Адамівка (Вінницький район)
село Адамівка | |
---|---|
Країна | Україна |
Область | Вінницька область |
Район | Погребищенський район |
Рада | Адамівська сільська рада |
Код КАТОТТГ | UA05020210020065853 |
Основні дані | |
Населення | 638 |
Площа | 0,399 км² |
Густота населення | 1599 осіб/км² |
Поштовий індекс | 22261 |
Телефонний код | +380 4346 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°26′8″ пн. ш. 29°18′50″ сх. д. / 49.43556° пн. ш. 29.31389° сх. д. |
Середня висота над рівнем моря |
267 м |
Найближча залізнична станція | Погребище І |
Відстань до залізничної станції |
1 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 22261, Вінницька обл., Погребищенський р-н, с. Адамівка, вул. Миру, 110 |
Карта | |
Мапа | |
Ада́мівка — село в Україні, у Погребищенському районі Вінницької області. Центр сільської Ради. Розташована за 15 км від районного центру, за 2 км від залізничної станції Погребище Перше.[1] Населення становить 638 осіб (2001).[2]
Географія
Селом протікає річка Коза, права притока Росі.
Клімат
Клімат Адамівки | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Показник | Січ. | Лют. | Бер. | Квіт. | Трав. | Черв. | Лип. | Серп. | Вер. | Жовт. | Лист. | Груд. | Рік |
Середній максимум, °C | −2,8 | −1,4 | 3,6 | 12,8 | 19,5 | 22,7 | 24,1 | 23,6 | 18,8 | 11,9 | 4,4 | −0,1 | 11 |
Середня температура, °C | −5,8 | −4,6 | 0,0 | 8,0 | 14,2 | 17,4 | 18,7 | 18,1 | 13,5 | 7,6 | 1,7 | −2,6 | 7 |
Середній мінімум, °C | −8,8 | −7,7 | −3,5 | 3,3 | 8,9 | 12,1 | 13,3 | 12,6 | 8,3 | 3,4 | −0,9 | −5 | 3 |
Норма опадів, мм | 41 | 37 | 34 | 49 | 60 | 84 | 93 | 64 | 50 | 35 | 43 | 44 | 634 |
Джерело: climate-data.org |
Адміністративна приналежність
У другій половині 19 століття село перебувало у складі Погребищенської волості Бердичівського повіту Київської губернії.[3]
Після встановлення радянщини Адамівська сільрада перебувала в складі Погребищінського району Бердичівської округи на Київщині. З 1 липня 1925 року — перечислена до складу Плисківського району Бердичівської округи на Київщині.[4] З 27 лютого 1932 після утворення Вінницької області, село разом з районом перейшло до складу Вінницької області.[5] З 30 грудня 1962 року, після укрупнення районів й переходу Плисківського району до складу Погребищенського району,[6] Адамівка — в складі Погребищенського району.
Історія
До кінця 18 століття село називалося Прицівка. Воно належало до Погребищенського маєтку. У 1819 році тут було побудовано дерев'яну каплицю, що існувала принаймні до середини 19 століття. У 1864 році в селі проживало 594 мешканця.[7]
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 1027 осіб (502 чоловічої статі та 525 — жіночої), з яких 972 — православної віри.[8]
У 1900 році в селі налічувалося 183 подвір'я, мешканців обох статей було 985 осіб, з них чоловіків — 471, жінок — 514. Головним зайняттям мешканців було хліборобство. Телеграфна й поштова станції знаходиися на хуторі Босий Брод, за 7 верств від села, поштова земська станція була у місті Погребищах. В селі лічилося землі 1405 десятин, з них належало поміщику М. П. Ігнатьєву 633 десятини, селянам — 730 десятин, іншим станам — 42 десятини. Господарство в маєтку поміщика вів орендар, дворянин В. М. Козинський. Селяни й орендар вели господарство за трипільною системою. В той час в селі була 1 церква, 1 каплиця, 1 церковно-приходська школа, 6 вітряних млинів, й 2 кузні, що належали селянам. В селі також була пожежна частина, що утримувалася коштом селян.[9]
Під час Голодомору 1932—1933 років, вчиненого радянською владою, у селі загинула велика кількість людей. В книзі «Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні» згадано імена 137 осіб (данні 2008 року).[10][11]
Під час Другої світової війни село було окуповано фашистськими військами у другій половині липня 1941 року. Червоною армією село зайняте 1 січня 1944 року.[12]
На початку 1970-х років в селі був розміщений відділок радгоспу «Дружба», що входив до складу Погребищенського цукрокомбінату. Відділок обробляв 1270 га землі, у тому числі 792 га орної, вирощував насіння цукрових буряків. В Адамівці була 8-річна школа, бібліотека, медичний пункт.[1]
Населення
За даними перепису 2001 року населення села становило 638 осіб, із них 98,59 % зазначили рідною мову українську, 1,25 % — російську, 0,16 % — білоруську.[13]
Рік | ~1864[7] | ~1880[3] | 1897[8] | ~1900 | ~1972[1] | 1989[14] | 2001[2] |
---|---|---|---|---|---|---|---|
Кількість осіб | 594 | 594 | 1027 | 985 | 1278 | 810 | 638 |
Пам'ятки історії
У південно-східній околиці села виявлено поселення черняхівської культури, що відноситься до III—IV ст. н. е.[15] В селі також є дерев'яна Церква святого великомученика Димитрія Солунського, розташована на Центральній вулиці. Церква побудована у 1903 році і є пам'яткою архітектури.[15][16]
Транспорт
За 1 км від села знаходиться залізнична станція Погребище І, де можна сісти на приміські дизель-поїзди Козятин-Погребище, Козятин-Жашків і Козятин-Христинівка.
Районного центру можна дістатися, проїхавши дизель-поїздом одну зупинку до ст. Ржевуська.
Посилання
- Облікова картка с. Адамівка. http://rada.gov.ua. Верховна Рада України. Процитовано 31 жовтня 2018.
- Розклад руху приміських поїздів у селі Адамівка
- Погода в селі Адамівка
Виноски
- ↑ а б в Адамівка. // Історія міст і сіл Української РСР. Вінницька область. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1972. — 630 с. — 15 000 прим. — С.528.
- ↑ а б Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область. ukrcensus.gov.ua. Процитовано 3 жовтня 2018.
- ↑ а б Adamówka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1880. — Т. I. — S. 22. (пол.)
- ↑ Постанова ВУЦВК і РНК УСРР № 109 від 27 березня 1925 «Про зміни в адміністраційно-територіяльному поділі Київщини й Поділля»
- ↑ Розділ III додатка до постанови IV позачергової сесії ВУЦВК XII скликання від 9 лютого 1932 «Про утворення областей на території УСРР» (затверджена постановою ЦВК СРСР від 27.02.1932)
- ↑ Указ Президії Верховної Ради Української РСР 30 грудня 1962 року ««Про укрупнення сільських районів Української РСР».»
- ↑ а б Л. Похилевич. Сказанія о населенныхъ мѣсностях Кіевской губерніи. — Кіевъ, въ тіпографіи Кіевопечерской лавры. — 1864. — С. 264. (рос.)
- ↑ а б Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-85. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Списокъ населенныхъ мѣст Кіевской губерніи. / Издание Киевского губернского статистического комитета. — К., 1900. — 1976 с. — С. 378. (рос. дореф.)
- ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Вінницька область. — Вінниця. — ДП «ДФК». — 2008. — 1360 с.: карта, фото. — С. 540—541. ISBN 978-966-7151-87-4
- ↑ Адамівка. Голодомор 1932-1933 рр. Архів оригіналу за 4 листопада 2018. Процитовано 13 жовтня 2018.
- ↑ Вінниччина в період Великої вітчизняної війни 1941—1945 рр. Хроніка подій. — К.: Наукова думка, 1965. — С. 47.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Вінницька область (у % до загальної чисельності населення). // Національний склад населення, мовні ознаки, громадянство. ukrcensus.gov.ua. Процитовано 3 жовтня 2018.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Вінницька область. ukrcensus.gov.ua. Процитовано 3 жовтня 2018.
- ↑ а б Каталог-довідник: Пам'ятки історії та культури України. Зошит 5. Вінницька область / НАН України. Інститут історії України; Центр досліджень історико-культурної спадщини України. — К., 2015. — 482 с. — С. 335—336. [Електронний ресурс]
- ↑ Погребищенський район (PDF). http://irp.vn.ua. Вінницька обласна універсальна наукова бібліотека імені Тімірязєва. Процитовано 2 листопада 2018.
Це незавершена стаття з географії Вінницької області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |