Віллі Майнк

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перевірена версія цієї сторінки, затверджена 15 лютого 2022, заснована на цій версії.
Віллі Майнк
нім. Willi Meinck
1 травня 1954 р. Берлін. Літератори Віллі Майнк та Ільзе Корн на книжковому ярмарку Німецької спілки письменників.
Ім'я при народженніВіллі Майнк
Народився1 квітня 1914(1914-04-01)
Дессау
Помер7 квітня 1993(1993-04-07) (79 років)
Циттау, Німеччина Німеччина
ГромадянствоТретій Рейх Третій Рейх→ НДР→Німеччина Німеччина
Національністьнімець
Діяльністьпрозаїк, поет, драматург, есеїст, сценарист, критик і політик
Мова творівнімецька
Роки активності1951–1993
Напрямокреалізм
Жанрроман, оповідання, новела, п'єса, есей
Magnum opus«Дивовижні пригоди Марко Поло»
ПреміїПремія імени Алекс Веддінґ, Державний орден «За заслуги» (двічі), Золота медаль імени Йоганнеса Роберта Бехера, Національна премія ІІІ ступеня
CMNS: Віллі Майнк у Вікісховищі

Ві́ллі Ма́йнк (нім. Willi Meinck, 1 квітня 1914, Дессау, Німеччина — 7 квітня 1993, Циттау, Німеччина) — німецький письменник.

Біографія

Народився в робітничій сім'ї. З 1929-го по 1933 рік вивчав ремесло набірника й брав участь у робітничому спортивному русі. Після того, як націонал-соціалісти прийшли до влади й заарештували кількох членів родини Віллі Майнка, 1933 року він еміґрував до Франції. Там Віллі жив з того, що працював у порту докером і співав на вулицях. 1934 року повернувся в рідні краї. Працював на різних підручних роботах, зокрема як волонтер-набірник у видавництвах. 1936-го він спробував ухилитися від призиву на військову службу, виїхавши за кордон, цього разу в Угорщину. Його передали в Німеччину, й від 1938 року Майнк був санітаром у вермахті.

Взявши участь у Другій світовій війні й побувавши в американському полоні, Віллі Майнк у 1946-му повертається на батьківщину. Він потрапив у радянську зону окупації, де працював так званим новим учителем, а згодом керівником педагогічного училища. З 1950-го він редактор у шкільному видавництві «Народ і знання». На початку 1950-х він узяв участь в археологічній експедиції у Межиріччі, на основі чого написав повість «Гатіфа»[1]. З 1955 року Майнк проживав як вільний письменник у Берліні, пізніше — в Циттау. У шістдесятих роках він пускався в далекі подорожі — передусім до Індії та Китаю.

Роботи Віллі Майнка — це переважно книжки для дітей та юнацтва, захопливо написані на історичні теми й широко читані в НДР. Критики особливо хвалили його двотомний твір про Марко Поло. Крім того, письменник видав два автобіографічні романи — «Приховане світло» та «Друге життя», а також книжки з репортажами про свої подорожі до Індії й Південно-Східної Азії.

Помер після операції на серці[2].

Твори Віллі Майнка перекладено білоруською, болгарською, естонською, китайською, латиською, литовською, нідерландською, російською, румунською, словацькою, угорською, узбецькою, українською й чеською мовами.

Твори

  • Das Geheimnis der finnischen Birke, Berlin 1951 — «Таємниця фінської берези»
  • Henri, der tapfere Matrose, Berlin 1952 — «Генрі, хоробрий матрос»
  • Die Aufstände der Bürger von Worms und Köln, Berlin 1953 — «Повстання городян Вормса і Кельна»
  • Der Herbststurm fegt durch Hamburg, Berlin 1954 — «Осіння буря бушує в Гамбурґу»
  • Marco Polo, Berlin — «Марко Поло»
  • Bd. 1. Die seltsamen Abenteuer des Marco Polo, 1955 — «Дивовижні пригоди Марко Поло»
  • Bd. 2. Die seltsamen Reisen des Marco Polo, 1957 — «Дивовижні подорожі Марко Поло»
  • Der König der Felder, Berlin 1956 — «Король полів»
  • Hatifa, Berlin 1958 — «Гатіфа»
  • Die rote Perle, Berlin 1958 — «Червона перлина»
  • Die Moorbande und andere Erzählungen, Berlin 1959 (zusammen mit Horst Beseler und Michael Deutsch) — «Торф'яна компанія і інші оповідання» (разом із Горстом Безелером та Міхаелем Дойчем)
  • Das verborgene Licht, Berlin 1959 — «Приховане світло»
  • Nixe und der Große Einsame, Berlin 1960 — «Русалка і велика пустка»
  • Der Neger Jim, Berlin 1961 — «Негр Джим»
  • Das zweite Leben, Berlin 1961 — «Друге життя»
  • Kuddel und Fietje, Berlin 1962 — «Куддель і Фіт'є»
  • Salvi Fünf oder Der zerrissene Faden, Berlin 1966 — «Сальві-П'ять, або Обірвана нитка»
  • Untergang der Jaguarkrieger, Berlin 1968 — «Загибель воїнів-ягуарів»
  • Der Pfefferschotenhändler, Berlin 1969 — «Торговець стручковим перцем»
  • Die gefangene Sonne, Halle (S.) 1971 — «Упіймане сонце»
  • Die schöne Madana, Berlin 1973 — «Красуня Мадана»
  • Tödliche Stille, Berlin 1974 — «Мертва тиша»
  • Das Ramayana, Berlin 1976 — «Рамаяна»
  • Delibab oder Spiel mit bunten Steinen, Berlin 1978 — «Делібаб, або Гра з барвистим камінням»
  • Warten auf den lautlosen Augenblick, Halle u.a. 1980 — «Дочекайтеся тихої миті»
  • Auf einmal kam ein Riese, Berlin 1981 — «Раптом прийшов велетень»
  • Wie Pandschi Puthan den mächtigen Strom zähmte und andere märchenhafte Geschichten aus Sri Lanka, Berlin 1981 (zusammen mit Kaluacci Jayatilaka) — «Як Панджі Путхан приборкав могутню ріку і інші казкові оповіді з Шрі-Ланки» (разом із Калуаччі Джаятілакою)
  • Die Blumenwiese am Auge des Himmels, Berlin 1983 — «Квітковий луг на оці неба»
  • Kaffeetrinken im Grand-Hotel, Halle u.a. 1984 — «Пиття кави у ґранд-отелі»
  • In den Gärten Ravanas, Halle u.a. 1986 — «У садах Равани»
  • Katerträume, Berlin 1988 (zusammen mit Karl-Heinz Appelmann) — «Котячі мрії» (разом із Карлом-Гайнцом Аппельманном)
  • Der Oybin brennt, Waltersdorf 1992 — «Ойбін горить»
  • Sprünge über die Jahre 1983—1992, unveröffentlicht — «Побіжно через 1983—1992 роки» (не опубліковано)

Видавнича діяльність

  • Ramón Amaya-Amador: Morgendämmerung, Berlin 1956 — Рамон Амая-Амадор, «Досвіток»

Екранізації

  • 1960 року в НДР вийшов фільм «Гатіфа» (режисер Зіґфрід Гартманн) за мотивами однойменної повісті Віллі Майнка

Українські переклади творів Майнка

  • «Незвичайні пригоди Марко Поло». Роман. — Київ: Дитвидав, 1959, 508 с. Переклав Юрій Бедзик
  • «Сальві». Повість. — Київ: «Молодь», 1973, 105 с. Переклав Володимир Василюк
  • «Загибель воїнів-ягуарів». Роман. — Київ: «Веселка», 1973, 272 с. Переклав Микола Ігнатенко
  • «Красуня Мадана». Збірка індійських казок і притч. — Не опубліковано, в електронній формі. Переклав Олег Король

Література

  • Benno Pludra u.a. (Hrsg.): Willi Meinck zum 70. Geburtstag, Der Kinderbuchverlag, Berlin 1983 — Бенно Плудра і інші, «Віллі Майнку на його сімдесятиліття»
  • Fred Rodrian: Über Willi Meinck. In: derselbe: Für den Tag geschrieben. Notizen, Reden, Auskünfte. Berlin: Kinderbuchverlag 1985. S. 51-57

Пізнавальні подорожі

Відзнаки

  • 1968 — Премія імені Алекс Веддінґ
  • 1974 — Державний орден «За заслуги»
  • 1974 — Золота медаль імені Йоганнеса Роберта Бехера
  • 1979 — Національна премія ІІІ ступеня
  • 1984 — Вітчизняний срібний орден «За заслуги»
  • 1989 — Вітчизняний золотий орден «За заслуги»

Лінки

  1. ↑ Сайт Databazeknih. Прочитано 18.09.2021
  2. ↑ GERHARD HOLTZ-BAUMERT. «Ein Brief, der nie geschrieben wurde». Опубліковано 15.04.1993. Прочитано 08.06.2020
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Віллі_Майнк&oldid=33455672