Геміморфіт
| Геміморфіт | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | затверджений (А)[d][1] |
| IMA-номер | IMA1962 s.p. |
| Абревіатура | Hmp[2] |
| Хімічна формула | Zn₄Si₂O₇(OH)₂·H₂O |
| Nickel-Strunz 10 | 9.BD.10 |
| Dana 8 | 56.1.2.1 |
| Ідентифікація | |
| Сингонія | ромбічна сингонія |
| Просторова група | просторова група Imm2d |
| Колір риси | білий |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Зовнішній вигляд (давньогрецька мова)[3], половина[d] (давньогрецька мова)[3] |
| Типова місцевість | Бейца[4] |
 Геміморфіт у Вікісховищі | |
Геміморфіт (рос. гемиморфит; англ. hemimorphite, calamine; нім. Hemimorphit, Kieselzinkerz, Kieselgalmei) — мінерал класу силікатів.
Етимологія та історія
Назва пов'язана зі «стислою» формою кристалів. Синонім — каламін (лат. Calamia). Міжнародне гемологічне скорочення — gmm. Вперше описаний як самостійний мінерал у 1853 році.
Загальний опис
Формула: Zn4[Si2O7] (OH)2 x H2O.
Містить (%): 67,5 ZnO, 25 SiO2; 7,5 H2O. Домішки: Pb, Fe, Ca, Mg, Ti, Al, Cd.
Сингонія ромбічна.
Структура острівна.
Зустрічається у вигляді волокнистих, радіально-променистих, ниркоподібних або сталактитових агрегатів, а також у вигляді дрібних кристалів, які утворюють кірки і друзи. Кристали тонкопластинчасті, таблитчасті, часто подовжені. Відомі двійники по (001). Безбарвний, білий, блакитний, жовтий або зеленуватий.
Блиск скляний. Крихкий.
Твердість 4-5.
Густина 3,45.
Має піроелектричні властивості. Зустрічається в зоні окиснення свинцево-цинкових родовищ.
Асоціює зі смітсонітом, церуситом, кальцитом, сфалеритом, ґаленітом, гідроксидами заліза.
Значні скупчення — в Центр. Казахстані, Польщі (Верх. Сілезія), Забайкаллі. Може використовуватися як цинкова руда. Збагачується флотацією.
Див. також
Примітки
- ↑ International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ а б Chester A. H. A Dictionary of the Names of Minerals: Including their History and Etymology — Forgotten Books. — ISBN 978-1-333-71917-3
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
Література
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Геміморфіт // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Геміморфіт // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.
