Броніслав Перацький

Броніслав Вільгельм Перацький
пол. Bronisław Wilhelm Pieracki
Броніслав Перацький
Псевдо	Bronisław Wilhelm Pieracki
Народився	28 травня 1895(1895-05-28) Горлиці, Королівство Галичини та Володимирії
Помер	15 червня 1934(1934-06-15) (39 років) Варшава, Польська республіка ·ліквідований ОУН
Поховання	Новий Санч
Громадянство	II Польська Республіка
Національність	поляк
Діяльність	Міністр внутрішніх справ Польщі
Відомий завдяки	провідник політики «пацифікації», ініціатор погромів українського населення
Alma mater	ЛНУ ім. І. Франка
Знання мов	польська
Учасник	Перша світова війна
Посада	member of the Sejm of the Second Polish Republicd
Військове звання	полковник
Термін	23 червня 1931 — 15 червня 1934
Попередник	Феліціян Славой Складковський
Наступник	Леон Козловський
Партія	Безпартійний блок співпраці з урядом (пол. BBWR)
Конфесія	римо-католик
Автограф
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Броні́слав Ві́льгельм Пера́цький (пол. Bronisław Wilhelm Pieracki; 28 травня 1895, Горлиці — 15 червня 1934, Варшава) — польський військовик, політик, державний діяч. Міністр внутрішніх справ Польщі в 1931—1934 рр. Керував політикою пацифікації українців у 1930—1932 рр. Страчений членом ОУН Григорієм Мацейком на виконання рішення трибуналу ОУН.

Біографія

Перацький народився в західній Галичині в м. Горлиці (пол. Gorlice). У роки Першої світової війни служив у польських національних військових підрозділах, сформованих за ініціативи Юзефа Пілсудського. У 1918 р. став членом Польської військової організації.

Після проголошення ЗУНР брав участь у польсько-українській війні 1918—1919 рр. У 1923 р. очолював відділ некатолицьких віросповідань. У 1926 р. підтримав Травневий переворот і повернення до влади Пілсудського. 1928 р. став послом польського Сейму, був одним з провідних діячів режиму Санації. 1929—1930 рр. віце-міністр, а з 1934 р. — міністр внутрішніх справ. Був керівником політики «пацифікації», спрямованої проти українців Польщі, зокрема у Львові 1930 р. За його ініціативи відбувалися погроми українського населення на Лемківщині, Волині й Поліссі в 1931—1932 рр.

Страта

Страту Перацького як вирок революційного трибуналу за злочини перед українцями (зокрема, пацифікацію) організувала ОУН. Рішення про акцію було ухвалено наприкінці квітня 1933 р. на зібранні проводу ОУН під головуванням Євгена Коновальця. Степан Бандера як крайовий провідник ОУН дав наказ на виконання рішення трибуналу. Акцією керував Микола Лебедь. Атентат готували у Варшаві. 

Ярослав Карпинець (піротехник ОУН) у Кракові в помешканні на Дембніцькому ринку виготовив бомбу, якою мали стратити міністра.

Виконавцем атентату призначено добровольця, члена ОУН Григорія Мацейка. За версією трибуналу оунівців, він мусив підірвати себе й міністра Перацького. 15 червня 1934 р. Перацький прибув на обід до ресторану «Товариський клуб» на вулиці Фоксаль. Григорій Мацейко підійшов до нього і спробував підірвати бомбу. Коли пристрій не спрацював, він кількома пострілами смертельно поранив міністра.

Мацейкові вдалося уникнути арешту. Натомість Степана Бандеру й інших причетних до акції заарештували й засудили до страти та довгих років ув'язнення на Варшавському процесі.

Вбивство Перацького, з одного боку, викликало подальші репресії, зокрема було засновано політичний концтабір у Березі-Картузькій. З іншого — польська влада не змогла більше приховувати «українську проблему», вона набула міжнародного звучання, а авторитет ОУН серед українців Польщі істотно зріс.

Джерела

• Гордасевич Г. Степан Бандера. Людина і міф. Варшавській і львівський процеси.
• Науменко К. Є. Пєрацький Броніслав // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — С. 204. — ISBN 978-966-00-1142-7.
• П'єрацкі Броніслав // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1963. — Т. 6, кн. XI : Літери Пере — По. — С. 1363-1364. — 1000 екз.
• Свідник Д. О. Український тероризм.

Посилання

• Хай-Вей. ОУН — герої чи злочинці? (рос.)