Унів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
село Унів
Країна Україна Україна
Область Львівська область
Район/міськрада Перемишлянський район
Рада Коросненська сільська рада
Код КОАТУУ 4623383903
Основні дані
Населення 468
Площа 3,04 км²
Густота населення 153,95 осіб/км²
Поштовий індекс 81216
Телефонний код +380 3263
Географічні дані
Географічні координати 49°42′43″ пн. ш. 24°35′29″ сх. д. / 49.71194° пн. ш. 24.59139° сх. д. / 49.71194; 24.59139Координати: 49°42′43″ пн. ш. 24°35′29″ сх. д. / 49.71194° пн. ш. 24.59139° сх. д. / 49.71194; 24.59139
Середня висота
над рівнем моря
301 м
Водойми Гнила Липа
Місцева влада
Адреса ради 81215, Львівська обл., Перемишлянський р-н, с. Коросне, тел. 56-4-17
Карта
Унів (Україна)
Унів
Унів
Унів (Львівська область)
Унів
Унів
Свято-Успенська Лавра

Унів (до 2003 року Міжгір'я), колись село Перемишлянського повіту в Галичині (1300 меш.), тепер село Унів Перемишлянському районі Львівської області; важливий монаший і друкарський осередок. В Уневі існує Свято-Успенська Лавра отців студитів Української Греко-Католицької Церкви.

Історія[ред.ред. код]

Монастир[ред.ред. код]

В Уневі з XIV століття діяв монастир (за даними польських дослідників, василіянський, заснований князем Федором Любартовичем[1]), Успіння Богородиці з оборонними мурами, спершу православний, 1700–1790 — належав до Василіянського Чину. Відомо, що в цьому прекрасно збереженому оборонному монастирі в 1606 р. перебував Іван Вишенський і написав там «Посланіє до стариці Домініканії». Зведено споруду, скоріше за все, в XV ст.

У XVIII ст. — це один з найважливіших монастирів у Галичині; згодом він занепав.

У 1919 р. митрополит А. Шептицький переніс до Унева осередок Студитів з осідком ігуменату. Серед іншого тут було розвинуто малярську школу, палітурню, а з 1935 р. друковано церковно-релігійний місячник «Промінчик Сонця Любови». За радянської влади, після втечі керівництва монастиря за кордон, там було влаштовано інтернат для осіб похилого віку та інвалідів, де на державному утриманні перебувало більше 300 престарілих та розумово відсталих осіб. До Унева було проведено електрику, а згодом — газ. Побудовано дорогу з твердим покриттям. Після розпаду СРСР до монастиря повернулися монахи. Інтернат закрили, у зв'язку з чим втратили роботу близько 200 осіб (це майже половина населення села). Щоб мешканці Унева не протестували, монахи пообіцяли заснувати невеличку цегельню, майстерні та ферму для підтримки монастиря і забезпечити роботою більшість селян. Але нічого з того не було виконано. Й дотепер працездатні селяни їздять на заробітки, шукають роботу у Львові та, за можливості, виїжджають до міста. Зараз в Уневі для заможних містян стає модним мати дачу, «фазенду». Свіже повітря, джерельна вода,  близькість монастиря створюють ореол «чистоти».

У 2005 році в селі було відкрито меморіальну дошку на честь митрополита Андрея і блаженного архимандрита Климентія Шептицьких за порятунок єврейських, українських та польських дітей у роки Другої світової війни.[2]

Унівська друкарня[ред.ред. код]

1618 року ігумен Кирило Транквіліон-Ставровецький почав друкувати на пересувній друкарні «Зерцало богословія». В 1648–1770 рр. при лаврі діяла Унівська друкарня, де було надруковано ряд відомих стародруків. Тут працювали українські друкарі Андрій Скольський, Дмитро Кульчицький, Симеон Ставницький, а книжки прикрашали гравюрами Іллі, М. Зубрицького, Є. Завадовського, Мини, М. Фуглевича.

Справжню друкарню в Уневі заснував львівський єпископ Арсеній Желиборський, який перевіз сюди львівську друкарню, з 1646 року в ній працював відомий друкар Андрій Скульський.

В Уневі видано «Псалтир», «Пѣтныи Акафісты» (1660). Опіку над унівською друкарнею продовжував архимандрит Варлаам Шептицький (1670–1710), за якого друкарі Симеон і Василь Ставницькі видали «Выкладъ о церкви святой» (1670), а Дмитро Кульчицький «Псалтир» (1678). У 1673 році в унівській друкарні молдавський митрополит Дософтей (Доситей) Барила видав румунською мовою кирилицею відомий віршований «Псалтир» («Psaltirea pre versuri tocmită») за зразком Я. Кохановського, «Акафісти» (1673) і «Літургіон» (1679), перекладені з українських видань. За єпископа Афанасія Шептицького (1722—46) в унівській друкарні видано «Собраніє припадковіъ» (1732) і «Служебникъ» (1733). За весь час в унівській друкарні було видано близько 60 книг, друк яких відзначався добрим поліграфічним виконанням. У 1770 році унівська друкарня занепала через суперництво Львівського Ставропігійського Братства.

Унівський бій[ред.ред. код]

Бій відбувся наприкінці вересня 1944 року, біля монастиря Унівська лавра. З боку УПА бій прийняв курінь "Сіроманців" та сотня "Коса", більшовики застосували важку зброю, включно з танками та розвідувальними літаками. Після дводенної масакри відділ УПА щасливо відійшов, але на полі бою залишилося з обидвох сторін багато вояків.

Про бій під Уневом згадано у передріздвяному привітанні Головного командування УПА Романа Шухевича, нарівні з Гурбами[3].

Пам'ятка в лісі між с.Словіта та с.Унів встановлена з нагоди Унівського бою.

Між селами Словіта та Унів глибоко в лісі збереглася пам'ятка цих героїчних подій. Це камінь-пісковик з викарбуваними словами : " Тут 30 вересня відбувся переможний бій куреня УПА під командуванням Карпенка Яструба".

Відомі люди[ред.ред. код]

  • княжна Олександра — донька київського князя Андрія Івановича, була похована в монастирській церкві.[1]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]


Україна Це незавершена стаття з географії України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.