Унів

село Унів
Свято-Успенська Лавра
Країна	Україна
Область	Львівська область
Район/міськрада	Перемишлянський район
Рада/громада	Коросненська сільська рада
Код КОАТУУ	4623383903
Основні дані
Населення	468
Площа	3,04 км²
Густота населення	153,95 осіб/км²
Поштовий індекс	81216
Телефонний код	+380 3263
Географічні дані
Географічні координати	49°42′43″ пн. ш. 24°35′29″ сх. д.
Середня висота над рівнем моря	301 м
Водойми	Гнила Липа
Місцева влада
Адреса ради	81215, Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Коросне, тел. 56-4-17
Карта
Унів
Унів
Мапа
Унів у Вікісховищі

Унів (до 2003 року Міжгір'я), колись село Перемишлянського повіту в Галичині (1300 меш.), тепер село Унів Перемишлянському районі Львівської області; важливий монаший і друкарський осередок. В Уневі існує Свято-Успенська Лавра отців студитів Української Греко-Католицької Церкви.

Історія

Храм Вознесіння Господнього

Храм блаженних священномучеників Климентія та Леонтія в Свято-Успенській Унівській лаврі

Монастир

В Уневі з XIV століття діяв монастир (за даними польських дослідників, василіянський, заснований князем Федором Любартовичем), Успіння Богородиці з оборонними мурами, спершу православний, а у 1700—1790 роках — належав до Василіянського Чину. Відомо, що в цьому прекрасно збереженому оборонному монастирі в 1606 р. перебував Іван Вишенський і написав там «Посланіє до стариці Домініканії». Зведено споруду, найімовірніше, в XV ст.

У XVIII ст. — це один з найважливіших монастирів у Галичині; згодом він занепав.

У 1919 р. митрополит А. Шептицький переніс до Унева осередок Студитів з осідком ігуменату. Серед іншого тут було розвинено маля́рську школу, палітурню, а з 1935 р. друковано церковно-релігійний місячник «Промінчик Сонця Любови». За радянської влади, після арешту та ув'язнення керівництва монастиря, там було спочатку створено концентраційний табір для ченців різних спільнот УГКЦ, які відмовилися приєднатися до РПЦ, а потім — влаштовано інтернат для осіб похилого віку та інвалідів, де перебувало більше 300 старих та розумово відсталих осіб.

До Унева було проведено електрику, а згодом — газ. Побудовано дорогу з твердим покриттям. Після розпаду СРСР монахи спочатку не могли повернутися до монастиря, але в 1993 р. монасти́р повернули власникам.

У 2005 році в селі відкрили меморіальну дошку на честь митрополита Андрея і блаженного архимандрита Климентія Шептицьких за порятунок єврейських, українських та польських дітей у роки Другої світової війни.

Унівська друкарня

1618 року ігумен Кирило Транквіліон-Ставровецький почав друкувати на пересувній друкарні «Зерцало богословія». В 1648—1770 рр. при лаврі діяла Унівська друкарня, де було надруковано ряд відомих стародруків. Тут працювали українські друкарі Андрій Скольський, Дмитро Кульчицький, Симеон Ставницький, а книжки прикрашали гравюрами Іллі, М. Зубрицького, Є. Завадовського, Мини, М. Фуглевича.

Справжню друкарню в Уневі заснував львівський єпископ Арсеній Желиборський, який перевіз сюди львівську друкарню, з 1646 року в ній працював відомий друкар Андрій Скульський.

В Уневі видано «Псалтир», «Пѣтныи Акафісты» (1660). Опіку над унівською друкарнею продовжував архимандрит Варлаам Шептицький (1670—1710), за якого друкарі Симеон і Василь Ставницькі видали «Выкладъ о церкви святой» (1670), а Дмитро Кульчицький «Псалтир» (1678). У 1673 році в унівській друкарні молдавський митрополит Дософтей (Доситей) Барила видав румунською мовою кирилицею відомий віршований «Псалтир» («Psaltirea pre versuri tocmită») за зразком Я. Кохановського, «Акафісти» (1673) і «Літургіон» (1679), перекладені з українських видань. За єпископа Афанасія Шептицького (1722—46) в унівській друкарні видано «Собраніє припадковіъ» (1732) і «Служебникъ» (1733). За весь час в унівській друкарні було видано близько 60 книг, друк яких відзначався добрим поліграфічним виконанням. У 1770 році унівська друкарня занепала через суперництво Львівського Ставропігійського Братства.

Унівський бій

Пам'ятка в лісі між с. Словіта та с. Унів встановлена з нагоди Унівського бою.

Бій відбувся наприкінці вересня 1944 року, біля монастиря Унівська лавра. З боку УПА бій прийняв курінь «Сіроманців» та сотня «Коса», більшовики застосували важку зброю, включно з танками та розвідувальними літаками. Після дводенної масакри відділ УПА щасливо відійшов, але на полі бою залишилося з обидвох сторін багато вояків.

Про бій під Уневом згадано у передріздвяному привітанні Головного командування УПА Романа Шухевича, нарівні з Гурбами.

Між селами Словіта та Унів глибоко в лісі збереглася пам'ятка цих героїчних подій. Це камінь-пісковик з викарбуваними словами: "Тут 30 вересня відбувся переможний бій куреня УПА під командуванням Карпенка Яс

Літопис УПА т .20 Опис Унівського бою.

….Вже в п'ятницю, 29.ІХ.44 увечір наша розвідка донесла, що большевики концентрують свої сили в Перемишлянах. На ранок 30.ІХ.44. курінний Яструб зарядив поготівля. Досвітком в год. 4 рано вислано стежі на всі напрямки. Вони донесли, що до Унева і до монастиря приїхало коло 2 сотні большевиків. В тому напрямі вислано дві засідки по дві чоти, які мали за завдання розбити большевиків, вигнати їх з Унева та визволити арештованих (було припущення, що большевики роблять акцію на село). Одна засідка, що пішла в напрямі північно-західному від с. Унева, напрапила на більшу силу большевиків, що йшла розстрільною на ліс, пірвала зв'язок з другою засідкою та була відрізана цілковито від табору і долучила пізно вночі, не беручи участи в бою. Друга засідка йшла в південно-схід. напрямі від с. Унева і натрапила на большевицьку розстрільну, яка наступала на ліс. Наші зайняли бойові становища і почали обстрілювати большевицьку розстрільну. Цею засідкою командував сотенний Чорний. Бій почався в год. 9-тій. Під натиском двох большевицьких наступів сот. Чорний відступив на лінію наших застав і зажадав помочі. В год. 10-тій кур. Яструб кидає туди дві [чоти] сотні «Сіроманців» під командуванням сот. Косача, які спільно з двома чотами Чорного спиняють больш[евицький] наступ. Останні розвідчики, які повернулися зі сс.. Лонів, Словіти і Якторова донесли, що большевики зробили застави по всіх дорогах, що виходять з Унівського лісу та беруть нас в окруження. Ще перед боєм кур. Яструб визначив всім відділам становища так, що всі разом брали табор в колову оборону, маючи тісний зв'язок із собою. Відділ Максима тримав оборонні становища в напрямі від Лонів та тримав зв'язок на правому крилі з Чорним, на лівому з відділом Коса. Відділ Коса тримав оборонні становища в напрямі від Словіти і тримав зв'язок на правому крилі з Максимом, на лівому зДовбнею. Відділ Довбні тримав оборонне становище в напрямі від Якторова і тримав зв'язок на правому крилі з відділом Коса, на лівому з відділом «Cіроманців». Найбільший натиск повели большевики від Унева і тут наступали все новими резервами, які падали від вогню наших кулеметів. На інших відтинках чути було час від часу стріли, а це свідчило, що там тримають лише застави. В год. 10.30 з бойової лінії привезено перших ранених, між ними сот. виховника Чорного, Олімпа, який був тяжко ранений розривною кулею в груди. В 10.45 в наслідок упливу крови помер. Большевики почали довозити свіжі сили з Перемишлян, а навіть приїхало кілька танків, які посувались лінією в наш табір. На цій лінії, котрою їхав танк, стояв «Кольт», яким обстрілював ворожі розстрільні прославлений в багатьох боях ройовий Вовк. Коли на лінії показався танк, тоді большевики з криком «Ура!» кинулися в наступ. Наш Вовк пустив кілька серій по розстрільній і примусив її залягти, а тоді протипанцирними кулями ушкодив танк і примусив його спинитися, а обслугу розбитися. Після ушкодження першого танка, большевики не посилали більше танків до наступу, лише почали обстрілювати наш табір гранатометами досить цільно. Одне стрільне попало близько нашого гранатомета і зранило кількох [стрільців] з обслуги та примусило замовкнути наш гранатомет, бо не було де вибрати в лісі нового поля обстрілу. Кілька стрілен з больш[евицького] гранатомета, які попали в середину нашого табору, не вибухли. Пізніше їх оглядачі побачили, що в них не було «взривателя». Чи це припадок, чи саботаж — не знати. Наші відділи били з трьох сот[енних] гранатометів, які цільно падали на ворожі становища і робили паніку серед большевиків та проріджували їх становища. Продовж цілоденного бою, який тривав від год. 9-тої до 23-тої, большевики провели 22 наступи, котрі розбивалися об нашу оборонну лінію і не давали ворогові жодного успіху, лише втрати. Було припущено, що большевики будуть наступати лише до вечора, але увечері виявилось, що вони хочуть тримати нас в окруженні цілу ніч, а на другий день знову продовжити бій, одержавши допомогу. Кур. Яструб видав наказ від'язатись від бою і видістатись з окруження. Під накривом ночі фіри з раненими і наш табір почали від'їздити окружною дорогою в південносхідному напрямі, а наші розстрільні дальше тримали оборонні становища. Коли табір і ранені опустили місце нашого постою, тоді дано наказ опускати наші становища. В год. 24-тій наші відділи нечутно для вуха ворога покинули становища й рушили за табором в тому самому напрямі. Наші втрати в тому бою 17 вбитих і 25 ранених. Ворог втратив: самі большевики казали, що 105 вбитих, в тому 8 старшин. Наша розвідка доносить, що вбитих мали около 200—250, кількість ранених важко устійнити. Відв'язавшися від большевиків, 30 вересня 44 в год. 24-тій цілий курінь форсовним маршем пішов лісами поміж Липівцями [т]а Боршевом і в год. 10-тій дня 1 жовтня 44 став на короткий відпочинок в лісі коло с. Пнятина. Стрільці змучені цілоденним боєм і десятигодинним маршем положилися відпочивати, а кухарі варити обід [5]

Відомі люди

• княжна Олександра — донька київського князя Андрія Івановича, була похована в монастирській церкві.
• Роалд Гоффман — хімік, поет, драматург, лауреат Нобелівської премії, переховувався в селі від нацистів під час другої Світової війни
• Микола Дюк — місцевий вчитель, переховував євреїв від нацистів під час другої Світової вінйни.
• Підківка Олег Михайлович (* 1947) — заслужений працівник культури України, голова Старосамбірської аматорської спілки композиторів, член Національної спілки композиторів України.

Історія села

Перша писемна згадка про село Уніів відноситься до 1395 р., коли польський король Владислав ІІ Ягайло видав одну із своїх грамот, перебуваючи у Глинянах, неподалік «загальновідомого монастиря в Уневі».

1875 р. — унівська школа стає філіальною. 1888 р. — місцева громада будує мурований будинок для школи З 1899 р школа в Уневі стає двокласною. В 1901р вчителями в селі були: Бохманюк Ян, Детрич Казимир.

1880 р. в селі мешкає 768 осіб: 607 греко-католиків, 75 римо-католиків, 71 юдей, 15 протестантів.

В 1927р в селі проживало 1115 осіб

Археологічні дослідження

Під час археологічних досліджень однієї із чернечих келій-землянок на Чернечій (Черничій) горі в Уневі у 2001 р. на долівці, яка сягала глибини 1,8-1,95 м від рівня сучасної поверхні, знайдено багато цікавих та цінних історичних речей господарсько-побутового, виробничого та культового призначення. Однак особливу увагу серед виявлених знахідок привернув невеликий натільний хрестик . Він був виготовлений з мідно-бронзового сплаву.

Найбільшу увагу привертає зображення та напис, які виконано на аверсі та реверсі хрестика. Написи виконано у вигляді комбінації христограми та священної монограми. Крім цього, літери напису нанесено у колечках — давніх християнських символах вічності. Крім цього, на аверсі хрестика відзначено одночасне символізоване поєднання зображення двох типів православних хрестів — з традиційним прямим та перехресним раменом. Традиційно появу хрестів із перехресними раменами на Русі пов'язують з Андрієм Первозванним, тобто з першими, найранішими спробами християнізувати землі східних слов'ян. У середній частині зображеного хреста нанесено символічний ковчег-спаситель, що ніби підпирається символізованими водами на раменах хрестика. У нижній частині, де стоїть основа зображеного на хрестику православного хреста, відзначено затонуле судно. Ще нижче під затонулим судном у розрізі показано могилу, у якій чітко видніється людський череп. Під людським черепом, на найнижчій частині виробу старослов'янською мовою нанесено три великі літери — МЛБ. Зміст цього скороченого означення — Мъсто Лобное Бысть. На краях рамен хрестика, на його аверсі у кружальцях у традиційній умовній християнській абревіатурі скорочень старослов'янським шрифтом нанесено звеличувальний напис. Починати читати його слід з верхнього кружальця, у яке внесено в скороченні слово ЦР (цар). Зліва та справа — ІС та ХС — тобто Ісус Христос. На реверсі хрестика напис виконано у шістьох кружальцях. Його також зроблено старослов'янським шрифтом, однак уже більшими за розміром літерами, ніж на аверсі. Крім цього, центральне кружальце має двоступеневий рівень напису. Читання легенди також слід починати зверху й зліва направо. Отже, у верхньому кружальці маємо КРЕ дальше зліва СТ, у верхньому рядку середнього кружальця зверху УТВ, а знизу ОЄМ. У кружальці на рамені із правого боку нанесено УП. На основі хреста у двох наступних кружальцях читаємо ОКЛ та АН. Загалом отримуємо КРЕСТУ ТВОЄМУ ПОКЛАН…

Це скорочений варіант доволі поширеного християнського напису. У повному варіанті напис має наступне значення: «Кресту твоєму поклоняємся, Владико і Святое Воскресеніє Твоє славим». Таким чином, завдяки археологічним дослідженням в Уневі виявлено цінну історичну знахідку, яка є важливим надбанням нашого народу. [6]

Література

• Енциклопедія українознавства / Наукове товариство імені Шевченка. — Париж, 1955—2003.
• Uniów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1892. — Т. XII. — S. 807. (пол.) — S. 807—808. (пол.)

Посилання

• Замки та храми України — Унів
• Архітектурні та природні ПАМ'ЯТКИ УКРАЇНИ — Унів
• Детальніше про Молодіжну Прощу до Унівської Лаври
• [1]
• .5 https://litopysupa.com/wp-content/uploads/2019/01/NS_Tom_20_Voienna_okruha_UPA_Lysonia_1943-1952_Dokumenty_i_materialy.pdf

 6.http://www.inst-ukr.lviv.ua/files/10/28Berest.pdf http://www.inst-ukr.lviv.ua/files/10/28Berest.pd

Див. також

• Унівська лавра