Перейти до вмісту

Леон Козловський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Леон Козловський
Leon Kozłowski
Леон Козловський
Леон Козловський
1932 р.
герб «Ястшембець»
15 травня 1934 — 28 березня 1935
Прем'єр-міністр: прем'єр-міністр Польщі
Попередник: Януш Єнджеєвич
Спадкоємець: Валерій Славек
 
Народження: 6 червня 1892(1892-06-06)
Рембешиці, Ґміна Малоґощ, Єнджейовський повіт, Свентокшиське воєводство, Республіка Польща
Смерть: 11 травня 1944(1944-05-11) (51 рік)
Берлін, Третій Райх[1]
Поховання: Повонзківський цвинтар
Країна:  Російська імперія
 Польська Республіка
Освіта: Ягеллонський університет
Ступінь: докторський ступінь[1]
Партія: Безпартійний блок співпраці з урядом і Табір національного об'єднання
Батько: Stefan Kozłowskid
Нагороди:
Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Офіцерський Хрест)
Хрест Незалежності
Хрест Незалежності
Хрест Хоробрих (Польща)
Хрест Хоробрих (Польща)
Хрест Заслуги (Польща)
Хрест Заслуги (Польща)
Пам'ятна медаль за війну 1918—1921
Пам'ятна медаль за війну 1918—1921
Кавалер Великого хреста ордена Христа
Кавалер Великого хреста ордена Христа
Великий хрест ордена Заслуг (Угорщина)
Великий хрест ордена Заслуг (Угорщина)

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Леон Тадеуш Козловський (пол. Leon Tadeusz Kozłowski; 6 червня 1892, Рембешиці ґміна Малоґощ Єнджейовський повіт Свентокшиське воєводство — 11 травня 1944, Берлін) — польський військовик, вчений-археолог, громадсько-політичний діяч. Прем'єр-міністр Польщі у 1934—1935 роках.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився у селі Рембешиці (пол. Rembieszyce, Келецький повіт) у родині землевласників. Батько — Стефан, мати — його дружина Марія зі Штрасбургерів. Мав брата Томаша Стефана (1896—1946), який втопився, рятуючи дівчину. 1910 року склав матуру у Варшаві. У 1909—1910 роках був членом «Звйонзку Млодзєжи Постемповей». Навчався у Краківському університеті (керівник В. Деметрікевіч), під час навчання був діяльним у пов'язаному з Ю. Пілсудським «Звйонзку Валькі Чинней», товаристві «Promień», «Звйонзку Стшелецькім», в 1912—1913 — у Тюбінгенському (керівник Р. Р. Шмідт, з ним у 1914 році відвідав Крим та Кавказ з метою ознайомлення зі збірками місцевих музеїв) університетах.

Під час першої світової війни служив у І полку уланів Легіонів Польських (1914—1917 рр.). Потім став членом Польської організації Військової. Восени 1917 р. виїхав для продовження студій до Тюбінгену, де 11 серпня 1918 р. захистив докторат. Брав участь у польсько-радянській війні.

Навесні 1920 року габілітувався як доцент «передісторії» Ягеллонського університету. У 1921-39, крім 1931—1935 — професор Львівського університету Яна Казимира.

У 1922 році запросив працювати на посаду асистента Кароля Стояновського.[2] На Федір-горі у Бучачі під час археологічних розкопок у 1922 році Леон Козловський та Кароль Стояновський[3] року знайшли кам'яні долота, тесла зі старанно зашліфованою поверхнею — інвентар, типовий для племен культури лінійно-стрічкової кераміки (6-3 тис. до н. е.). Також проводив розкопки у долині Дністра (Незвисько, Кошилівці).

Після того, як радянські війська захопили Львів у 1939 році, був заарештований і засуджений до смерті. Однак за домовленістю з Владиславом Андерсом був звільнений, вступив в його армію в званні поручника. Восени 1941 року дезертирував і втік до Третього Рейху. Був заочно засуджений до смерті польовим судом армії Андерса.

У польській пресі висловлювали непідтверджені припущення, що Козловський робив спроби сформувати колабораціоністський «уряд» Польщі, які не мали успіху — німці не схильні були відновлювати незалежність Польщі в жодному випадку. Однак німці оцінили його послуги — до кінця життя він одержав німецьку пенсію, мешкав у готелі «Адлон» в Берліні. У 1943 році брав участь в міжнародній комісії, яка розслідувала «Катинський розстріл».[4]

Помер від аневризми серця під час авіанальоту на м. Берлін. Був похований на берлінському цвинтарі собору святої Ядвіґи римо-католицької парафії. Потім перепохований на Повонзковському цвинтарі Варшави.

Праці

[ред. | ред. код]

Автор публікацій виданих у 1913—1939 рр., що були предметом доісторичної археології та доісторичної методології дослідження. Серед цих книг були:

  • (пол.) Paleolit w Jaksicach nad Wisłą (1913),
  • (пол.) Badania archeologiczne na górze Klin w Iwanowicach, pow. Miechowskiego (1917),
  • (пол.) Jama mieszkalna na górze Klin w Iwanowicach (pow. Miechowski, gub. Kielecka) (1917),
  • (пол.) Cmentarzysko ciałopalne kultury łużyckiej z ceramiką żłobkowaną we wsi Smolice i Nagórki w pow. Łęcz (1920),
  • (пол.) Groby megalityczne na wschód od Odry (1921),
  • (пол.) Notatki archeologiczne (1922),
  • (пол.) Problem etniczny w prehistorii (1922),
  • (пол.) Starsza epoka kamienna w Polsce (1922),
  • (пол.) Stan i zadania badań nad epoką kamienną w Polsce (1922),
  • (пол.) Młodsza epoka kamienna w Polsce (1924),
  • (пол.) Stosunek zlodowaceń do wędrówek kultur paleolitycznych i rozwoju cyklów kulturowych w paleolicie Europy (1924),
  • (пол.) Problemat rozwoju formy w prehistorji (1926),
  • (пол.) Niektóre zagadnienia polskiego neolitu (1927),
  • (пол.) Metoda kartograficzna w prehistorji (1928),
  • (пол.) Chaty kultury Czechy-Wysocko odkryte w Niezwiskach w pow. horodeńskim (1930),
  • (пол.) Zarys pradziejów Polski południowo-wschodniej (1939),
  • (пол.) Polska Południowo-Wschodnia (1939).

Крім того, в 1930 р. він видав свою працю щодо Росії і більшовицької революції, а в 1934 р. були опубліковані зібрані виступи Козловського як прем'єр-міністра. У 2001 р. були опубліковані мемуари, написані Козловським (досвід в радянській в'язниці і свобода під час війни в Радянській Росії)[5].

Нагороди

[ред. | ред. код]
міні

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б Deutsche Nationalbibliothek Record #124861784 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. Joanna Patalas. Społeczno-medyczne aspekty działalności Karola Stojanowskiego (1895—1947) — antropologa, eugenika oraz działacza społeczno-politycznego. Praca doktorska. [Архівовано 24 грудня 2015 у Wayback Machine.] — Poznań, 2010. — S. 22. (пол.)
  3. Ярослав Пастернак. Бучаччина крізь серпанок тисячеліть // Бучач і Бучаччина… — С. 13.
  4. Козловский Мачей, Свидетель специального назначения, 2005 г. («Polityka», Польша) (рос.)
  5. Katalog online Biblioteki Narodowej[недоступне посилання з липня 2019] (пол.)

Джерела

[ред. | ред. код]