23-тої, большевики провели 22 наступи, котрі розбивалися об нашу оборонну лінію і не давали ворогові жодного успіху, лише втрати. Було припущено, що большевики будуть наступати лише до вечора, але увечері виявилось, що вони хочуть тримати нас в окруженні цілу ніч, а на другий день знову продовжити бій, одержавши допомогу. Кур. Яструб видав наказ від'язатись від бою і видістатись з окруження. Під накривом ночі фіри з раненими і наш табір почали від'їздити окружною дорогою в південносхідному напрямі, а наші розстрільні дальше тримали оборонні становища. Коли табір і ранені опустили місце нашого постою, тоді дано наказ опускати наші становища. В год. 24-тій наші відділи нечутно для вуха ворога покинули становища й рушили за табором в тому самому напрямі. Наші втрати в тому бою 17 вбитих і 25 ранених. Ворог втратив: самі большевики казали, що 105 вбитих, в тому 8 старшин. Наша розвідка доносить, що вбитих мали около 200—250, кількість ранених важко устійнити. Відв'язавшися від большевиків, 30 вересня 44 в год. 24-тій цілий курінь форсовним маршем пішов лісами поміж Липівцями [т]а Боршевом і в год. 10-тій дня 1 жовтня 44 став на короткий відпочинок в лісі коло с. Пнятина. Стрільці змучені цілоденним боєм і десятигодинним маршем положилися відпочивати, а кухарі варити обід [5]
Відомі люди[ред. | ред. код]
- княжна Олександра — донька київського князя Андрія Івановича, була похована в монастирській церкві.[1]
- Роалд Гоффман — хімік, поет, драматург, лауреат Нобелівської премії, переховувався в селі від нацистів під час другої Світової війни[4][5]
- Микола Дюк — місцевий вчитель, переховував євреїв від нацистів під час другої Світової вінйни.[4]
- Підківка Олег Михайлович (* 1947) — заслужений працівник культури України, голова Старосамбірської аматорської спілки композиторів, член Національної спілки композиторів України.
Історія села[ред. | ред. код]
Перша писемна згадка про село Уніів відноситься до 1395 р., коли польський король Владислав ІІ Ягайло видав одну із своїх грамот, перебуваючи у Глинянах, неподалік «загальновідомого монастиря в Уневі».
1875 р. — унівська школа стає філіальною. 1888 р. — місцева громада будує мурований будинок для школи З 1899 р школа в Уневі стає двокласною. В 1901р вчителями в селі були: Бохманюк Ян, Детрич Казимир.
1880 р. в селі мешкає 768 осіб: 607 греко-католиків, 75 римо-католиків, 71 юдей, 15 протестантів.
В 1927р в селі проживало 1115 осіб[6]
Археологічні дослідження[ред. | ред. код]
Під час археологічних досліджень однієї із чернечих келій-землянок на Чернечій (Черничій) горі в Уневі у 2001 р. на долівці, яка сягала глибини 1,8-1,95 м від рівня сучасної поверхні, знайдено багато цікавих та цінних історичних речей господарсько-побутового, виробничого та культового призначення. Однак особливу увагу серед виявлених знахідок привернув невеликий натільний хрестик . Він був виготовлений з мідно-бронзового сплаву.
Найбільшу увагу привертає зображення та напис, які виконано на аверсі та реверсі хрестика. Написи виконано у вигляді комбінації христограми та священної монограми. Крім цього, літери напису нанесено у колечках — давніх християнських символах вічності. Крім цього, на аверсі хрестика відзначено одночасне символізоване поєднання зображення двох типів православних хрестів — з традиційним прямим та перехресним раменом. Традиційно появу хрестів із перехресними раменами на Русі пов'язують з Андрієм Первозванним, тобто з першими, найранішими спробами християнізувати землі східних слов'ян. У середній частині зображеного хреста нанесено символічний ковчег-спаситель, що ніби підпирається символізованими водами на раменах хрестика. У нижній частині, де стоїть основа зображеного на хрестику православного хреста, відзначено затонуле судно. Ще нижче під затонулим судном у розрізі показано могилу, у якій чітко видніється людський череп. Під людським черепом, на найнижчій частині виробу старослов'янською мовою нанесено три великі літери — МЛБ. Зміст цього скороченого означення — Мъсто Лобное Бысть. На краях рамен хрестика, на його аверсі у кружальцях у традиційній умовній християнській абревіатурі скорочень старослов'янським шрифтом нанесено звеличувальний напис. Починати читати його слід з верхнього кружальця, у яке внесено в скороченні слово ЦР (цар). Зліва та справа — ІС та ХС — тобто Ісус Христос. На реверсі хрестика напис виконано у шістьох кружальцях. Його також зроблено старослов'янським шрифтом, однак уже більшими за розміром літерами, ніж на аверсі. Крім цього, центральне кружальце має двоступеневий рівень напису. Читання легенди також слід починати зверху й зліва направо. Отже, у верхньому кружальці маємо КРЕ дальше зліва СТ, у верхньому рядку середнього кружальця зверху УТВ, а знизу ОЄМ. У кружальці на рамені із правого боку нанесено УП. На основі хреста у двох наступних кружальцях читаємо ОКЛ та АН. Загалом отримуємо КРЕСТУ ТВОЄМУ ПОКЛАН…
Це скорочений варіант доволі поширеного християнського напису. У повному варіанті напис має наступне значення: «Кресту твоєму поклоняємся, Владико і Святое Воскресеніє Твоє славим». Таким чином, завдяки археологічним дослідженням в Уневі виявлено цінну історичну знахідку, яка є важливим надбанням нашого народу. [6]
Література[ред. | ред. код]
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1955.
- Uniów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 807. (пол.) — S. 807—808. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Замки та храми України — Унів
- Архітектурні та природні ПАМ'ЯТКИ УКРАЇНИ — Унів
- Детальніше про Молодіжну Прощу до Унівської Лаври
- [1]
- .5 https://litopysupa.com/wp-content/uploads/2019/01/NS_Tom_20_Voienna_okruha_UPA_Lysonia_1943-1952_Dokumenty_i_materialy.pdf
6.http://www.inst-ukr.lviv.ua/files/10/28Berest.pdf http://www.inst-ukr.lviv.ua/files/10/28Berest.pd
Див. також[ред. | ред. код]
|
![]() |
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- ↑ а б Uniów… — S. 807.
- ↑ КЛІМЕНТІЙ КАЗИМИР ШЕПТИЦЬКИЙ(КЛИМЕНТИЙ ШЕПТИЦКИЙ). Архів оригіналу за 4 листопад 2015. Процитовано 11 жовтень 2015.
- ↑ Командири і бійці УПА. Передріздвяне привітання Тараса Чупринки передріздвяне звернення Тараса Чупринки, головнокомандувача УПА, до командирів і бійців. avr.org.ua. Процитовано 2015-11-08.
- ↑ а б Глумин П. (2010). Химик и лирик. // Корреспондент. — 2010. — № 47 (435) (10 дек.). с. — С. 37—38.
- ↑ 80-річний нобелівський лауреат хоче допомогти «Батьківщині — Україні». — «Вікна», 2020.01.04.
- ↑ Wyspiański, Józef (2000). Spotkania Świrzan Nr 39 (польська). Lubin. с. 38.