Арнольд Гаубракен

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Арнольд Гаубракен
нід. Arnold Houbraken
Арнольд Гаубракен, гравюра
При народженніArnold Houbraken
Народження28 березня 1660(1660-03-28)
Дордрехт, Голландія
Смерть14 жовтня 1719(1719-10-14) (59 років)
 Амстердам, Голландське графство, Республіка Об’єднаних провінцій Нідерландів
Національністьголландець
КраїнаНідерланди Нідерланди
Жанрпобутовий жанр
Навчанняучень Виллема ван Дрілленбурга, Самюеля ван Гохстратена
Діяльністьписьменник, художник, мистецтвознавець, гравер, графік, ілюстратор, рисувальник, унаочнювач
Напрямокголландське бароко
Роки творчості1682–1717
ВчительJacob Levecqd
Відомі учніChristina Maria Elligerd
Творирелігійна і алегорична композиція, побутовий жанр
ДітиJacobus Houbrakend[1], Antonina Houbrakend[1] і Christina Houbrakend
Роботи в колекціїМузей Бойманса - ван Бенінгена, Штедель, Роттердамський муніципальний архівd[2], Autonoom Gemeentebedrijf Museum Leuvend, Амстердамський музейd, Рейксмузей, музей Дордрехтаd, Державний музей мистецтв, Картинна галерея Далвічd, Баварські державні колекції картин, Rijksmuseum Twenthed, Далласький музей мистецтв, Рінглінг музей, National Museum Paleis het Lood[3], Музей фюрера, Берлінська картинна галерея, Музей Сюрмондта — Людвіга, Museum Van Loond, Музей Мартена, Музей Вікторії та Альберта, Манчестерська художня галереяd, Королівський музей витончених мистецтв[4], Musea Brugged[5] і Музей судноплавства (Амстердам)[6]
CMNS: Арнольд Гаубракен у Вікісховищі
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Арнольд Гаубракен (нід. Arnold Houbraken, 28 березня, 1660 — 14 жовтня, 1719) — нідерландський художник і історіограф, який створив описи восьми з половиною сотень біографій голландських художників XVII століття.

Життєпис

Батьки призначали хлопця до торговельної кар'єри, тому навчання він починав у негоціанта Йоганнеса де Гана. Але Йоганнес знався не тільки на комерції, а і на гравюрі. Опанував техніку гравюри і Арнольд. Згодом він навчався два роки в майстерні художника Віллема ван Дрілленбурга, а потім у Самюеля ван Хогстратена.

Створював міфологічні і релігійні композиції, портрети і пейзажі, в залежності від того, що краще продавалося.

1685 року він узяв шлюб з Сарою Сасбаут. Родина мала десятеро дітей. Близько 1709 родина перебралася з Дордрехта до Амстердама. Двоє дітей — син Якоб Гаубракен (1698–1780) та дочка Антоніна Гаубракен (1686–1736) стали граверами. Так, Якоб став ілюстратором книжок, що написав батько. Антоніна робила топографічні малюнки і зображення рослин та тварин.

Можливо, Арнольд Гаубракен і сам відчував малу власну обдарованість в творчості. Низку днів він присвятив зборам інформації для біографій голландських художників і художниць 17 століття. Саме завдяки цим життєписам його і згадують нині, хоча серед життєписів і переважали другорядні і провінційні майстри, до яких мало кому було діло.

Арнольд Гаубракен помер 1719 року в Амстердамі.

Твір Гаубракена «Життєписи»

Збори матеріалів розтяглися на декілька років і потребували доповнень. Арнольд використав матеріали, які до нього подали Карел ван Мандер, Йоахим Зандрарт, Корнеліс де Бі, Андре Філіб'єн та інші. Частку інформації він отримав через гільдії Св. Луки, частку — від старих на той час художників-свідків. Твір став важливим документом через перелік митців, що входили до римського товариства «Перелітні птахи», де теж переважали другорядні художники, але документи щодо товариства збереглися частково. Арнольд Гаубракен помер 1719 року і справу продовжила його дружина. Саме завдяки її зусиллям твір був розширений, закінчений і надрукований по смерти чоловіка .

Через тридцать років по смерти Арнольда Гаубракена видання було оприлюднене вдруге з доповненнями. Видання 18 століття, яке саме стало пам'яткою історії мистецтв, була перевидане у вигляді факсиміле в Амстердамі 1976 року.

Життєписи 1-ї частини (всіх 169)

Розповідаючи про відомих митців, Арнольд Гаубракен подав як життєписи художників — графіків, так і багато обдарованих митців, що працювали досить успішно в різних галузях, серед яких художник і архітектор Венцеслав Кобергер (1560–1634), скульптор Еразм Квеллінус старший (1580–1640), художник і письменник Зандрарт, гравер, архітектор і художник Шарль Еррард (бл.1607 — 1689). Серед голландців і фламандців також опинились німці, французи, італійці, є — чимало емігрантів, що десятиліттями працювали і померли на чужині, є ті, що ніколи не покидали батьківщину (Рембрандт). Не проігнорував автор і небагатьох жінок-художниць (Маргарта Годевейк, Анна Марія Схюрманс, Марія Сібілла Меріан). Серед митців — і багатії, що посіли адміністративні посади і займались творчістю час від часу (Ян Філіпс ван Тілен з Мехелена), так і бандиткуваті авантюристи, що мали за плечіма тюремні ув'язнення (Адріан Брауер, Йоханнес Торрентіус), художники, що робили фантазійні краєвиди міст, де ніколи не були (Корнеліс де Ман «Переробка китового жиру на Шпіцбергені») чи мандрівники до Бразилії, де дійсно були (Франс Пост, брат архітектора Пітера Поста).

Титульна сторінка друкованого твору Арнольда Гаубракена.
Гравер Венцеслав Холлар. Брати Лукас та Корнеліс де Валь.


Життєписи 2-ї частини (всіх 299)

  • Франс Ментон (бл.1550-1615)
  • Захаріас Паулюс (бл.1580-1648)
  • Герард Доу (1613–1675)
  • Бартоломеус ван дер Гелст (1613–1670)
  • Бонавентура Петерс (1614–1652)
  • Пітер Лелі (1618–1680)
  • Говерт Флінк (1615–1660)
  • Віллем Калф (1619–1693)
  • Ганс Йорданс (1555–1630)
  • Людолф де Йонг (1616–1679)
  • Пітер де Гох (1629–1684)
  • Гонсалес Кокс (1614–1684)
  • Юріан Якобс (1624, Гамбург — 1685, Лауверден)
  • Роберт ван Гек (1622–1668)
  • Філіпс Вауерман (1619–1668)
  • Ян Філіпс ван Тілен (1618–1667)
  • Філіпс Конінк (1619–1688)
  • Ян Венікс (1621–1660?)
  • Девід Бек (1621–1656)
  • Цезар ван Евердінген (бл. 1617–1678)
  • Алларт ван Евердінген (1621–1675)
  • Адам Пейнакер (1622–1673)
  • Корнеліс де Ман (1621–1706)
  • Гербранд ван ден Екгаут (1621–1674)
  • Валлерант Вайлант (1623–1677)
  • Ніколас Берхем (1620–1683)
  • Паулюс Поттер (1625 — 16540
  • Геркулес Сегерс (1589–1638)
  • Питер Бол (1626–1674)
  • Ян ван ден Гекке (1620–1684)
  • Ян Фейт (1611–1661)
  • Пітер Тізенс (1624?-1677)
  • Йоган Лінгельбах (1622–1674)
  • Самюел ван Гогстратен (бл. 1627–1678)
  • Матьяс Вітхос (1627–1703)
  • Питер ван Бредал (1622–1719)
  • Корнелис Янссенс ван Келен (1593–1661)
  • Адріан ван дер кебел (1631–1705)
  • Людолф Бакгейзен (1630–1708)
  • Бенджамін фон Блок (1631–1690)
  • Ніколас Мас (1634 — 16930
  • Йоган Гендрік Рооз (1631–1685)
  • Юріан ван Стрек (1632–1687)
  • Гендрік ван Стрек (1659–1720)
  • Оттмар Еллігер (1633–1679)
  • Ян де Баєн (1633–1702)
  • Віллем ван де Велде молодший (1633–1707)
  • Фредерік де Мушерон ((1633–1686)
  • Джаспер ван дер Бос (1634–1656)
  • Адам Франс ван дер Мейлен (1632–1690)
  • Франс Пост (1612–1680)
  • Ян ван ден Гек (1611–1651)
  • Антоні Ватерло (1609–1690)

Життєписи 3-ї частини (всіх 440)

Джерела

  • Joseph Eduard Wessely: Houbraken, Arnold. In: Allgemeine Deutsche Biographie (ADB). Band 13, Duncker & Humblot, Leipzig 1881, S. 209 f.
  • De grote schouwburg: schildersbiografieën van Arnold Houbraken. Samenstelling: Jan Konst. Amsterdam: Em. Querido's Uitg., 1995. ISBN 90-214-0584-9.
  • Тарасов Ю. А. Голландский пейзаж XVII века. М., 1983
  • Виппер Б. Р. «Очерки голландской живописи эпохи расцвета», М, 1962
  • Виппер Б. Р. «Проблемы развития натюрморта», СПб, 2005

Посилання

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Арнольд Гаубракен

  • Кузнецов, Юрий. ГОЛЛАНДСКАЯ ЖИВОПИСЬ XVII—XVIII ВЕКОВ В ЭРМИТАЖЕ. bibliotekar.ru. Архів оригіналу за 18 липня 2014. Процитовано 5 січня 2015.

Див. також

  1. ↑ а б Зведений список імен діячів мистецтва — 2017.
  2. ↑ http://collecties.stadsarchief.rotterdam.nl/publiek/detail.aspx?xmldescid=1154402
  3. ↑ Schilderij, 'De grootmoedigheid van Scipio', 1699 — 1699.
  4. ↑ а б http://kmska.be/collection/work/data/ccb48g
  5. ↑ а б https://www.museabrugge.be/collection/work/id/2014_GRO1315_III
  6. ↑ Tekening van een smakschip — 1749.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Арнольд_Гаубракен&oldid=34100774