Азія Ардженто
| Азія Ардженто | ||||
|---|---|---|---|---|
| італ. Asia Argento | ||||
_(cropped).jpg) | ||||
| Ім'я при народженні | італ. Aria Maria Vittoria Rossa Argento[4] | |||
| Народилася | 20 вересня 1975[5] (48 років) Рим, Італія | |||
| Громадянство |  Італія[6][2] | |||
| Діяльність | кінорежисерка, акторка, діджейка, співачка, сценаристка, модель, письменниця, кіноакторка, телеведуча, акторка озвучення, продюсерка, активістка | |||
| Роки діяльності | 1986 — тепер. час | |||
| У шлюбі з | Michele Civettad[7] | |||
| Діти | Anna Lou Castoldid | |||
| Батьки | Даріо Ардженто[4] Дарія Ніколоді[4] | |||
| Брати / сестри | Fiore Argentod | |||
| IMDb | nm0000782 | |||
| Нагороди та премії | ||||
|
| ||||
 Азія Ардженто у Вікісховищі | ||||
Азія Арія Анна Марія Вітторія Роза Ардженто (італ. Asia Aria Anna Maria Vittoria Rossa Argento; нар. 20 вересня 1975, Рим) — італійська акторка, кінорежисер, сценарист, письменниця та співачка.
Біографія
Дочка італійського кінорежисера Даріо Ардженто і акторки Дарії Ніколоді.
Свою акторську кар'єру Азія почала в 1984 році у віці десяти років, знявшись в телесеріалі «Sogni e bisogn». У 1992 році зіграла в картині Мікеле Плачідо «Близькі друзі». Наступного року з'явилася в стрічці свого батька «Травма». У 1994 році за роль у фільмі Карло Вердоне «Perdiamoci di vista» отримала премію Давид ді Донателло як найкраща акторка. Тоді ж зіграла Шарлотту де Сов у відомому фільмі «Королева Марго»[8]. Другу премію Давид ді Донателло отримала в 1997 році за роль у стрічці Пітера дель Монте «Compagna di viaggio».
У 1994 році відбувся режисерський дебют Ардженто, — нею було знято дві короткомежні стрічки «Prospettive» та «A ritroso». У 1996 році створила документальний фільм про свого батька Даріо Ардженто. У 1998 році нею створено фільм про Абеля Феррара «Abel love Asia»[8]. Тоді ж почала грати в американському кіно, знявшись в «Готелі Нова троянда» Абеля Феррари.
У 2000 році вийшов перший повнометражний художній фільм Ардженто «Пурпурова діва», в якому вона також виконала головну роль. Роком раніше випустила свій перший роман «Я люблю тебе, Кірк» (I love you Kirk, 1999).
У 2004 році вийшов другий повнометражний кінофільм Ардженто «Ціпоньки» — екранізація скандальновідомого роману Джей Ті Лерой[9]. Головну роль знову зіграла сама Ардженто, а її партнерами по знімальному майданчику стали Пітер Фонда, Орнелла Муті, Мерілін Менсон та Вайнона Райдер.
У 2006 році зіграла графиню дю Баррі у фільмі «Марія-Антуанетта» Софії Копполи.
У 2014 році вийшла нова режисерська робота Ардженто — «Зрозумій мене, якщо зможеш»[10]. Над музикою до фільму працював Браян Молко, соліст гурту Placebo, з яким раніше акторка виконала пісню Сержа Генсбура «Je t'aime…moi non plus».
Азія Ардженто є не лише акторкою, кінорежисером та співачкою, але й сценаристом і письменницею — її оповідання регулярно з'являються в італійській періодиці.
У 2017 році Азія Ардженто була в числі акторок, що публічно висунули звинувачення в сексуальних домаганнях проти американського кінопродюсера Гарві Ванштайна[11].
У січні 2021 року вийшла автобіографічна книга Азії Ардженто «Anatomia di un cuore salvaggio» (Анатомія дикого серця)[12].
Особисте життя
Її перша дитина — Анна Лу — народилася у 2001 році. Батько дівчинки — італійський рок-музикант Марко Кастольді, соліст гурту «Bluvertigo», відомий під псевдонімом Морган. Ардженто назвала дочку на честь своєї сестри Анни Черолі (1972—1994), що трагічно загинула в результаті нещасного випадку на мотоциклі[13].
27 серпня 2008 року Ардженто вийшла заміж за режисера Мікеле Чіветта. Їхній син Ніколя Джованні народився у 2008 році в Римі. Пара розлучилася в 2012 році[14].
На початку 2017 року у пресі з'явилися повідомлення про стосунки Ардженто з американським шеф-кухарем Ентоні Бурденом[15]. Та Бурден покінчив життя самогубством 8 червня 2018 року у Франції.
У Ардженто напружені стосунки з багатьма зірками Голлівуду, зокрема з Дженніфер Еністон, яку Азія звинуватила в тому, що вона не дозволила своєму тодішньому чоловікові Бреду Пітту грати в її стрічці через ревнощі. При зустрічі вона пожбурила келих вина в голову Еністон[16].
Вибрана фільмографія
Акторка
- 1994 — Королева Марго/La reine Margot — Шарлотта де Сов
- 1998 — Привид опери/The Phantom of the Opera — Крістіна Дае
- 1998 — Травма/Trauma — Аура Петреску
- 1998 — Готель «Нова троянда»/New Rose Hotel — Сенді
- 2000 — Знедолені/Les Misérables — Епоніна Тенардьє
- 2000 — Пурпурова діва/Scarlet Diva — Анна Баттіста
- 2002 — Три ікси/xXx — Єлена
- 2004 — Ціпоньки/The Heart Is Decetful Above All Things — Сара
- 2005 — Земля мертвих/Land of the Dead — Слек
- 2006 — Марія-Антуанетта/Marie Antoinette — графиня Жанна дю Баррі
- 2007 — Казки стриптиз-клубу/Go Go Tales — Монро
- 2007 — Вихід на посадку/Boarding Gate — Сандра
- 2012 — Не заходити, ми не одягнені/Do Not Disturb — Моніка
- 2013 — Нав'язливі ритми/Cadences obstinées — Марго
Режисер
- 2000 — Пурпурова діва/Scarlet Diva
- 2004 — Ціпоньки/The Heart Is Deceitful Above All Things
- 2014 — Зрозумій мене, якщо зможеш/Misunderstood
Нагороди і номінації
- 1994 — Найкраща акторка («Perdiamoci di vista»)
- 1997 — Найкраща акторка («Compagna di viaggio»)
Срібна стрічка (Nastro d'argento):
- 1993 — Номінація на найкращу акторку («Le amiche del cuore»)
- 1994 — Номінація на найкращу акторку другого плану («Condannato a nozzle»)
- 1995 — Номінація на найкращу акторку («Perdiamoci di vista»)
- 1997 — Номінація на найкращу акторку («Compagna di viaggio»)
- 2006 — Номінація на найкращу акторку («Ingannevole evil cuore iu di ogni cosa»)
- 2014 — Номінація на найкращий сценарій («Зрозумій мене, якщо зможеш»)
- 2014 — Nastro Bulgari («Зрозумій мене, якщо зможеш»)
Золотий глобус (Італія) (Globo d'oro):
- 1989 — Найкраща акторка («Zoo»)
- 1996 — Номінація на найкращу акторку («Compagna di viaggio»)
- 2007 — Globo d'oro europeo
- 2012 — Найкраща акторка («Isole»)
Золотий кубок (Grolla d'oro):
- 1996 — Найкраща акторка («Compagna di viaggio»)
Золота хлопавка (Ciak d'oro):
- 1989 — Найкраща акторка («Perdiamoci di vista»)
- 1996 — Найкраща акторка («La sindrome di Stendhal»)
Примітки
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #136085067 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ https://seventh-row.com/a-history-of-women-directors-at-the-cannes-film-festival/
- ↑ а б в Discogs — 2000.
- ↑ GeneaStar
- ↑ Національна бібліотека Франції — 1537.
- ↑ https://web.archive.org/web/20180820234811/https://www.diredonna.it/asia-argento-si-e-separata-da-michele-civettta-1637536.html
- ↑ а б Asia Argento's Scarlet Diva- Filmmaker Magazine - Fall 2000. www.filmmakermagazine.com. Процитовано 6 лютого 2020.
- ↑ SuicideGirls. SuicideGirls. Процитовано 6 лютого 2020.
- ↑ Incompresa: il racconto a cuore aperto di Asia Argento. XL Repubblica.it (it-IT) . Процитовано 6 лютого 2020.
- ↑ Redden, Molly (11 жовтня 2017). Three women accuse Weinstein of rape as Paltrow and Jolie allege sexual harassment. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 13 квітня 2020.
- ↑ Fantasia, Di Giuseppe (26 січня 2021). Anatomia di un cuore selvaggio, capitoli molto intimi dall'autobiografia di Asia Argento. Marie Claire (it-IT) . Процитовано 31 січня 2021.
- ↑ Asia Argento ricorda la sorella morta: «Avrebbe compiuto 43 anni». VanityFair.it (італ.). 10 червня 2015. Процитовано 6 лютого 2020.
- ↑ Asia Argento si è separata da Michele Civettta. DireDonna (it-IT) . 18 травня 2012. Процитовано 6 лютого 2020.
- ↑ Anthony Bourdain shows off romance with Italian star Asia Argento. Fox News (амер.). 16 травня 2017. Процитовано 6 лютого 2020.
- ↑ Asia Argento / Азия Ардженто в журнале EGO. valse-boston.livejournal.com. Процитовано 6 лютого 2020.
| ||||||||||||||
