Владислав Зайончковський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зайончковський Владислав
пол. Władysław Zajączkowski
Ім'я при народженніВладислав
Народився12 квітня 1837(1837-04-12)
Стрижів
Помер8 жовтня 1898(1898-10-08) (61 рік)
Львів
ПохованняЛичаківський цвинтар[1]
Місце проживанняЛьвів
Діяльністьматематик, викладач університету
Alma materЯгеллонський університет
Вчене званняпрофесор
ЗакладНаціональний університет «Львівська політехніка»
ЧленствоКраківське наукове товариствоd[2]
Сайтlp.edu.ua/ректори_львівської_політехніки

Владислав Войцех Зайочковський (12 квітня 1837, Стрижів — 8 жовтня 1898, Львів) — польський математик, доктор філософії, ректор Львівської політехніки у 1878/79 і 1885/86 роках.

Життєпис

Народився у галицькому містечку Стрижів (тепер у Польщі). Після закінчення гімназії в Жешові i Кракові студіював математику i фізику в Ягеллонському університеті в Кракові, де й здобув у 1861 р. учений ступінь доктора філософії. Для поглиблення своїх знань у галузі математики виїжджає до Готтінгена, відтак — до Берліна і Відня, а повернувшись звідтіля, захистив у Кракові дисертацію на здобуття вченого звання приватного доцента математики.

Доробок

У 1865—1872 pp. викладав вишу математику i аналітичну механіку у Головній варшавській школі, а в 1872 р. призначений звичайним професором математики Львівської Технічної академії. На цьому посту професор сконцентрував свою увагу на математичних науках i працював над розвитком Політехнічної школи, у якій у 1878—1879 і 1885—1886 навчальних роках обирався ректором. У 1887 р. очолив кафедру математики цієї школи. Як член Крайової шкільної ради зробив чимало для удосконалення шкільних підручників. У 1872 р. обраний членом-кореспондентом. а в 1891 р. — дійсним членом Краківської Академії наук.

Наукові праці

У наукових працях, які публікувалися у вітчизняній літературі, висвітлював світові здобутки у різних галузях математики. У його доробку — 20 наукових праць, серед яких — «Теорія потенціальної функції» (1864); «Аналітична геометрія» (1884); «Основи вищої алгебри» (1884) тощо. Підготував історію політехнічної школи — Zajaczkowski W. С. К. Szkola politechniczna. Lwow. 1894. S.1 -170.

Смерть

Помер 8 жовтня 1898 у Львові. Похований на полі № 67 Личаківського кладовища.

Джерела

Посилання

Ректори
Львівської політехніки
Флоріан Шиндлер (1844—1848) • Александер Райзінґер (1851—1871) • Фелікс Стшелецький (1872—1874) • Ян Непомуцен Франке (1874—1875) • Кароль Машковський (1875—1876) • Авґуст Фройнд (1876—1877) • Юліан Захарієвич (1877—1878) • Владислав Зайончковський (1878—1879) • Юліан Медвецький (1879—1880) • Ян Непомуцен Франке (1880—1881) • Юліан Захарієвич (1881—1882) • Авґуст Фройнд (1882—1883) • Юліуш Биковський (1883—1884) • Юліан Медвецький (1884—1885) • Владислав Зайончковський (1885—1886) • Богдан Мариняк (1886—1887) • Юліан Медвецький (1887—1888) • Густав Бізанц (1888—1889) • Домінік Зброжек (1888—1889) • Авґуст Фройнд (1889—1890) • Ян Непомуцен Франке (1890—1891) • Кароль Скібінський (1891—1892) • Юзеф Ріхтер (1892—1893) • Плацид Дзівінський (1893—1894) • Максиміліан Тульє (1894—1895) • Броніслав Павлевський (1895—1896) • Мечислав Лазарський (1896—1897) • Роман Ґостковський (1897—1898) • Густав Бізанц (1898—1899) • Юзеф Ріхтер (1899—1900) • Стефан Нементовський (1900—1901) • Роман Дзеслевський (1901—1902) • Тадеуш Фідлер (1902—1903) • Станіслав Кемпінський (1903—1904) • Леон Сирочинський (1904—1905) • Северин Відт (1905—1906) • Едгар Ковач (1906—1907) • Віктор Синевський (1907—1908) • Стефан Нементовський (1908—1909) • Броніслав Павлевський (1909—1910) • Максиміліан Тульє (1910—1911) • Тадеуш Фідлер (1911—1912) • Едвін Гаусвальд (1912—1913) • Казимир Олеарський (1913—1914) • Максиміліан Титус Губер (1914—1915) • Станіслав Анчиц (1915—1916) • Тадей Обмінський (1916—1917) • Здзіслав Криговський (1917—1918) • Тадеуш Годлевський (1918—1919) • Максиміліан Матакевич (1919—1920) • Стефан Павлік (1920—1921) • Максиміліан Титус Губер (1921—1922) • Юліан Фаб'янський (1922—1924) • Кароль Вонторек (1924—1925) • Ігнацій Мосцицький (1925) • Ян Лопушанський (1925—1926) • Отто Надольський (1926—1927) • Юліан Токарський (1927—1928) • Казимир Зіпсер (1928—1929) • Каспер Вайґель (1929—1930) • Казимир Бартель (1930—1931) • Вітольд Мінкевич (1931) • Габрієль Сокольницький (1931—1932) • Казимир Зіпсер (1932—1933) • Отто Надольський (1933—1934) • Отто Надольський (1935—1936) • Адольф Йошт (1936—1937) • Едвард Сухарда (1937—1939) • Антоній Верещинський (1939) • Максим Садовський (1939—1941) • Микола Шпилько (1941) • Теодор Бедефельд (1943—1944) • Володимир Бужинський (1944) • Стефан Ямпольський (1944—1953) • Микола Максимович (1953—1963) • Григорій Денисенко (1963—1971) • Михайло Гаврилюк (1971—1991) • Юрій Рудавський (1991—2007) • Юрій Бобало (від 2007)
  1. ↑ Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» — Львів: 1994. — С. 211. — 257 с.
  2. ↑ http://tnk.krakow.pl/czlonkowie/zajaczkowski-wladyslaw/
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Владислав_Зайончковський&oldid=33485320